Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №160/21024/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21024/25

Суддя І інстанції – Єфанова О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 26.03.2025 року №045650006228;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.07.1978 року по 14.03.1986, з 25.03.1986 по 20.07.1988, з 03.12.1988 по 29.12.1988, з 02.02.1989 по 14.02.1989, з 17.02.1989 по 19.04.1989, з 03.06.1989 по 06.09.1990, з 01.07.1993 по 30.09.1994, з 01.10.1994 по 01.10.1996, з 01.12.2006 по 09.02.2009 та періоди навчання з 01.09.1977 по 25.07.1978 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату від 15.02.2019 року №0102-11, правової оцінки, наданої у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 26.03.2025 року №045650006228.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.07.1978 року по 14.03.1986, з 25.03.1986 по 20.07.1988, з 03.12.1988 по 29.12.1988, з 02.02.1989 по 14.02.1989, з 17.02.1989 по 19.04.1989, з 03.06.1989 по 06.09.1990, з 01.07.1993 по 30.09.1994, з 01.10.1994 по 01.10.1996, з 01.12.2006 по 09.02.2009 та періоди навчання з 01.09.1977 по 25.07.1978 рік.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату від 15.02.2019 року №0102-11, правової оцінки, наданої у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.03.2025 року №045650006228.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 03.04.2024 зверталась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від10.04.2024 року №045650006228 відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, пенсійним органом визнано страховий стаж ОСОБА_2 у розмірі 18 років 11 місяців та її право на призначення пенсії після досягнення 65 річного віку, а саме з 12.03.2025 року.

18.03.2025 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком,

Однак, рішенням від 26.03.2025 року №045650006228 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовило у призначенні пенсії за віком. Вказане рішення обґрунтовано відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 04.08.1978 року, оскільки трудова розірвана та не містить печатки та підпису відповідальної особи; період роботи з 25.03.1986 по 06.09.1990 року на території росії, оскільки відсутні відомості про отримання чи не отримання пенсії в інших державах; довідку про заробітну плату від 15.02.2019 року №0102-11, оскільки вона не відповідає даті прийняття наказу.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що при первинному зверненні позивача до пенсійного органу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було визнано страховий стаж ОСОБА_2 у розмірі 18 років 11 місяців та її право на призначення пенсії після досягнення 65 річного віку, а саме з 12.03.2025 року.

Наявність у позивача страхового стажу у розмірі 18 років 11 місяців 27 днів також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою форми РС-право.

При цьому, в силу положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначений страховий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком при достягненні 65 років.

Натомість, на переконання колегії суддів, подальше незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області частини страхового стажу неможливо визнати законним, оскільки страховий стаж позивача у розмірі 18 років 11 місяців вже було визнано рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2024 №045650006228.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.03.2025 року №045650006228 та наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 10 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.А. Шальєва

суддя С.В. Сафронова