Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №638/20163/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/20163/25

Провадження № 2/638/3359/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.05.2009 року між нею та відповідачем укладено шлюб, від якого мають двох дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.06.2020 року шлюб між сторонами було розірвано. Зазначає, що після розірвання шлюбу неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишились проживати разом з нею, усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей позивач несе самостійно. В березні 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації разом з дітьми виїхала до Німеччини, у зв`язку з чим позивача було звільнено з роботи, що потягло за собою погіршення матеріального становища. Наразі малолітні діти навчаються у Гіммельстурській середній школі у Німеччині. Відповідач жодної допомоги на утримання спільних дітей не надає, з 2016 року проживає окремо. У зв`язку із недосягненням згоди щодо сплати аліментів позивач вимушена звертатись до суду із даним позовом. На підставі викладеного позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача надані письмові пояснення по суті справи, в яких зазначає, що відповідач добровільно надає щомісячну допомогу позивачу на утримання спільних дітей у тому розмірі, скільки дозволяє його дохід, на підтвердження чого надає відповідну виписку з банку. Крім того, просить суд при вирішенні розміру частки аліментів, що підлягають до стягнення, врахувати наявність на утриманні відповідача малолітньої дитини від другого шлюбу, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 16.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою суду від 22.01.2026 року витребувано з Центру обслуговування платників Шевченківської Державної податкової інспекції ГУДПС у Харківській області інформацію щодо доходів ОСОБА_2 за період з червня 2025 року по дату надання інформації.

Позивач в судове засідання не з`явилась, просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, при ухваленні рішення просив врахувати наявність у відповідача на утриманні дитини від іншого шлюбу.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2012 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03.09.2009 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.06.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач разом з дітьми проживають у Німеччині, місто Зенде, що підтверджується копією замісників паспорта № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги позивачу на утримання спільних дітей.

Однак, суд зазначає, що згідно виписки по рахунку НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_3 , останній систематично здійснює перекази грошових коштів на рахунок позивача.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зазначена норма міститься і в національному законодавстві.

Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно ст.182 СК України, визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має на утриманні дитину – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого повторно 20.05.2024 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Також, згідно копії довідки №ТП000000025 від 16.12.2025 року, виданої ОСОБА_3 , останній працює у ТОВ «Толіман Плюс» з 16.10.2024 року на посаді менеджера з адміністративної діяльності. Дохід за період з 01.06.2025 року по 01.11.2025 року склав 100 328,22 грн.

З огляду на викладене, визначаючись щодо розміру стягнення аліментів, суд враховує стан здоров`я відповідача (доказів про те, що відповідач має поганий стан здоров`я або потребує лікування суду надано не було), те, що відповідач на утриманні має неповнолітню дитину, може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги відповідачем суду не надано), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач на виконання свого процесуального обов`язку надала належні та неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач при зверненні до суду з позовною заявою була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 917,57 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352-355ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.10.2025 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 917 гривень 57 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк