Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №577/7550/25 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/7550/25

Провадження № 1-кп/577/184/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200450001059 від 10.11.2025 року по обвинуваченню, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Веселе, Бериславського району, Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє 18.07.2024р. Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна, ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 22.01.2025р. звільнений умовно-достроково на підставі до ч. 1 ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 № 21-РС ОСОБА_4 призначений на посаду кулеметника 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

09.11.2025р. близько 20 год 30 хв. у ОСОБА_4 , який перебував поблизу магазину по АДРЕСА_2 , під час спілкування з місцевим мешканцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 вирішив заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , вийшовши із магазину, взяв ніж, який був в його нагрудній сумочці, оголив його та усвідомлюючи, що нанесення удару вказаним ножем в область передньої черевної стінки є небезпечним для життя людини, бажаючи настання наслідків у вигляді спричинення тілесного ушкодження, тримаючи ніж у правій руці, наніс удар в область черевної порожнини потерпілого ОСОБА_6 .

Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у виді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкої кишки, внутрішньочеревна кровотеча, гостра постгеморагічна анемія середнього ступеня важкості, з якими він був екстренно доставлений до реанімаційного відділення КНП КМР «Конотопська ЦЛР ім. ак. М. Давидова» та невідкладно прооперований.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 458 від 10.12.2025 у ОСОБА_6 на час судово-медичного обстеження 24.11.2025 р. мали місце: рана зі слідами від швів в ділянці живота орієнтовно посередині; рана зі слідами від швів продовжується вправо та донизу; марлевий тампон фіксований лейкопластиром в правій здухвинній ділянці живота, марлевий тампон в лівій здухвинній ділянці.

Потерпілий ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділені 78 КНП КМР «Конотопська ЦЛР ім. ак. М. Давидова» з 09.11.2025 по 24.11.2025 з діагнозом: проникаюче ножове поранення черевної порожнини з пораненням тонкої кишки; внутрішньо черевна кровотеча; алкогольне сп`яніння.

Проникаюче ножове поранення черевної порожнини в лівій здухвинній ділянці з пораненням тонкої кишки, внутрішньо-черевною кровотечею могло утворитися від дії гострого предмету, що володіє колюче-ріжучими властивостями, що підтверджується записами медичної документації, є небезпечними для життя у момент заподіяння, згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Ушиті рани живота посередині та вправо донизу є наслідком медичних маніпуляцій, відношення до травми немає, тому згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень в оцінку ступеню тяжкості братися не може.

ОСОБА_4 , наносячи удари ножем у ділянку розташування життєво важливих органів людини, передбачав настання суспільно небезпечного характеру своїх дій, їх наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та бажав їхнього настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпеченого для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати. Вибачився у потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи без його участі, претензій до ОСОБА_4 не має, цивільний позов не заявляв, при обрані міри покарання обвинуваченому, покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 121 КК України, визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині характеризуючих матеріалів, речових доказів, дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті , доведена повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, визнає рецидив злочину.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, вчинив новий умисний злочин під час умовно-дострокового звільнення, якому він був підданий 22.01.2025р. на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, 11.05.2025р. самовільно залишив місце розташування військової частини, його характеристику з місць позбавлення волі, те що обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, а також думку потерпілого, який при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_4 , на підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом призначення покарання за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського судом Вінницької області від 18.07.2024 р., яким його засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна, визначивши остаточну міру покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був. Судові витрати відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 174 КПК України, слід скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.11.2025 р.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 377 КПК України , суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі .

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2024 р., яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 9 (дев`яти ) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 10 листопада 2025 року.

ОСОБА_4 , міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, залишити раніше встановлену - тримання під вартою.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.11.2025р., а саме: зразки речовини бурого кольору на марлевому тампоні, які поміщений в паперовий пакет №1 Конотопського РВП ГУНП в Сумській області; чоловічу футболку чорного кольору фірми «DAW», яка упакована в паперовий конверт №1 Конотопського РВП ГУНП в Сумській області; куртку (кітель) військовий, який має нашарування речовини бурого кольору, який був поміщений до пакету № 1 Конотопського РВП ГУНП в Сумській області.

Речові докази: зразки речовини бурого кольору на марлевому тампоні – знищити, чоловічу футболку чорного кольору фірми «DAW» - повернути потерпілому, куртку (кітель) військовий – повернути засудженому.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 цього Кодексу.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1