Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №201/3462/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2026 року м. Дніпросправа № 201/3462/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі №201/3462/25 (головуючий суддя першої інстанції Куць О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 73 від 20 грудня 2024 року.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 16.12.2025 адміністративний позов задоволено.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 73 від 20 грудня 2024 року, ухвалену Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області відносно позивача про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 136 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 КУпАП скасовано.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.09.2024 року № 4523-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 », у зв`язку з отриманням інформації щодо отримання ОСОБА_1 доходів від продажу рухомого майна, від операцій з інвестиційними активами та щодо надходження значних обсягів переказів із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на рахунок фізичної особи та неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року з метою перевірки достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.11.2024 року №3531/04 36-24-09/2412813990.

В ході перевірки встановлено, що позивачем в 2023 році здійснювалися операції з інвестиційними активами (пункт 2.5 акту перевірки) та зокрема визначено порушення підпунктом 44.1 пункту 44.3 статті 44 та підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України, пунктом 1 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу №591, яку ведуть фізичні особи - платників податків, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 23 червня 2017 року № 591, в частині не ведення обліку доходів і витрат у Книзі обліку для визначення суми інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, внаслідок її ненадання до перевірки, за яке відповідальність передбачена частиною 1 ст. 164-1 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу № 146 про адміністративне правопорушення від 06.12.2024 року, фізична особа-платник податків ОСОБА_1 вчинив правопорушення п.44.1 п.44.3 ст. 44, пп. «а» п. 176.1 ст. 176, пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, п.1 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 23.06.2017 року №591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» в частині не ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, суми інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, що підтверджено актом перевірки від 13.11.2024 року №3531/04-36-24-09/2412813990, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 164 1 КУпАП.

Постановою № 73 про накладення адміністративного стягнення від 20.12.2024 року притягнуто фізичну особу платника податків ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 136 грн..

Вважаючи вищезазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч.2 ст. 33 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з положеннями ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за встановленим належним чином фактом вчинення адміністративного правопорушення.

В спірному випадку наявність адміністративного правопорушення в діях позивача, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.164-1, встановлена з огляду на обставини викладені в акті перевірки від 13.11.2024 року №3531/04-36-24-09/2412813990.

Відповідно до ч.1 ст. 164-1 КУпАП неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивною стороною такого правопорушення є:

- неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи;

- включення до декларацій перекручених даних;

- неведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку;

- неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку.

Пунктом 1 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 23.06.2017 року №591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» передбачено, що цей порядок поширюється на фізичних осіб – платників податків (далі – платники податків), які отримують доходи та відповідно до розділу IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс) зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи.

У спірному випадку відповідач, визначаючи склад адміністративного правопорушення, вказує на те, що його об`єктивна сторона полягає у неведенні обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, зокрема ненадання позивачем до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, суми інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, а також не надання податкової декларації за 2023 рік.

Як встановлено колегією суддів, позивач отримав доходи від продажу рухомого майна, від операцій з інвестиційними активами та мала надходження значних обсягів переказів із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на рахунок фізичної особи та не надала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Отже, позивач є фізичною особою, яка зобов`язана вести облік доходів і зборів, та відповідно зазначити інформацію про доходи від продажу рухомого майна, від операцій з інвестиційними активами, систематичні надходження переказів із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на рахунок фізичної особи, а також подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Водночас, матеріали справи не містять доказів надання позиваем до податкової перевірки книги обліку доходів і витрат, а також податкової декларації за 2023 рік.

А тому, позивач є таким, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 164-1 КУпАП.

Стосовно наявності підпису позивача в протоколі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення № 146 від 06.12.2024 року складений головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Казаковою Л. у відсутності позивача , без ознайомлення з його правами та обов`язками, без можливості надати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, чим грубо порушено його право на захист.

Водночас, колегія суддів погоджується з аргументами податкового органу та зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки та складання щодо нього протоколу, а тому посилання суду першої інстанції щодо порушеня право на захист позивача є помилковим.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Тобто, в даному випадку, відсутність підпису у протоколі позивача, не впливали на правильність висновків податкового органу стосовно вчиненого правопорушення.

Стосовно доказів про повідомлення позивача про необхідність з`явитися для надання пояснень, та надіслання останньому акту, протоколу та постанови.

Як вбачається з наданих рекомендованих повідомлень, зокрема №0600984621504, №0600992496808, №0600997056350, листи-повідомлення про необхідність позивачу з`явитися для надання пояснень направлялись Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на ім`я позивача за його поштовою адресою.

Пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України визначає, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункт 42.2 статті 42 ПК України)

Вдіповідно до пункту 42.5. статті 42 ПК України У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 70.2 статті 70 Кодексу інформація про місце проживання особи вказується платником при заповненні Облікової картки фізичної особи – платника податків або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) на момент реєстрації у Державному реєстрі або в окремому реєстрі Державного реєстру.

Також, відповідно пункту 70.7 статті 70 Кодексу фізичні особи – платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення(у т.ч. про зміну місця проживання) протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви.

Отже, саме позивач при зміні податкової адреси зобов`язаний був повідомити податковий орган про зміну своїх даних, і в цьому випадку надсилання податковим органом листів за останньої відомою адресою позивачу є належним повідомленням.

Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі №201/3462/25 задовольнити.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі №201/3462/25 скасувати.

Ухвалити у справі № 201/3462/25 нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 05 березня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко