Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №524/953/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/953/26

Номер провадження 3/524/590/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2026 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Олейнікова Г.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.5 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573419 від 23.01.2026 року зазначено, що 23.01.2026 року о 10 год. 58 хв., в м.Кременчук, вул.Героїв Маріуполя, буд.101, ОСОБА_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, повторно протягом року, керував транспортним засобом Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судові повістки, які направлялись ОСОБА_1 за адресою зазначеною в протоколі, повернулись в провадження суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.15).

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним та враховуючи, що згідно ст.268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.126 ч. 5 КУпАП не відносяться до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності порушника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП про адміністративні правопорушення.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частинами 2 - 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573419 від 23.01.2026 року вбачається, що 23.01.2026 року о 10 год. 58 хв., в м.Кременчук, вул.Героїв Маріуполя, буд.101, ОСОБА_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, повторно протягом року, керував транспортним засобом Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських, наданого БПП в м.Кременчук в рамках справи про адміністративне правопорушення №524/952/26 відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.3 КУпАП щодо керування ним транспортним засобом 23.01.2026 року вбачається,що автомобіль патрульної поліції під`їжджає до автомобіля марки Форд сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який почав рухатись, виїжджаючи з прибудинкової території та зупинився на проїзді,автомобіль патрульної поліції рухається за даним транспортним засобом і зупиняється за ним (час 10:58:25 год.). Поліцейський підходить до даного автомобіля зі сторони водія, скло у водія зачинене та на ньому мається затемнення плівкою чорного кольору , через що не видно, хто знаходится всередині транспортного засобу , а саме за кермом. Поліцейський стукає пальцями руки у скло автомобіля, водій скло автомобіля не відчинив, а поліцейський почав казати, що ведеться відеофіксація його зупинки та повідомляє, що зупинили його згідно п.3 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", а саме, що є підстава вважати, що даним транспортним засобом може керувати особа, яка позбавлена керування транспортними засобами та просить пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ, однак при цьому водій скло автомобіля не відчиняє (час 10:59:46 год.). Поліцейський повторно постукав пальцями руки у скло автомобіля, однак скло автомобіля не ніхто не відчинив і поліцейський питає водія, чому у нього тремтять руки, однак знову скло автомобіля ніхто не відчинив (час 11:00:18 год.). Поліцейський повідомляє водію, що його було ідентифіковано згідно інформаційного порталу Національної поліції, а саме, як ОСОБА_1 і поліцейський знову стукає у скло автомобіля, але ніхто скло не відчиняє ( час 11:00:52 год.). Інший поліцейський, який стояв поруч звертається до ОСОБА_1 і каже, що оскільки він позбавлений права керування транеспортними засобами, роз`яснює його права згідно ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України та повідомляє, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.126 ч.5 КУпАП (час 11:01:34 год.). Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що у нього згідно наказу МОЗ та МВС 1452/735 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук і пропонує пройти огляд в закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога та питає, чи буде він проходити огляд, при цьому, скло автомобіля так і залишається зачиненим , з поліцейськими ніхто не спілкується . Хто знаходиться всередині автомобіля не видно, перший поліцейський питає: " ОСОБА_2 , огляд проходити будете?", однак скло автомобіля ніхто не відчинив, поліцейський декілька раз звертався до людини , яка знаходиться в автомобілі , як " ОСОБА_2 " і повідомив другому поліцейському, що він вважає, що особа відмовляється від проходження огляду, другий поліцейський знову зачитав права , передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України та обидва поліцейські йдуть до службового автомобіля, щоб скласти протоколи про адміністративне правопорушення ( час 11:02:05 год.). Поліцейські повертаються до автомобіля марки Форд сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скло автомобіля зачинене і поліцейські зачитують протоколи про адміністративні правопорушення , складені на ОСОБА_1 за ст.126 ч.5 КУпАП та ст.130 ч.3 КУпАП (час 11:19:49 год.).

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

У п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті "від 23.12.2005 року №14 зі змінами зазначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З огляду на досліджений в судовому засіданні відеозапис, наданий БПП в м. Кременчук по справі №524/952/26 , на котрому не зафіксований факт спілкування між поліцейськими та особою,яка знаходиться всередині автомобіля на місці водія , також через затемнення плівкою вікон автомобіля марки Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ракурс зйомки та, як наслідок, відсутність чіткого зображення обличчя особи, неможливо однозначно встановити, що водієм вищевказаного автомобіля є саме ОСОБА_1 .

Також із довідки наданої відділом адміністративної практики БПП в м.Кременчук старшим інспектором Чаплянко Світланою від 26.01.2026 року ( а.с. 9) вбачається , що відповідно до бази даних МВС України, транспортний засіб Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТОВ "Уіак", а не особі , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

В судове засідання викликались для допиту в якості свідків - поліцейські БПП в м.Кременчук ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу БПП в м.Кременчук kremenchuk@patrol.police.gov.ua, про виклик до суду, (а.с.16) з метою надання ними пояснень щодо того, яким саме чином ними була встановлена особа водія - ОСОБА_1 , одак останні в судове засідання не з`явились. Письмових пояснень чи клопотань про відкладення розгляду справи від свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Автозаводського районного суду м.Кременчука не надходило.Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку , що якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особиу вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Бочаров проти України(остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особиу вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В даному випадку посадовою особою, яка складала протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих, належних та допустимих доказів винуватості особи, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у вказаний у протоколі час, а також доказів, які б дозволили ідентифікувати особу на відеозаписі . Інші надані докази самі по собі, без належної фіксації події відеозаписом,вважає суддя, не спростовують сумнівів щодо винуватості особи.

Відповідно д остатті 247 ч.1 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що в ході судового розгляду не здобуто переконливих, поза розумним сумнівом доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.126 ч.5 , 247 ч.1п.1,245,250,251, 283, 284 КпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.126 ч.5 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, адвокатом, потерпілим, його представником в Полтавський апеляційний суд, через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.

Головуючий суддя: Ганна ОЛЕЙНІКОВА