Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №564/39/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/39/25

10 березня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024181150000581 від 27.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Костопіль, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, з середньою-спеціальною освітою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: прокурора — ОСОБА_4 , обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 27.12.2024, о 10 год. 44 хв. (точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено), тобто в умовах воєнного стану, введеного, в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами), перебуваючи в приміщенні магазину «Лайфселл», що розташований в м. Костопіль, вул. Грушевського, 28/1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку гаманця ОСОБА_5 , в якому знаходились грошові кошти в сумі 18400 грн., чим спричинив потерпілій матеріального збитку на зазначену вище суму. Викраденим ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

Ці, умисні дії, ОСОБА_3 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , винним себе у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, просила суд проводити розгляд справи у її відсутності, де зазначила, що цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Суд, з`ясувавши думку прокурора, потерпілого та обвинуваченого щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву в добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному суді.

Оцінивши, досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 , умисно, 27.12.2024 о 10 год. 44 хв. (точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в приміщенні магазину «Лайфселл», що розташований в м. Костопіль, вул. Грушевського, 28/1, в умовах воєнного стану, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме гаманця ОСОБА_5 , в якому знаходились грошові кошти в сумі 18400 грн., чим завдав потерпілій майнової шкоди на вищевказану суму, а тому ці його дії суд, кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України;

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому та активне сприяння в розкриті кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його відношення до скоєного кримінального правопорушення, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, ближче до нижньої межі - 5 років позбавлення волі.

Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи пом`якшуючі покарання обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуюючих обставин, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому, запевнив суд, що він усвідомлює свою провину, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Потерпілою ОСОБА_5 пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просить суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 компенсацію за завдану матеріальну шкоду в розмірі 18 400 грн. та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В обгрунтування позову вказала, що протиправними діями ОСОБА_3 їй було завдано матеріальної суми в розмірі 18400 грн. Вказана матеріальна шкода їй не відшкодована. Крім матеріальної шкоди, винними діями ОСОБА_3 , їй завдано моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, у зв`язку з викраденням її грошових коштів.

ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав, що своїми протиправними діями завдав для потерпілої матеріальної та моральної шкоди.

Дослідивши матеріали кримінальної справи та заслухавши покази обвинуваченого суд приходить до переконання, що цивільний позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди у сумі 18 400 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 18400 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 9 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, оцінюючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за вірне стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на суму 20000 грн., відмовити.

Запобіжний захід - відсутній.

Витрати на залучення експерта – відсутні.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років і застосувавши ст. 75, 76 КК України, звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням – встановивши йому іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням — задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Речові докази по справі, а саме:

- оптичний DVD-R диск, на якому знаходиться відеозапис із фактом крадіжки гаманця ОСОБА_5 , упакований до паперового конверту за відтисками печатки «Відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області» - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12024181150000581 від 27.12.2024 року;

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1