Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №515/68/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/68/26

Провадження № 2/515/482/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Лиманської сільської ради, в якому просила визнати за нею право власності на дачний будинок, який залишився після смерті батька ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер її батько ОСОБА_2 . Після смерті батька залишилась земельна ділянка для індивідуального дачного будівництва площею 0,0262 га, кадастровий номер 5125083900:02:002:1140, що розташована на території села Приморське (Лиманська ТГ) Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №976395, виданого Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області. Зазначену земельну ділянку позивачка вже прийняла у спадщину, отримавши у нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 грудня 2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №1370. Також, після смерті батька залишився розташований на вищевказаній земельній ділянці дачний будинок, який вона має право успадкувати, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України. За життя, 12 липня 2001 року батько уклав договір купівлі-продажу з ТОВ «Сільгосптехніка» (підприємство припинило діяльність 15 січня 2001 року, правонаступники відсутні) та придбав цей будинок та 24 листопада 2003 року виготовив будівельний паспорт на нього. Після смерті батька позивачка, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений дачний будинок, звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. з відповідною заявою, однак, їі було відмовлено з причини відсутності правовстановлюючого документа,що підтверджує право власності померлого ОСОБА_2 на спадкове майно.

Посилаючись на те, що у неї відсутня можливість у позасудовому порядку зареєструвати своє право на спадкове майно-дачний будинок, єдиним підтвердженням того, що спадковий будинок належав на праві приватної власності її померлому батькові є Договір купівлі-продажу та будівельний паспорт, позивачка просила визнати за нею право власності на спадковий дачний будинок, який вона має право успадкувати за законом від свого батька ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

21 січня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Представник позивачки, адвокат Давиденко К.В. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у підготовчому судовому засіданні. До заяви додав інформаційну довідку, сформовану за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 10.03.2026 року та Довідку №15, видану 11.03.2026 року ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН».

Представник відповідача – Лиманської сільської ради, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій позов визнав, не заперечував проти його задоволення, просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_2 , про що Татарбунарським відділом ДРАЦС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зроблено актовий запис №177 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11.09.1972 року Татарбунарським районним бюро ЗАГС померлий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 29.01.1994 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що вчинено актовий запис №9. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » (а.с.8).

19 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримала у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею - 0,0262 гектара розташовану на території с. Приморське (Лиманська ТГ), Білгород-Дністровського району, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №976395, виданого відділом земельних ресурсів у Татарбунарському районі Одеської області 13.06.2008 року зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю за №010853500013. Кадастровий номер земельної ділянки - 5125083900:02:002:1140, цільове призначення – для індивідуального дачного будівництва (а.с.10,16-17).

Встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність, для подальшого використання за цільовим призначенням - індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,026 га, за адресою: курортна зона «Рассейка», в межах с. Приморське, Татарбунарського району, Одеської області здійснено на підставі відповідного Акту від 5 листопада 2007 (а.с.17зворот).

Витягу з Державного реєстру речових прав №457454211 від 19.12.2025 вбачається, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125083900:02:002:1140 площею 0.0262 зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с.10зворот).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на дачний будинок, що розташований селі Приморське (Расейка), Білгород-Дністровського району, Одеської області, на земельній ділянці для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0262 га, кадастровий номер - 5125083900:02:002:1140, що залишився після смерті ОСОБА_2 та 29 грудня 2025 року отримала відмову у зв`язку з тим, що нею не подано відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (а.с.11).

На замовлення позивачки ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» 25 грудня 2025 року виготовило Технічний паспорт на дачний будинок, розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський (Татарбунарський) район, с.Приморське (Расейка) (а.с.12-14).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Правління відкритого акціонерного товариства «Сельхозтехника» від 12.02.2001 року вирішено продати ОСОБА_8 та ОСОБА_2 будиночок дерев`яної побудови на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та здійснити відчуження земельної ділянки на користь покупців площею 0,06 га (а.с.15).

12.07.2001 року між ВАТ «Сельхозтехника» з однієї сторони та ОСОБА_8 , ОСОБА_2 було укладено відповідний Договір купівлі-продажу (а.с.22).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка» (код ЄДРПОУ 03755561) припинено 15.07.2007 року( а.с.18).

За життя, 24 листопада 2003 року спадкодавець виготовив будівельний паспорт «На застройку земельного участка, выделенного дачнику» ОСОБА_2 на курорті «Расейка» (а.с.19).

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту забудови земельної ділянки в дачному товаристві ОСОБА_2 дозволено будівництво дачного будинку по типовому індивідуальному проекту, затвердженому архітектором 24.11.2003 року, на курорті «Расейка» площею 43,7 кв.м.(а.с.19зворот-20-21зворот).

Згідно з рішенням 5-ої сесії скликання ХХІУ Про вилучення та надання в тимчасове користування на правах оренди земельних ділянок на землях спільного користування Приморської, Лиманської, Тузлівської сільських та Татарбунарської районної ради під будинки сімейного відпочинку, для підприємницької діяльності та бази відпочинку від 25.09.2002 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 виділено земельні ділянки під розміщення будинків для сімейного відпочинку терміном на три роки площею по 0.025 га (а.с.23).

Із матеріалів Спадкової справи №21/2025, наданих приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. на виконання ухвали суду від 21 січня 2026 року, вбачається, що 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.41).

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00054927457 від 24.11.2025 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Татарбунарським відділом ДРАЦС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актовий запис зроблено за №177 (а.с.43-44).

