Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №560/14828/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14828/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

11 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.06.2025 №222430003386, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 21.05.2024.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував обставин, які свідчать про наявність у позивача права на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті ст. 55 Закону №796-XII, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 21.05.2024. Так, позивач: проживала у період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, що підтверджується довідкою від 15 лютого 2024 року № 298, яка видана виконавчим комітетом Дубровицької міської ради; станом на 01.01.1993 рік прожила у забрудненій зоні не менше 3 років: з 01.08.1986 по вересень 1990 року у зоні гарантованого добровільного відселення та з 17.09.1990 року по 01.01.1993 у зоні безумовного обов`язкового відселення, що підтверджується довідкою від 15 лютого 2024 року № 298, яка видана виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, підтверджується довідкою від 05.01.2023 № 11/03 та трудовою книжкою; проживання у зоні гарантованого добровільного відселення повних 11 років: з 07.05.1996 по 17.04.2001 у с. Біле та з 04 травня 2001 року по 01 липня 2007 року у с. Зелень.

Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно копії посвідчення (категорії 2) серії НОМЕР_1 громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (ла) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року № 224), виданого на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що пред`явник посвідчення має право на пільги та компенсації встановлені Законом №796-XII (у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 року) для осіб, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року № 224).

Відповідно до копії довідки від 15 лютого 2024 року № 298, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що вона дійсно з дати народження по вересень 1990 року, та з 04 травня 2001 року по 01 липня 2007 року була зареєстрована та проживала в селі Зелень Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області.

Територія вважається забрудненою радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи і відноситься до 3 категорії (зони гарантованого добровільного відселення).

Відповідно до копії довідки від 05.01.2023 року № 11/03, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Сарненського району ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в тім, що вона дійсно проживала у селі Великі Озера Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області з 17.09.1990 року по 1995 рік (дата не зазначена).

Село Великі Озера відносилося до другої зони, зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС до 01.01.2006 року.

Відповідно до копії довідки від 23.12.2024 року № 1142, виданої Володимирецькою селищною радою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що вона дійсно проживала з 07.05.1996 року по 17.04.2001 року в селі Біле Володимирецького району Рівненської області, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, III категорії радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно постанови КМ УРСР від 23.07.1991 року № 106.

Згідно із копією диплому серії НОМЕР_2 від 28 червня 1990 року, ОСОБА_3 , в 1986 році вступила до Дубнівського педагогічного училища Рівненської області і в 1990 році закінчила повний курс цього училища.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі №560/15898/24, яке набрало законної сили на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 року №1104 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ, із врахуванням правових висновків суду.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 19.06.2025 №222430003386 Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII, через недостатній період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, а саме період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 04 місяці 06 днів.

Враховуючи надані до заяви від 21.05.2024 довідки про періоди проживання у зоні радіаційного забруднення, період проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення складає 4 роки 4 місяці 13 днів, що за умови наявності 29 років страхового стажу дає право на зниження пенсійного віку на 4 роки (після досягнення 56 років), період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 04 місяці 06 дні (при необхідному-3 роки), що є не достатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідно до вищезазначеного рішення до періоду проживання/роботи у гарантованого добровільного відселення не зараховано: період з 01.09.1986 по 27.06.1990, оскільки ОСОБА_1 навчалась в Дубнівському педагогічному училищі, що не відноситься до переліку населених пунктів зони гарантованого добровільного відселення. Оскільки, позивачем не нада довідка про форму навчання (заочна, стаціонарна) в Дубнівському педагогічному училищі, зарахувати період проживання з 01.09.2986 по 27.06.1990 в селі Зелень Сарненського (Дубровницького) району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, у відповідача немає підстав.

Позивачем надано до суду довідку Відокремленого структурного підрозділу «Дубенського педагогічного фахового коледжу Рівненського державного гуманітарного університету» від 23.10.2025 №231, в якій зазначено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу №195 від 03.07.1986 зарахована студенткою 1 курсу (без складання екзаменів, за наявності Похвального листа) денної форми навчання шкільного відділу.

Позивач не погодилася із вказаною відмовою та звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що місце навчання позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживання, відтак, факт навчання позивача на денній формі в Дубнівському педагогічному училищі, відповідно до довідки відокремленого структурного підрозділу «Дубенського педагогічного фахового коледжу Рівненського державного гуманітарного університету» від 23.10.2025 №231, заперечує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у с. Зелень в цей період.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 49 Закону №796-ХІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії вбачається, що наявність мінімального страхового стажу для призначення позивачу пенсії не заперечується.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково зниження пенсійного віку здійснюється на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

У даній справі спірним є незарахування періоду з 01.09.1986 по 27.06.1990, оскільки ОСОБА_1 навчалась в Дубнівському педагогічному училищі, що не відноситься до переліку населених пунктів зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідач вважає, що позивачем підтверджено період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, а саме період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 04 місяці 06 днів.

Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 по справі №572/456/17, від 31.07.2019 у справі № 572/1173/17, від 11 березня 2024 року № 500/2422/23 висловлена правова позиція щодо періоду (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення. Верховний Суд сказав, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрація у зоні гарантованого добровільного відселення.

Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, місце навчання позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживання, відтак, факт навчання позивача на денній формі в Дубнівському педагогічному училищі, відповідно до довідки відокремленого структурного підрозділу «Дубенського педагогічного фахового коледжу Рівненського державного гуманітарного університету» від 23.10.2025 №231, заперечує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у с. Зелень в цей період.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді заяви позивача про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.