Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №376/1110/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1110/25

Провадження № 3/376/3/2026

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року Суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши матеріали, що надійшли з полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2025 року о 20.07 год. на автомобільній дорозі Р-32 Біла Церква-Кременець 16 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідність шкіряного покрову обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Малишева О.Ю. в судове засідання, призначене на 26.02.2026 не з`явилась, причини неявки не відомі, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином. В судове засідання, призначене на 27.01.2026 надавала клопотання з проханням відкласти розгляд справи, оскільки 19.11.2025 ОСОБА_1 зарахований до лав Збройних Сил України та перебуває в навчальному центрі, одночасно зазначила, що по іншим протоколам про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , які знаходились на розгляду в Комунарському районному суді м.Запоріжжя та Дніпровському районному суді м.Запоріжжя, провадження у справах закриті у зв`язку з неосудністю останнього.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності- адвокат Малишева О.Ю. не була позбавлена можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами не скористалась.

Таким чином, суд вважає можливим проводити судовий розгляд без участі ОСОБА_1 та його представника-адвоката Малишевої О.Ю.

Суд, дослідивши матеріали справи, переглянувши відео, дійшов до наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог п. 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Факт керування транспортним засобом підтверджуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. В ході перегляду також встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі та підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №292691 від 06.04.2025; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічним засобів; направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписами з нагрудної камери №№477940, 477057 від 06.04.2025.

На переконання судді, усі надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є належними, допустимими та достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

З відеозаписів чітко видно, що в ході спілкування із водієм, працівниками поліції було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі, на що він відмовився. Після чого працівниками поліції було роз`яснено права та обов`язки та зазначено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення щодо нього.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження медичного огляду відмовився.

Долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Суддя не приймає до уваги посилання захисника Малишевої О.Ю. на те, що ОСОБА_1 є неосудним а справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю з огляду на наступне.

Так, Сквирським районним судом 02.09.2025 було задоволено клопотання адвоката Малишевої О.Ю. про призначення судово-психіатричної експертизи, проведення якої було доручено експертам Запорізької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

Разом з тим, листом від 02.12.2025 постанову суду від 02.09.2025 разом з матеріалами справи повернуто без виконання у зв`язку з неявкою на засідання комісії підекспертного.

Суд не має права самостійно відшуковувати докази як винуватості, так і невинуватості особи.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно із статтею 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховним Судом у справі № 130/2612/17 у постанові від 19 листопада 2019 року сформульовано правову позицію про те, що неосудною визнається така особа, яка під час вчинення діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки). Юридичний у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками: 1) інтелектуальною особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер; 2) вольовою особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.

Висновок про неосудність особи у конкретній справі суд робить, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 755/5059/19).

Таким чином, необхідною умовою для визнання особи неосудною про даній справі є висновок судово-психіатричної експертизи.

Наданий адвокатом Малишевою О.Ю. висновок судово-психіатричного експерта №365 від 03.09.2025, проведений в рамках іншої справи про адміністративне правопорушення (№333/4446/25), при якому досліджувався інший період інкрімінованого правопорушення, а тому не може бути покладений в основу розгляду даної справи.

Зважаючи на викладене, а також на те, що в матеріалах конкретно даної справи про адміністративне правопорушення, докази у підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в стані неосудності, на момент його вчинення, відсутні, підстави для задоволення клопотання адвоката Малишевої щодо закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, яке є умисним і суспільно небезпечним, особу порушника, ступінь його провини, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчиненню нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкцій ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідност.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

керуючись ст. ст.33,40-1, ч. 1 ст.130,283,284 КпАП України,

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд.

Суддя І. Г. Батовріна