Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №523/11007/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11007/25

Провадження №2/523/1869/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"26" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, звернувся адвокат Наседкін Олег Ігорович.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, 20.07.1991 року мати позивача, ОСОБА_2 , склала заповіт, яким заповіла належну їй частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських споруджень старшій доньці – ОСОБА_3 . Даний заповіт був посвідчений державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Богдановою Н. В. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті матері позивачка ОСОБА_1 постійно проживала у будинку АДРЕСА_1 . Після смерті матері позивач фактично вступила в управління зазначеним житловим будинком, продовжила за ним доглядати, сплачувати відповідні комунальні послуги.

ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра позивачки, ОСОБА_4 , померла у с. Порт-Честер округу Вестчестер штату Нью-Йорк Сполучених Штатів Америки, про що Міністерством охорони здоров`я штату Нью-Йорк було видано свідоцтво про смерть. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не лишила, лише позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті сестри.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 29/50 часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з житлового будинку літ. «А», загальною площею 58,7 кв. м, житловою площею 32,4 кв. м; літ. «Б» - вбиральні, літ. «Г» - літньої кухні; № 1, 2, 3, 4 – паркани; І – цистерни.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 06 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено слухання справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Наседкіна Олега Ігоровича про витребування доказів. Витребувано: - від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвої Олени Олексіївни належним чином засвідчену копію спадкової справи № 25/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ; -від Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином засвідчену копію спадкової справи №242/2000 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.45).

На виконання ухвали про витребування доказів 21.10.2025 року (вх. № 43351) надійшла копія спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (а.с.57-124).

Також, 28.10.2025 року (вх. № 44901) на виконання ухвали про витребування доказів надійшла копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 (а.с.125-133).

Також, 31.10.2025 року (вх. №45576) на адресу суду надійшов лист з наданням Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.135-138).

Ухвалою суду від 16 січня 2026 року підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Наседкін Олег Ігорович не з`явились, на адресу суду 26.02.2026 року (вх. №9389) надійшла заява за підписом представника позивача щодо можливості розгляду справи у відсутність сторони позивача, згідно якої адвокат зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с.150).

Представник відповідача Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений (а.с.148), про причини не явки суду не повідомив, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався.

З огляду на зазначене судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, представник позивача звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 29/50 часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , позивач зазначила, що свідоцтва про право на спадщину на належну матері 29/50 частку домоволодіння АДРЕСА_1 сестра не отримувала. ОСОБА_7 проживала в іншій державі, на будинок, який лишився від батьків не претендувала та ніколи не заперечувала проти того, щоб позивачка ОСОБА_1 володіла та проживала у вказаному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра позивачки, ОСОБА_8 , померла у с. Порт-Честер округу Вестчестер штату Нью-Йорк Сполучених Штатів Америки, про що Міністерством охорони здоров`я штату Нью-Йорк було видано відповідне свідоцтво про смерть. Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина щодо усього належного їй майна. За заявою ОСОБА_1 , як спадкоємця другої черги за законом, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О. О. було заведено спадкову справу № 25/2024. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не лишила.

Також нотаріус повідомила позивачці про те, що в подальшому видати свідоцтво про право на спадщину на її ім`я буде неможливо у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності, оформленого відповідно до вимог законодавства України або інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

У зв`язку з цим нотаріус запропонувала позивачці звернутися до суду із позовною заявою щодо вирішення питання стосовно спадкування.

Так, судом встановлено ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу встановлено, що шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.15).

Також, встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.16).

Згідно копії свідоцтва про шлюб встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 03.07.1981 р. зареєстрували шлюб, прізвище подружжя після укладення шлюбу « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_15 » (а.с.17).

Шлюб між подружжям ОСОБА_15 було розірвано 20.01.1999 року (а.с.18).

В подальшому ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_16 , прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_17 » (а.с.19).

Згідно копії свідоцтва про смерть виданого Сполученими Штатами Америки (апостиль Гаазька конвенція від 05.10.1961 року) ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Порт-Честер округу Вестчестер штату Нью-Йорк Сполучених Штатів Америки, про що Міністерством охорони здоров`я штату Нью-Йорк було видано відповідне свідоцтво про смерть (а.с.99-100).

