Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №460/4738/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/4738/25 пров. № А/857/22611/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Максимчук О.О. у м. Рівне) у справі № 460/4738/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 №172050006993 від 20.02.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку

зобов`язати відповідача-1 призначити й виплачувати позивачу з 31.12.2024 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що звернулася 13.02.2025 до пенсійного фонду за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в забрудненій зоні. Вказує на те, що відповідач не врахував до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період, щодо якого рішенням Володимирецького районного суду було встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у спірному періоді. Окрім того, наявність у позивача статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, є належним підтвердженням його проживання у забрудненій зоні станом на 01.01.1993 не менше трьох років, а тому рішення відповідача позивач вважає протиправним і просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільсікій області №172450006993 від 20.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 31.12.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 31.12.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач досягнув віку, визначеного Законом №1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідачі, у апеляційній скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерці Володимирецького району Рівненської області та ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнула віку 54 роки, є громадянкою України і має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується даними з копій паспорта позивача та посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 31.01.2022 Рівненською обласною державною адміністрацією безстроково.

Відповідно до довідки №294 від 23.09.2024, виданої Вараською міською радою, позивач була зареєстрована та проживала в с. Городок Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 01.01.1971 по 15.10.1988, а територія цього населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 07.01.2025 у справі №556/2846/24, яке набрало законної сили 07.02.2025, встановлено факт проживання позивача ОСОБА_1 в с. Більська Воля Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 22.02.1992 по 20.09.2007, а територія цього населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

13.02.2025 позивач звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку. З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто ГУ ПФУ в Тернопільській області та відмовлено в призначенні дострокової пенсії, оскільки не підтверджено факт проживання або роботи в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 – не менше 3 років, період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 5 місяців 20 днів. Врахувати для визначення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку період проживання з 22.02.1992 по 20.09.2007 згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.08.2024 у справі №556/2846/24 підстави відсутні, оскільки підтвердження факту проживання в зонах радіоактивного забруднення рішенням суду не передбачено. У вказаному рішенні відповідачем-1 також зазначено про те, що страховий стаж заявника становить 34 роки 2 місяці 2 дні і до страхового стажу зараховано усі наявні періоди.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1, а тому звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796.

Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування потерпілим від Чорнобильської катастрофи : особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

У примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796 зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01.01.2022 (ч.2 ст.55 Закону №796).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивачки щодо наявності у неї права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно п.п.7 п.2.1 розд.ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно статті 55 Закону №796).

Відповідно до ч.1, 4 ст.65 Закону №796, потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , відповідно до якої пред`явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796.

Згідно п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 (далі - Порядок №551), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796, згідно якої посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, Законом №796 та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 по справі №212/12245/13-а.

Відтак, надаючи особі посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 зазначила, що право на пенсію відповідно до Закону №796 мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи досліджені по справі докази, суд дійшов висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993 вона постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796, в тому числі і на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Суд зауважує, що відповідно до довідки №294 від 23.09.2024, виданої Вараською міською радою, позивач була зареєстрована та проживала в с. Городок Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 01.01.1971 по 15.10.1988, а тому до позивача застосовується початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки за проживання забрудненій зоні з моменту аварії на ЧАЕС 26.04.1986 по 31.07.1986.

Відповідно до ч.3, 4 ст.15 Закону №796, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 по справі №569/7589/17, від 10.04.2019 по справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 по справі №381/3359/17, від 26.07.2023 по справі №460/2589/20.

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідна довідка була відкликана, будь-якими суб`єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказаний період.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Отже, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування, а також рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07.01.2025 у справі №556/2846/24, яким уточнено період проживання позивача в забрудненій зоні, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у період з 22.02.1992 по 20.09.2007, що складає понад 15 років (понад 14 років з 01.01.1993), застосуванням до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки та проживанням позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 не менше 3 років, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на 6 років.

Частиною третьою статті 55 №796 визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) і цього Закону.

В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років згідно з статтею 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 31-6 = 25 років.

Згідно з пунктом 1.7. Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії вік заявника становить повних 54 років та має страховий стаж 34 років 2 місяці 2 дні, що є достатнім для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону№796-ХІІ.

Враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 13.02.2025, дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що відновлення нарахування та виплати такої пенсії повинне бути здійснене з 31.12.2024.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 460/4738/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула