Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №2-6718/07 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №2-6718/07

Провадження № 2-з/522/174/25

УХВАЛА

10 березня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В. розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Дорошенка Сергія Олександровича про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника представника ОСОБА_1 – адвоката Дорошенка Сергія Олександровича про скасування заходів забезпечення позову, у якій заявник просить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2007 року у справі №2-6718/07 у вигляді арешту 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана судді Косіциній В.В.

Судове засідання для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову призначено на 10 березня 2026 року.

10 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Дорошенка Сергія Олександровича про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 10 березня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких інших заяв та/або клопотань від учасників справи – не надходило.

У зв`язку з неявкою учасників справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд заяви на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Із довідки, складеної керівником апарату Приморського районного суду м. Одеси – Шарагом А.О. від 06.03.2026 року №37, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилася цивільна справа №2-6718/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про не перешкоджання у використанні житлового приміщення. Строк зберігання справи закінчився у 2013 році, а тому, вказана справа була вилучена з архіву та знищена.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року у справі №2-6718/07 заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову – задоволено, накладено арешт, зокрема, на:

- 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ;

- 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20 листопада 2007 року у справі №2-6718/07 затверджено мирову угоду, згідно якої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов`язуються не перешкоджати у будь якому вигляді у здійсненні права користування ОСОБА_4 підвальним приміщенням площею 47,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 за умови, що остання зобов`язується утримувати у належному стані всі комунікації, які проходять в цьому приміщенні та допускати в це приміщення працівників ДЄЗу. Також позивач відмовляється від будь-яких претензій до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди. Провадження у справі позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про не перешкоджання у використанні житлового приміщення – закрито.

У ч.ч.1-2 ст.158 ЦПК України, вказано, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

З зазначеного вбачається, що учасниками справи є: ОСОБА_4 (позивач) та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (відповідачі).

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).

Оскільки, ОСОБА_1 не є учасником справи та не наділений правом звертатися до суду із заявою про знаття, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування заходу забезпечення позову.

Проте, зі змісту ч.1 ст.158 ЦПК України, суд наділений повноваженням скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи.

Як було встановлено судом, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року у справі №2-6718/07 заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову – задоволено, накладено арешт, зокрема, на:

- 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ;

- 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20 листопада 2007 року у справі №2-6718/07 затверджено мирову угоду, згідно якої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов`язуються не перешкоджати у будь якому вигляді у здійсненні права користування ОСОБА_4 підвальним приміщенням площею 47,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 за умови, що остання зобов`язується утримувати у належному стані всі комунікації, які проходять в цьому приміщенні та допускати в це приміщення працівників ДЄЗу. Також позивач відмовляється від будь-яких претензій до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди. Провадження у справі позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про не перешкоджання у використанні житлового приміщення – закрито.

Зі відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відомості про відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_2 – відсутні.

Зі відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відомості про відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_3 – відсутні.

Згідно інформаційної довідки з ДРРП, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/5 частки на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

У постанові КЦС ВС від 20.12.2019 у справі № 636/3015/17 вказано, що заява про скасування арешту та ухвали про забезпечення позову по іншій справі підлягає вирішенню за допомогою правого механізму цивільного процесуального, а не матеріального, цивільного права.

З Постанови КЦС ВС від 21.06.2023 у справі № 521/19246/20 вбачається, що порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

Враховуючи те, що розгляд справи №2-6718/07 закінчився постановленням ухвали про затвердження мирової угоди, а у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація про відкриті виконавчі провадження, боржниками за якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , беручи до уваги той факт, що останнім на праві власності належить по 1/5 частки об`єкта нерухомого майна, на який накладено арешт, а наявність такого обтяження порушує право на мирне володіння майном, що гарантоване Конституцією України та чинними міжнародними договорами, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року у справі №2-6718/07 у вигляді арешту 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 з власної ініціативи.

Керуючись ст.ст. 131, 149-158, 210, 223, 247, 255-256, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Дорошенка Сергія Олександровича про скасування заходів забезпечення позову – залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, що застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року у справі №2-6718/07 у вигляді:

- арешту 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 ;

- арешту 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 з власної ініціативи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Повний текст ухвали складено та підписано 10 березня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.