На день смерті ОСОБА_2 разом з нам за місцем його реєстрації була зареєстрована ОСОБА_1 - позивачка у справі та вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, що прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_2 (а.с.46,47).

Згідно з Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №83288700 від 18.11.2025 року приватним нотаріусом Гайдаржи А.А. зареєстровано спадкову справу №21/2025 до майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.50).

Із повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00055521798 від 23.12.2025 року та про смерть №00055521591 від 23.12.2025 року вбачається, що 16 листопада 1963 року було укладено шлюб між батьками позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 мати позивачки ОСОБА_3 померла (а.с.52-53,54-55)

24 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. із заявою про прийняття у спадщину земельної ділянки кадастровий номер 5125010100:01:001:0222, зареєстрованої за спадкодавцем ОСОБА_2 в Державному реєстрі реєстрації прав за №27830188, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1639421251250 (а.с.63).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83362313 від 24.11.2025 року зареєстровано видачу позивачці свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 5125010100:01:001:0222 у Спадковій справі №21/2025 (а.с.72).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №453313261 від 24.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку (а.с.73).

19 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. із заявою про прийняття у спадщини за померлим ОСОБА_2 , а саме: земельної ділянки кадастровий номер 5125083900:02:002:1140 площею 0,0262 га, призначеної для відпочинку та оздоровлення, а також житлового будинку з господарчими будівлями та дворовими спорудами, що розташований на за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.80).

19 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримала у нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 5125083900:02:002:1140 (а.с.91,92).

Також, 19 грудня 2025 року позивачка отримала приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. свідоцтво про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок, розташований на за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97).

Заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_10 , відмови від спадщини та свідоцтва про право власності на спадщину за законом чи за заповітом, видані на ім`я будь –яких інших осіб, матеріали Спадкової справи не містять.

Із долученої представником позивача до матеріалів справи Інформаційної довідки, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 10.03.2026 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу № 1654 виданого 01.11.2024 року, завіреного приватним нотаріусом Гайдаржи А.А. (серія та номер: 78215267, виданий: 01.11.2024, видавник: Державний земельний кадастр) право власності на земельну ділянку площею 0,025 га,кадастровий номер: 5125083900:02:002:0291, зареєстроване за ОСОБА_11 (а.с.11).

Довідкою №15, виданою 11.03.2026 року ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» підтверджується, що дачний будинок, який розташований в селі Приморське (Расейка), Білгород-Дністровського району, Одеської області, на земельній ділянці для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0262 га, кадастровий номер - 5125083900:02:002:1140 та суміжний дачний будинок, що розташований в селі Приморське (Расейка), Білгород-Дністровського району, Одеської області, на земельній ділянці для індивідуального дачного будівництва, площею 0,025 га, кадастровий номер - 5125083900:02:002:0291, що належить ОСОБА_11 (попередній власник ОСОБА_12 ), є фактично окремими дачними будинками з окремими входами/виходами та окремими під`їздами (112).

Таким чином судом встановлено, що спадкодавець за життя на підставі Договору купівлі-продажу від 12.07.2001 року, укладеного з ВАТ «Сельхозтехника», володів спільно з ОСОБА_8 будиночком дерев`яної побудови на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у зв`язку з чим було здійснено відчуження земельної ділянки на користь покупців площею 0,06 га.

У подальшому спадкодавець свою частину земельної ділянки площею 0,025 га зареєстрував у відповідному державному реєстрі під кадастровим номером: 5125083900:02:002:1140, яку після його смерті прийняла у спадок позивачка (а.с.10).

Інша частина земельної ділянки площею 0,025 га з кадастровим номером 5125083900:02:002:0291 зареєстрована за ОСОБА_11 .

Відповідно дачний будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, є фактично розділеним та на даний час складається з окремих дачних будинків з окремими входами/виходами та окремими під`їздами.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України)

Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п.4 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (далі-Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

За змістом 4.18 Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Відповідно до п.п. 4.17 п.4 Глави 10 Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - позивачка по справі ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом на майно, яке належало її батькові за життя. Після смерті батька вона, вчасно звернувшись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, прийняла у спадок житловий будинок, земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5125010100:01:001:0222) та земельну ділянку, призначену для індивідуального дачного будівництва (кадастровий номер 5125083900:02:002:1140), які залишилися після смерті батька та на які батько за життя оформив на право власності, прийняла їх у спадок та зареєструвала право власності у відповідних державних реєстрах на своє ім`я.

Однак, у зв`язку з відмовою нотаріуса, була позбавлена можливості отримати Свідоцтво про право власності на спадщину за законом та зареєструвати на себе дачний будинок, розташований на земельній ділянці кадастровий номер – 5125083900:02:002:1140, оскільки право власності на нього за життя батько не зареєстрував. Належність дачного будинку батькові позивачка підтверджує копією договору купівлі-продажу та виготовленим батьком за життя будівельним паспортом.

Відсутність реєстрації права власності на дачний будинок позбавляє права ОСОБА_1 оформити у нотаріуса відповідне Свідоцтво про право власності за законом із подальшим внесенням відомостей про право власності на своє ім`я до Державних реєстрів. І

Інші спадкоємці ОСОБА_2 про свій намір прийняти спадщину після його смерті не заявили, інформація про них в матеріалах справи відсутня.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 352, 354- 355 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на дачний будинок, що розташований селі Приморське (Расєйка), Білгород-Дністровського району, Одеської області, на земельній ділянці для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0262 га, кадастровий номер – 5125083900:02:002:1140.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05 лютого 2026 року.

Суддя О.А.Дем`янова