Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №510/1151/23 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1151/23

Провадження № 2/510/289/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 лютого 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення 14720 грн. 00 коп., -

В С Т А Н О В И В

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, які призначалися на 29.01.2026р., 26.02.2026р., будучи належним чином сповіщений, не явився, про причину неявки суд не сповістив, був попереджений, що на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки, справа буде розглянута у його відсутності на підставі даних, що є в матеріалах справи. Відзиву на позов не надав. Будь-яка інформація про укладення договору про надання правничої допомоги між ОСОБА_1 із правомочною особою на представництво його інтересів в суді відсутня, згідно повідомлення адвоката Златі Н.С. від 09.02.2026р. договір про надання правничої допомоги, укладений між нею та ОСОБА_1 припинений 09.02.2026р.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не явився, просив про розгляд справи без його участі.

Згідно із ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із цими обставинами суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував. копія правил надання споживчих кредитів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ; копія паспорту споживчого кредиту із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача; копія кредитного договору №0870-6100 від 11.12.2021р.; копія письмового повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 13.06.2023р. про проведення операції з переказу грошових коштів; докази електронного підпису документу; установчі та реєстраційні документи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ; копія довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, станом на 13.06.2023р. (є часткова сплата від відповідача); копія довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0870-6100 від 11.12.2021р. в розмірі 14720,00 грн та судового збору у сумі 2147,20 грн.

Позов мотивований тим, що 11.12.2021р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення в особистому кабінеті, та отримання відповідачем гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладання договору, позивачем було надіслано ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор. ОСОБА_1 надав кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті заявника/позичальника шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий кредитодавцем в смс –повідомленні на номер телефону, вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважалось підписанням договору відповідно до ст. 12 «Про електронну комерцію». Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Позивач зазначає, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №0870-6100 від 11.12.2021р. і для підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10 000,00 грн.; строк кредитування – 70 календарних днів; процентна ставка 1,20 % в день.

Позивач вказує, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом відмовитися від кредиту, розірвати кредитний договір тощо. Позивач звернув увагу, на те, що без відповідних дій з боку відповідача укладання договору було б не можливе. Відповідач порушив умови кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю (хоча є докази часткової сплати за кредитом), а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.

Станом на 13.06.2023р. загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 14720,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 6720,00 грн.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє належне підтвердження в ході розгляду їх судом, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2021р. ТОВ«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір №0870-6100. Згідно кредитного договору відповідачу були надані грошові кошти – 10 тис. грн. на строк 70 днів, із сплатою відсотків за користування кредитними коштами – 1,22 % в день. Через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на картковий рахунок ОСОБА_1 – маска картки НОМЕР_1 11.12.2021р. було перераховано суму коштів – 10 000,00 грн. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредитодавець надав позичальникові на умовах, передбачених Договором, грошові кошти в кредит у сумі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем відсотки за користування кредитом. 24.12.2021р. відповідач здійснив одноразову сплату на рахунок погашення кредиту в сумі 3680 грн., що знайшло своє відображення у довідці про укладений договір, більше будь-яких платежів на рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 не здійснював.

Згідно з наданим ТОВ«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розрахунком станом на 13.06.2023р. загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів) становить 14720,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 6720,00 грн., які позивач просить стягнути.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до таких висновків.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з кредитного договору № 0870-6100 від 11.12.2021р., відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого, як вказує позивач, кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор А870, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Водночас з кредитного договору вбачається, що він підписаний ідентифікатором А870.

Також позивач зазначає, що цим же ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону відповідача, підтверджено його ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит підписані одноразовим ідентифікатором А870.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, було узгоджено розмір кредиту за кредитним договором, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Обставини укладення кредитного договору між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 сумнівів у суду не викликають, оскільки кредитний договір був підписаний одноразовим ідентифікатором, отриманим ОСОБА_1 , згідно довідки ТО «ФК «Контрактовий дім» за номером транзакції 1033351203 11.12.2021р. на картку із маскою НОМЕР_1 було перераховано 10 000,00 грн., згідно довідки про укладення договору та про рух коштів за вищевказаним кредитним договором після отримання кредиту за кредитним договором №0870-6100 від 11.12.2021р. ОСОБА_1 24.12.2021р. здійснив плату за користування кредитними коштами в сумі 3680 грн., що являється фактичним доказом того, що саме він отримав кредитні кошти від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», саме вони надійшли у його користування та розпорядження, і саме він вчиняв спроби виконати кредитні зобов`язання, вносячи певну суму на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

У відповідності до укладеного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а саме за кредитним договором №0870-6100 від 11.12.2021р., укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , – процентна ставка – 1,20 % в день, строк користування кредитними коштами - 70 днів; строк повернення кредиту 18.12.2022р.

Договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Положеннями Договору була встановлена відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

15 серпня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

Враховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та усталеної судової практики, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у межах погодженого сторонами договору строку надання позики. Таким чином, за договором про надання кредиту №0870-6100 від 11.12.2021р. підлягають стягненню відсотки в загальному розмірі 6720 грн. 00 коп. (за 70 днів) (за період користування кредитними коштами протягом строку дії кредитного договору).

Оскільки відповідач фактично отримав кредит та користувався кредитними коштами, що ним не оспорювалось, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн. підлягають задоволенню разом із відсотками, які були нараховані за користування кредитними коштами.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом повністю задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору – 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-289, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 610, 612, 617, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження юридичної особи: 01133. м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) суму заборгованості за кредитним договором №0870-6100 від 11.12.2021р. - 14720,00 грн. (тіло кредиту – 8000,00 грн.; відсотки за користування кредитом – 6720,00 грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження юридичної особи: 01133. м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) 2147 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Ренійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Вячеслав ДУДНИК