Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №160/22807/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22807/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (суддя Савченко А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.07.2025 року № 045750018770 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи в Азербайджанській РСР з 10.10.1979 по 27.08.1982, з 27.07.1987 по 22.08.1988 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , період навчання з 01.09.1982 по 25.02.1985, відповідно до диплому від 23.03.1985 серії НОМЕР_3 , період догляду за дітьми 28.03.1984 року народження та ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.07.2025, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.07.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням № 045750018770 від 31.07.2025 року, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набула необхідного страхового стажу (32 роки).

У рішенні, зокрема, вказано: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення 22.07.2025.

Страховий стаж становить 10 років 10 місяців 28 днів.

Відповідно до трудової книжки від 14.02.1980 до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи в Азербайджанській РСР з 10.10.1979 по 27.08.1982, з 27.07.1987 по 22.08.1988, період навчання з 01.09.1982 по 25.02.1985 відповідно до диплому від 23.03.1985, період догляду за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_3 за ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат від Республіки Азербайджан за вказаний пеpioд;

- період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 (період роботи згідно записів трудової книжки з 15.05.1995 по 28.11.2004), оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування дані відсутні.

Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про заробітну плату та довідку про реорганізацію.».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).

Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) про виконання встановлених норм обслуговування.

Як було встановлено судом першої інстанції, записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 14.02.1980 підтверджено роботу позивача у період з 10.10.1979 по 27.08.1982 та з 27.07.1987 по 22.08.1988 в Азербайджанській Республіці.

У період з 01.09.1982 по 01.03.1985 позивач навчалась у Бакінському базовому енергетичному технікумі (запис №7 трудової книжки НОМЕР_2 від 14.02.1980), що також підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 від 23.03.1985.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 10.04.1984 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 27.02.1986.

Позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 10.10.1979 по 27.08.1982 та з 27.07.1987 по 22.08.1988 в Азербайджанській Республіці, період навчання позивача з 01.09.1982 по 25.02.1985 у Бакінському базовому енергетичному технікумі та період догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат від Республіки Азербайджан за вказаний період.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про неотримання пенсії в іншій державі.

Як встановив суд першої інстанції, подаючи заяву на призначення пенсії від 22.07.2025 позивач вказала, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01.01.1992 в республіках колишнього Союзу РСР раніше не призначалась та таку не отримує.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога відповідача надати документи про неотримання в Азербайджанскій Республіці пенсійних виплат за спірні періоди не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача та призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Суд вірно встановив, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.

Записи у трудовій книжці позивача вчинені компетентними органами іноземної держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. При цьому, ч .2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Судом вірно було враховано, що вказана Угода підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи в Азейбайджанській Республіці, оскільки така була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд вірно встановив, що факт трудової діяльності позивачки на території Азейбайджанської Республіки у спірний період підтверджено записами трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи.

Відсутність інформації про не отримання виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, пенсії за основним місцем проживання пенсіонера.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.07.2025 року № 045750018770 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в Азербайджанській РСР з 10.10.1979 по 27.08.1982, з 27.07.1987 по 22.08.1988 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , період навчання з 01.09.1982 по 25.02.1985, відповідно до диплому від 23.03.1985 серії НОМЕР_3 , період догляду за дітьми 28.03.1984 року народження та ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.07.2025, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2, з урахування висновків суду у цій справі.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 11 березня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш