Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 02 березня 2026 р.
Справа: №569/17484/24
Суддя: Ковальчук Н. М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/17484/24
Провадження № 22-ц/4815/261/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1
відповідач – Головне управління Національної поліції в Рівненській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Державна
казначейська служба України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року у складі судді Тимощука О.Я., постановлене в м. Рівне,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Державна казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса - м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду та 3% річних в розмірі 71294 грн. 32 коп.; стягнуто з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса - м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 поштові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 59 грн. 00 коп.; стягнуто з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса - м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.; задоволенні позовних вимог про стягнення витрати на проведення експертного дослідження ТЗ «SUBARU FORESTER», д.н. НОМЕР_1 , в розмірі 3441 грн. 60 коп. відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29.04.2025 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.02.2025 року скасовано в частині стягнення з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та 3% річних в розмірі 71 294,32 гривень, поштових витрат в розмірі 59 гривень, судового збору в розмірі 1 211,20 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 68 534 гривні 38 копійок. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шимка Андрія Олександровича задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.
Додаткове рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст.137 ЦПК України, яка передбачає розподілу між сторонами за результатами розгляду справи витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами та обґрунтоване підтвердженими належними доказами фактів представництва інтересів ОСОБА_1 адвокатом Шимком Андрієм Олександровичем.
Вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Державна казначейська служба України оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на відсутність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу шляхом стягнення витрат на правову допомогу з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України. Зазначає, що оскільки Казначейство жодної шкоди позивачеві не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, отже, не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачеві діями інших уповноважених осіб. Покликається на судову практику Верховного Суду, яким у ряді постанов підтверджено позицію про те, що помилковими є рішення судів в частині визначення такого способу відшкодування шкоди як «стягнення шляхом безспірного списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку». Наголошує, що суд не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України. Пояснює, що бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України, водночас Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі. Вказує, що згідно зі статтею 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень. встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. З наведених міркувань просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Головне управління Національної поліції в Рівненській області пояснює, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Головне управління Національної поліції України в Рівненській області, (дії/бездіяльність посадових осіб якого призвела до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Зазначає, що у таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16). Вважає твердження Державної казначейської служби України про необхідність стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу із ГУНП в Рівненській області необґрунтованими. Одночасно, ГУНП в Рівненській області погоджується із тим, що судом першої інстанції помилкового зазначено про стягнення судових витрат з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Державна казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса - м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду та 3% річних в розмірі 71294 грн. 32 коп.; стягнуто з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса - м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 поштові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 59 грн. 00 коп.; стягнуто з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.; задоволенні позовних вимог про стягнення витрати на проведення експертного дослідження ТЗ «SUBARU FORESTER», д.н. НОМЕР_1 , в розмірі 3441 грн. 60 коп. відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29.04.2025 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.02.2025 року скасовано в частині стягнення з Головного управління національної поліції в Рівненській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та 3% річних в розмірі 71 294,32 гривень, поштових витрат в розмірі 59 гривень, судового збору в розмірі 1 211,20 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 68 534 гривні 38 копійок. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року, яке є предметом апеляційного перегляду, заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шимка Андрія Олександровича задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, при тому, що Казначейство жодної шкоди позивачці не заподіювало, у правовідносини з нею не вступало, а отже, не повинне нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачеві діями інших уповноважених осіб.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23967/16 дійшла висновку, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, процесуальний закон не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 461/9982/19, від 15.03.2023 у справі № 591/7146/20, від 13.09.2023 у справі № 501/85/22, від 04.10.2023 у справі № 757/5351/21-ц, від 18.10.2023 у справі № 127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення такого способу відшкодування шкоди як «стягнення шляхом безспірного списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку».
За наведеного, вимога заявника стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України є необгрунтованою і такою, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.
Частинами другими статей 137, 141 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається зі змісту рішення у справі №569/17484/24, суд вказує на суб`єкта, винного в заподіянні шкоди позивачці - ГУНП в Рівненській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (пункти 25-28), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.6)).
Верховний Суд зазначає, що залучення або незалучення до участі у спорах з державою Казначейства чи його територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є саме Держава Україна, а не Казначейство чи його територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 (пункт 64).
Однак суд, всупереч вимогам статті 137 ЦПК України, не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Статтею 95 Конституції України та пунктом 8 частини першої статті 7 встановлено правило, за яким виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно зі статтею 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень. встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги та нормативну базу, на яку посилається апелянт, а також судову практику суду касаційної інстанції, висновки якого є обов`язковими для судів нижчих інстанцій при розгляді подібних правовідносин, апеляційний суд приходить до переконання про необґрунтоване задоволення місцевим судом заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Шимка Андрія Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Гордійчук С. О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua