Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №560/8771/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8771/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

10 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 221250004999 від 23.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.12.1986 по 09.02.1990 рік, та призначити ОСОБА_1 за віком з 15.01.2025.

Суд позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.01.2025 №221250004999 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, із урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.01.2025 позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Сумській області №221250004999 від 23.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період до страхового стажу періоди роботи в росії з 10.12.1986 по 09.02.1990 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата початку роботи виправлена та відповідно до ст. 24.1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього СРСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Вважає, що відповідачі протиправно не зарахували йому до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 10.12.1986 по 09.02.1990 на підставі чого протиправно відмовили йому у призначенні пенсії за наявності законодавчо визначеного страхового стажу.

Так, принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на призначення пенсії за віком, враховуючи 60 років віку та при наявності 31 років страхового стажу.

Позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, враховуючи ст. 26 Закону № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.01.2025 року №221250004999 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою для відмови в призначенні пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу. Вказаним рішенням визначено стаж позивача 28 років 7 місяців 9 днів.

До страхового стажу не зараховано період до страхового стажу періоди роботи в росії з 10.12.1986 по 09.02.1990 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата початку роботи виправлена та відповідно до ст. 24.1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього СРСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону №1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Верховний суд України в постанові від 28 січня 2025 року по справі № 620/3530/22 сформулював такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 .

При цьому, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Також, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Тому, рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, підставою для прийняття якого стало відсутність інформації про неточність записів у трудовій книжці, або їх неналежне оформлення, є протиправним, оскільки працівник не несе відповідальність за заповнення трудової книжки та сплату страхових внесків роботодавцем, при цьому сплата внесків та здійснення записів здійснюються самим роботодавцем.

Згідно правових висновків Верховного Суду на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).

Отже, перевіривши в сукупності підстави відмови відповідача у призначенні пенсії за віком, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.01.2025 №221250004999, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для його скасування.

При цьому, відповідач приймаючи рішення від 23.01.2025 №221250004999 не надавав належної оцінки підставам врахування спірних періодів роботи позивача, обмежившись не зарахуванням таких періодів у трудовій книжці.

Як наслідок, суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення про наявність підстав для врахування спірних періодів у трудовій книжці НОМЕР_1 при призначенні пенсії за віком.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.