Переклад з англійської на українську мову виконано перекладачем ОСОБА_19 . 18.09.2024 року. Справжність підпису перекладача, який зроблено в присутності нотаріуса, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстровано в реєстрі за №18965.

Отже, з огляду на досліджені докази судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_18 є рідними сестрами.

Також, встановлено, що рішенням народного суду Ленінського району м. Одеси від 25.06.1971 р. шлюб між ОСОБА_10 і ОСОБА_2 розірвано.

Домоволодіння по АДРЕСА_1 поділено наступним чином: визнано право власності за ОСОБА_20 на 21/50 домоволодіння, визнано за ОСОБА_2 на 29/50 домоволодіння (а.с.20).

Також, встановлено, що управлінням Одеського міжміського бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 29/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.23).

Судом встановлено, що 12.07.1991 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження: належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих споруджень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповіла своїй дочці ОСОБА_3 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 2-2820 (а.с.24).

Згідно копії свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 3993 (а.с.25).

Судом досліджується копія спадкової справи заведеної до майна померлої ОСОБА_6 , згідно якої встановлено, що із заявою про прийняття спадщини до майна померлої звернулась ОСОБА_1 , яка зазначила, що приймає спадщину, що відкрилась після смерті її сестри ОСОБА_6 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, встановлено, що до реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_21 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.57-124).

Відповідно до матеріалів спадкової справи заведеної до майна померлої ОСОБА_6 встановлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою Оленю Олексіївною на ім`я ОСОБА_1 надіслано лист, згідно якого зазначено, що із поданих документів не можливо встановити факт родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_22 , а саме відсутні документи та записи в реєстрі актів цивільного стану громадян про шлюб.

Також, свідоцтво не є можливим видати, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності оформлений відповідно до вимог законодавства України або інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо спадкової справи заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , встановлено, що із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , діюча від імені ОСОБА_3 , що проживає в АДРЕСА_2 на підставі довіреності від 28.08.2000 року (а.с.125-133).

Отже, з досліджених копій спадкових справ судом встановлено, що після смерті матері ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини від імені ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_1 . Встановлено, що Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Встановлено, що після смерті сестри ОСОБА_6 , з заявою про прийняття спадщини звернулась позивач ОСОБА_1 , свідоцтво видати не є можливим за відсутності документів на підтвердження родинних зв`язків та відсутності документів на підтвердження права власності.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Отже, судом встановлено, що спадщина після смерті матері позивача відкрилася у 2000 році, до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

З даного приводу судом встановлено, що від імені спакоємця за заповітом із заявою при прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась позивач від імені своєї сестри, що безпосередньо підтверджено копію спадкової справи.

Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Як встановлено, матеріалами справи ОСОБА_1 фактично вступила в управління належною матері 29/50 часткою житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки проживала разом з матір`ю і після її смерті продовжила доглядати за будинком, сплачувати відповідні комунальні послуги тощо. Відтак ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після її смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За приписами до ч.1 ст.1261 ЦК України, першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Частиною 3ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язані звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до абз. 2-3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У випадку відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно питання спадкування такого майна може вирішуватись лише у судовому порядку відповідно до ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 в рамках справи № 557/1209/16-ц).

З огляду на зазначене, рішення суду про визнання права власності на спадкове майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем доведені обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем не заявлено вимоги щодо розподілу судових витрат, а відтак судом не вирішується питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 10, 13, 15-16, 76- 81, 247, 258, 263-265, 268,280-284, 289, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування - право власності на 29/50 часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з житлового будинку літ. «А», загальною площею 58,7 кв. м, житловою площею 32,4 кв. м; літ. «Б» - вбиральні, літ. «Г» - літньої кухні; № 1, 2, 3, 4 – паркани; І – цистерни, позначених на технічному паспорті від 06.03.2003р.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 10.03.2026р.

Суддя: