Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №398/1465/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/1465/24

провадження № 22-ц/4809/383/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2025 року (суддя Молонова Ю.В.) у справі за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку,-

встановив:

У березні 2024 року керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави, звернувся в суд з позовом до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просив:

-визнати недійсними пункти 1, 2 рішення Войнівської сільської ради №302 від 15.07.2014, яким затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель ненаданих у власність або постійне користування в межах с. Войнівка (землі житлової та громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_1 та передано дану земельну ділянку безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 3520381800:51:000:0182).

-визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 26.10.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продаж земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3520381800:51:000:0182.

-скасувати державну реєстрацію речового права - права власності ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься номер відомостей про речове право 48243667 щодо земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3520381800:51:000:0182 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 434516735203), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520381800:51:000:0182 площею 0,25 га, вчинену 27.06.2014 Державному земельному кадастрі.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2025 року позов залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зміни у законодавстві щодо внесення на депозитний рахунок коштів позивачем набули чинності вже після подачі позову до суду, а на момент подання позову, позовна заява відповідала вимогам процесуального кодексу та положенням ст. 175-177 ЦПК України. Крім того зазначив, що відповідачі не можуть вважатись добросовісними набувачами майна, а внесення на депозитний рахунок коштів у розмірі вартості спірного майна стосується лише добросовісного набувача такого майна, що можливо встановити лише при розгляді справи по суті спору. Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував вимоги ч.4 ст. 177 ЦПК України, а у прокурора відсутній обов`язок вносити на депозитний рахунок грошові кошти.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, а тому в силу положень ст. ст. 390, 391 ЦК України, п. 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4292-ІХ, ч. 4 ст. 177 ЦПК України прокурор мав подати до суду експертно – грошову оцінку спірної земельної ділянки, чинну на час подання позовної заяви, та документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, однак прокурор не вжив заходів щодо усунення визначених в ухвалі суду від 13 жовтня 2026 року недоліків, а саме щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, обмежившись наведенням власного бачення стосовно того, що вказана вимога стосується лише добросовісного набувача майна .

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України.

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 2 ЦПК України).

У частинах 1, 2 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Водночас потрібно враховувати, що право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 4 ст. 177 ЦПК України доповнено абз. 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У позовній заяві прокурор послався на те, що Войнівська сльська рада Олександрійського району Кіровоградської області неправомірно передала у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, яка розташована в прибережній захисній смузі, та наразі перебуває у власності ОСОБА_2 , тобто прокурор вважає їх недобросовісними набувачами.

Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25 вказав: «Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються; питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду».

Отже обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України; положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача; при цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; а в позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувачів спірних земельних ділянок та норми ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, 152 ЗК України.

Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів та вказував про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин без з`ясування добросовісністі/недобросовісністі набувача не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справа № 127/8274/24 за аналогічних правовідносин.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд повинен був виходити з позовних вимог прокурора, а саме, що в позові ставиться питання про витребування земельних ділянок у відповідачів, як недобросовісних набувачів.

Зазначена мотивація позову не дає суду підстав до застосування ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме вважати, що до позовної заяви прокурор має надати докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які на даний час без встановлення добросовісності чи недобросовісності набуття відповідачами у власність спірної земельної ділянки, не підлягають застосуванню, у зв`язку з чим передчасно постановив помилкову ухвалу, що, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.03.2026.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич