Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №240/25021/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25021/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

11 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ГУ ПФУ в Черкаській області) в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 11.05.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.02.2023.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.05.2023 №064250007209 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 20.02.2023 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданим 12.05.2009 Житомирською обласною державною адміністрацією. Вказане посвідчення є дублікатом, який позивач отримав взамін посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.02.1994.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.09.1988, а також довідки від 29.03.2023 №18, виданій Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод хімічного машинобудування», вбачається, що в період з 03.10.1988 по 04.01.1990 позивач працював оператором станків на Коростенському заводі ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (м. Коростень Житомирська область).

Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 21.02.2023 №733, в період з 27.10.1988 по 01.11.1988 та з 22.12.1988 по (дата зняття з реєстрації відсутня) ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав у м. Коростень Житомирської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 місто Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Ришавського старостинського округу Коростенського району Житомирської області від 19.12.2022 №161, в період з 10.01.1990 по даний час ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає в с. Ришавка Коростенського району Житомирської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Ришавка Коростенського району Житомирської області до 31.12.2014 відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення ним 55-річного віку, звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 04.05.2023 про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Черкаській області та прийняло рішення від 11.05.2023 №064250007209, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в своєму рішенні вказало, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку, якщо вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Однак, період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить лише 2 роки 11 місяців 22 дні. При цьому, до періоду проживання на території 4 зони радіоактивного забруднення не зараховано період проживання в м. Коростень згідно довідки від 21.02.2023 №733, оскільки вказаний населений пункт віднесений до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона). З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області дійшло висновку, що за наданими документами право на призначення пенсії у позивача відсутнє.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (Закон № 796-XII).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII визначено, що:

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII;

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років (абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII).

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

Крім того, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Водночас частина 2 статті 55 Закону №796-XII містить застереження відповідно до якого пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Суть вказаного застереження полягає в тому, що у випадку, коли особою одночасно дотримано умови для зниження пенсійного віку по декількох підставах, така особа може реалізувати своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за однією з підстав.

Таким чином, частиною 2 статті 55 Закону №796-XII заборонено одночасне використання декількох підстав для зниження пенсійного віку та сумування загальної кількості років зниження пенсійного віку по декількох різних підстав для такого зниження, не дивлячись на те, що особою може бути одночасно дотримано визначенні в пункті 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умови для зниження пенсійного віку по декількох підставах.

До прикладу, у випадку коли документально підтверджується як факт проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3-х років, так і факт проживання цієї особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4-х років, така особа може скористатися правом на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку або лише, як особа, яка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, в межах максимальної величини зниження пенсійного віку за цією підставою - 6 років, або як особа, яка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, в межах максимальної величини зниження пенсійного віку за цією підставою - 5 років. Скористатися одночасно двома пільгами та знизити пенсійний вік по двох підставах одночасно, тобто загалом на 11 років (6 років за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення + 5 років за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю) особа не може, оскільки це прямо заборонено частиною 2 статті 55 Закону №796-XII.

Водночас, в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 вважає, що при реалізації права на призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII він має право на зарахування до строку його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду, протягом якого він проживав/працював в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що є зоною із вищим ступенем радіаційного забруднення.

Як свідчать матеріали справи, саме у зв`язку із не зарахуванням періоду проживання/роботи ОСОБА_1 в м. Коростень Житомирської області, яке відносить до зони гарантованого добровільного відселення, в строк його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області дійшло висновку про не дотримання позивачем умови для призначення пенсії на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII - умови проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, та як наслідок відмовило йому у призначенні пенсії.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазнчити наступне.

Згідно правових норм абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4 років.

Таким чином, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Із матеріалів справи встановлено, що позивач до заяви про призначення йому пенсії додав наступні документи:

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , видане 12.05.2009 Житомирською обласною державною адміністрацією, яке є дублікатом посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.02.1994;

- довідку виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Ришавського старостинського округу Коростенського району Житомирської області від 19.12.2022 №161, відповідно до якої він в період з 10.01.1990 по даний зареєстрований та постійно проживає в с. Ришавка Коростенського району Житомирської області, яке до 31.12.2014 відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- довідку Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 21.02.2023 №733, відповідно до якої він в період з 27.10.1988 по 01.11.1988 та з 22.12.1988 по (дата зняття з реєстрації відсутня) був зареєстрований та постійно проживав у м. Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- довідку Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод хімічного машинобудування» від 29.03.2023 №18, відповідно до якої він в період з 03.10.1988 по 04.01.1990 працював на Коростенському заводі ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, який знаходився у м. Коростень Житомирської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

-учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно ч. 1 ст.15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (Порядок №551) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 (справа №588/538/16-а), від 23.05.2018 (справа №398/3509/16-а), від 22.01.2019 (справа №295/1087/17).

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4). Відтак, при видачі йому посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_2 від 15.02.1994, взамін якого в подальшому був виданий дублікат серії НОМЕР_1 від 12.05.2009, Житомирська обласна державна адміністрація, як уповноважений на видачу такого посвідчення орган, встановлювала та перевіряла дотримання ОСОБА_1 умови для надання йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а саме умови проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.

Вказане посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.05.2009 є чинним, правомірність та наявність підстав для видачі позивачу вказаного посвідчення відповідачами не оспорюється.

Відтак, наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 від 12.05.2009 є достатнім підтвердженням того, що він станом на 01.01.1993 прожив на протязі не менше 4-х років у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином документи, надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , довідка виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Ришавського старостинського округу Коростенського району Житомирської області від 19.12.2022 №161, довідка Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 21.02.2023 №733, довідка Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" від 29.03.2023 №18, підтверджують дотримання позивачем умови для призначення пенсії на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме умови проживання/роботи на території зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.

Також із наданих документів встановлено, що у позивача вказаний строк проживання становить 4 роки 2 місяці 24 дні та складається із: періоду його проживання в с. Ришавка Коростенського району Житомирської області (зона посиленого радіоекологічного контролю) з 10.01.1990 по 01.01.1993 (2 роки 11 місяців 22 дні) та періоду його проживання/роботи в м. Коростень Житомирської області (зона гарантованого добровільного відселення) з 03.10.1988 по 04.01.1990 (1 рік 3 місяці 2 дні), який є періодом проживання/роботи в зоні більшого ураження радіаційним впливом, а тому підлягає зарахуванню до зони меншого ураження.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали на території зони посиленого радіологічного контролю викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ та наявність права зменшення пенсійного віку.

Зважаючи на те, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, досягнув відповідного віку та має право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то оскаржуване рішення не відповідає передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак є протиправним та підлягало скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак, вказані повноваження не є дискреційними.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.