Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №561/177/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/177/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в особі судді Світличного Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВП № 2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за

ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

роз`яснивши права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 593454 від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 17 лютого 2026 року близько 00:29 год по вул Фестивальна в с-щі Зарічне Вараського району керував автомобілем «Lincoln MKC», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду пояснив, що вночі 17 лютого 2026 року автомобілем «Lincoln MKC», державний номерний знак НОМЕР_2 не керував, в стані алкогольного сп`яніння не перебував, з поліцейськими не спілкувався, від проходження будь-яких оглядів не відмовлявся. Просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005р. з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

В матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем «Lincoln MKC», державний номерний знак НОМЕР_2 .

З відтвореного в ході судового розгляду відеозапису видно, що спілкування поліцейського з особою чоловічої статі відбувається в нічну пору доби при низькому освітленні, яке унеможливлює ідентифікацію учасників цього спілкування. На відеозаписі зафіксовано припаркований на узбіччі дороги автомобіль, який не рухається. З наданих відеозаписів низької якості неможливо встановити чи керував ОСОБА_1 автомобілем «Lincoln MKC», державний номерний знак НОМЕР_2 17 лютого 2026 року близько 00:29 год, а ОСОБА_1 таке керування катеорично заперечує.

Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 593454 від 17 лютого 2026 року не приймається судом як доказ вини ОСОБА_1 в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Наявні в матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння складені відносно ОСОБА_1 не доводять факту керування ним транспортним засобом за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення від 17 лютого 2026 року.

Додане до протоколу письмове зобов`язання про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом Lincoln н.з. НОМЕР_2 , яке ніким не підписане, суперечить встановленим в судовому засіданні обставинам.

Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, доводиться лише обставинами, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, який не підтверджений будь-якими іншими доказами, а тому не може лежати в основі судового рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Таким чином, на переконання суду ОСОБА_1 17 лютого 2026 року о 00:29 год на вул Фестивальна в с-щі Зарічне Вараського району транспортним засобом не керував, цей транспортний засіб не буксирував (абз. 14 п. 1.10 Правил дорожнього руху), що у свою чергу унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Суддя Р.В. Світличний