Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №636/10646/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10646/25 Провадження№ 1-кп/636/952/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - авдоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 12025221100002311 від 06 жовтня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, обіймаючого посаду діловода відділення обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення -злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України

встановив:

ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин за встановлених, в судовому засіданні, обставин.

Так, відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 по справі № 646/13556/24 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, вчиненому повторно протягом року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на три роки.

Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2025 по справі № 646/13556/24, яка набрала законної сили 28.03.2025, та будучи ознайомлений з нею належним чином, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин:

Так 24.09.2025 близько 15:50 години, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2106», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Парковій в смт. Великий Бурлук Куп`янського району Харківської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 912807 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме - повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, способу вчинення злочину, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каявся.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, і визнає цю обставину, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такою, що пом`якшуює його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 посередньо характеризується за місцем проживання та місцем несення служби, є учасником бойових дій, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою в/ч А06993 МО України від 27 березня 2025 року, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до нетяжкого злочину, особу винного, який має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачений є вільним від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення; його вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та вказує на достатньо високий рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставиниу, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в межах санкції відповідної частини статті.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

У зв`язку з призначенням покарання не пов`язаного з позбавленням волі, суд скасовує запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», звільнивши його з - під варти негайно в залі суду.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні: :компакт-диск DVD-R, з наявними на ньому відео файлами «0000000_00000020250924155631_0006»,«0000000_00000020250924155631_0007», вилучений в ході огляду речей від 08.10.2025 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» – скасувати, звільнивши його негайно з під варти у залі суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1