Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №755/2993/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2993/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "09" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025100040000105 від 08.01.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого 28.11.2024 року Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді у виді 1 року обмеження волі, на підставі ч.4 ст. 70КК України, обмеження волі строком на 1 рік 1 місяць,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою разом проживає, за ст. 173-2 КУпАП, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_6 , з якою спільно проживає в одному помешканні та пов?язаний спільним побутом, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

А саме, ОСОБА_3 систематично, умисно, на підґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, вчиняє по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_6 дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, тим самим викликавши у ОСОБА_6 періодичні негативні психоемоційні переживання (страху за своє здоров?я, напруги та тривожного очікування, знижений та нестійкий настрій, почуття образи та приниженої гідності), дані психотравмувальні ситуації призвели до погіршення соціального функціонування якості життя потерпілої.

Так, 02.07.2024 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_3 за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру - словесно ображав, погрожував фізичною розправою, відносно своєї бабусі ОСОБА_6 . 26.07.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. 15.07.2024 близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_3 за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_6 , а саме: кричав. 27.08.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

05.10.2024 о 05 год. 50 хв. ОСОБА_3 за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру до своєї бабусі ОСОБА_6 . 21.10.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУПА та призначено покарання у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у виді громадських робіт в розмірі 30 (тридцять) годин.

Разом з цим, будучи особою, неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї рідної бабусі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства, на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї рідної бабусі ОСОБА_6 , яке виразилось у психологічному насильстві та вчиненні наступних дій.

Так, 05.01.2025 приблизно о 15 год. 45 хв. ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , продовжив вчиняти домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_6 , з якою спільно проживає в одному помешканні та пов?язаний спільним побутом, у ході якого висловлювався на адресу ОСОБА_6 нецензурною лайкою, голосно кричав, а також погрожував застосуванням фізичної сили, таким чином психотравмуючи свою рідну бабусю ОСОБА_6 і погіршуючи її соціальне функціонування та якість життя.

Вказані дії з боку ОСОБА_3 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 , а саме були психотравмувальними, погіршували її соціальне функціонування та якість життя.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті та судом встановлено, що він вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції. Пояснив, що раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, безпричинно, систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї бабусі з якою проживає в одному помешканні, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності потерпілої. У вчиненому розкаюється та просить суворо не карати.

Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, обставини вчиненого правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, та беручи до уваги те, що показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо добровільності та істинності його позиції, також судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд вважає, що провина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених судом доведена у повному обсязі. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 126-1 КК України, тобто у вчиненні домашнього насильства, умисного систематичного вчинення психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_8 з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до погіршення якості потерпілої особи.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним корисливого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії кримінального нетяжкого злочину, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.

Зокрема, судом враховано, особу обвинуваченого, який раніше судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно працює, на обліку у лікаря психіатра нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його віку та стану здоров`я, суд вважає необхідним і достатнім покаранням для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією кримінального закону, за яким визнає його винним.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як встановлено судом, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки пробаційного нагляду; вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28.11.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік: засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік; на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, частково склавши покарання, призначеного за даним вироком, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2024 та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28.11.2024, з урахуванням вимог ст.72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік та 1 (один) місяць.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.02.2026 року Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року щодо ОСОБА_3 змінено в частині призначеного покарання та ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ч.4 ст.70, 72 КК України, шляхом часткового складання покарань за вироком від 09.01.2025 та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 22.11.2024, призначено ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 1 місяць.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року щодо ОСОБА_3 виконувати самостійно.

Разом з тим, дане кримінальне правопорушення передбачене ст. 126-1 КК України вчинене ОСОБА_3 в період іспитового строку призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28.11.2024року.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання за вказаним вироком у відповідності з ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання.

ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 2 місяці.

На підставі ст. 71,72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28.11.2024 року строком 1 місяць.

Крім того, на підставі ст. 71,72 КК України, за сукупністю вироків, до даного частково приєднати невідбуту частину покарання за ухвалою Київського апеляційного суду від 26.02.2026 року остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обоження волі строком на 1 рік 4 місяці.

На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 , у строк покарання у виді обмеження волі, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі починаючи з 20.11.2025 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: