Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №160/18715/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18715/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18715/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050010142 від 25.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 03.06.1986 по 03.10.1987, з 15.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , періоди страхового стажу з 10.07.1990 по 03.10.1991, з 10.10.1991 по 19.11.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків зроблених судом та призначити ОСОБА_1 з 17.06.2025 пенсію за віком.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050010142 від 25.06.2025;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , періоди страхового стажу з 10.07.1990 по 03.10.1991, з 10.10.1991 по 19.11.1993;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;

- стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 484,48 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що правомірність прийнятого рішення №047050010142 від 26.06.2025 про відмову позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» пов?язується з не підтвердженням 27 років 06 місяців страхового стажу відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058 способом, визначеним Порядком №637. Страховий стаж заявника становить лише 23 роки 10 місяців 19 днів, пільговий стаж - 12 років 02 місяці 03 дні, що не дає право на призначення пенсії. Судом першої інстанції проігноровано доводи Головного управління щодо відсутності підстав до пільгового стажу зарахувати період роботи з 03.06.1986 по 03.10.1987 згідно довідки №09/02 від 18.02.2020, виданою КП Кам?янської міської ради «Трамвай», оскільки довідка не відповідає Додатку №5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня); з 15.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003 згідно довідки №19-4/1 від 24.02.2020, виданою ПАТ «Крейніан кемікал продактс», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня), за період роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003 в довідці невірно зазначено позицію. Відсутні підстави до страхового стажу зарахувати період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1983 з 10.07.1990 по 03.10.1991, оскільки відсутні підстави звільнення з роботи (документ його номер та дата); з 10.10.1991 по 19.11.1993, оскільки відсутні підстави прийняття на роботу та звільнення з роботи (документ його номер та дата, трудова книжна заповнена з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Вказані обставини суперечать також вимогам Порядку №637, п. 2.1. Порядку №22-1, ст. 24, 26, 40, 41, 114 Закону №1058 та слугували підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення суду, належним чином дослідив всі наявні в матеріалах справи докази та прийшов до вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а відтак підстав стверджувати, що судом першої інстанції були допущенні порушення норм матеріального та/або процесуального права, немає.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

17.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого №047050010142 від 25.06.2025 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 27 років 6 місяців. Вказано, що вік заявника 60 років 4 місяці. Страховий стаж заявника становить 23 роки 10 місяців 19 днів. Пільговий стаж відповідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону становить - 12 років 2 місяці 3 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1983 до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 10.07.1990 по 03.10.1991, оскільки відсутні підстави звільнення з роботи (документ його номер та дата);

- період роботи з 10.10.1991 по 19.11.1993, оскільки відсутні підстави прийняття на роботу та звільнення з роботи (документ його номер та дата).

До пільгового стажу роботи не зараховано:

- періоди роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003 згідно довідки № 19-4/1 від 24.02.2020, виданою ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня). Крім того за період роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003 в довідці невірно зазначено позицію;

- періоди роботи з 03.06.1986 по 03.10.1987 згідно довідки №09/02 від 18.02.2020, виданою КП Кам`янської міської ради «Трамвай», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня).

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. З наданої до матеріалів справи копії довідки №09/02 від 18.02.2020, виданою КП Кам`янської міської ради «Трамвай» та довідки № 19-4/1 від 24.02.2020, виданою ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс» підтверджується період трудової діяльності за професією електорогазозварником. Суд першої інстанції вважає хибними твердження відповідача про те, що підставою для відмови в призначенні пенсії визначено недоліки заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1983, а також довідок №09/02 від 18.02.2020 та №19-4/1 від 24.02.2020. Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується період трудової діяльності позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1983, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050010142 від 25.06.2025 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів встановила наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1983 позивач у спірні періоди, не зараховані відповідачем, працював:

-з 03.06.1986 по 03.10.1987 електрогазозварником 4-го розряду в Трамвайному управлінні м. Дніпродзержинська (після перейменування м. Кам`янського);

-з 10.07.1990 по 03.10.1991 в кооперативі «Іва» електорогазозварником;

-з 10.10.1991 по 19.11.1993 в кооперативі електорогазозварником;

-з 15.05.2001 по 07.10.2003 року в управлінні «Лакремонт» електрогазозварником.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, записи у трудовій книжці позивача за вказані періоди завірені печатками та підписом відповідальних осіб.

Відповідачем відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи через те, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1983 за період роботи з 10.07.1990 по 03.10.1991 відсутні підстави звільнення з роботи (документ його номер та дата); за період роботи з 10.10.1991 по 19.11.1993 відсутні підстави прийняття на роботу та звільнення з роботи (документ його номер та дата).

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки та внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців” при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

В подальшому порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, наведені відповідачем підстави для неврахування спірного періоду не можуть бути визнані належною підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Колегія суддів вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.

Враховуючи викладене, на переконання суду, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Відносини з приводу правил та процедур звернення громадян за призначенням пенсії визначені приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі за текстом - Порядок №22-1), п.п.1.1 Розділу І якого визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи.

Проте, у даному конкретному випадку у межах спірних правовідносин саме такий стан виконання суб`єктом владних повноважень власних процесуальних обов`язків не має жодного юридичного значення, оскільки згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб`єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов`язком витребування недостатніх відомостей і документів.

Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов`язку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Доказів того, що відповідач таким правом скористався суду не надано.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідач не погоджується лише з відсутністю номера наказу про прийняття та звільнення з роботи, стосовно самих записів про прийняття на роботу та звільнення з роботи у відповідача зауваження відсутні.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Стосовно пільгового періоду роботи позивача, колегією суддів встановлено, що з наданої до матеріалів справи копії довідки №09/02 від 18.02.2020, виданою КП Кам`янської міської ради «Трамвай» підтверджується період трудової діяльності за професією електорогазозварником з 03.06.1986 по 03.10.1987, що дає право на пільгове призначення пенсії за Списком №2 Постанови Раді Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956.

Довідкою № 19-4/1 від 24.02.2020, виданою ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс» , підтверджується період трудової діяльності за професією електорогазозварником за період з 15.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 07.10.2003, що дає право на пільгове призначення пенсії за Списком №2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Відповідачем до пільгового стажу роботи не зараховано:

- періоди роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003 згідно довідки № 19-4/1 від 24.02.2020, виданою ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня). Крім того за період роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003 в довідці невірно зазначено позицію;

- періоди роботи з 03.06.1986 по 03.10.1987 згідно довідки №09/02 від 18.02.2020, виданою КП Кам`янської міської ради «Трамвай», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня).

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач у спірні періоди працював на посадах віднесених до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які у різні періоди були затверджені постановами Уряду.

Також колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за помилки, допущені адміністраціями підприємств при оформленні довідок.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Крім того суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Відповідачем не зараховано періоди роботи з 03.06.1986 по 03.10.1987 згідно довідки №09/02 від 18.02.2020, виданою КП Кам`янської міської ради «Трамвай», оскільки довідка не відповідає Додатку № 5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня).

Водночас відповідачем не враховано, що вказана довідка №09/02 від 18.02.2020 підписана в.о. директора КП «Трамвай» та містить інформацію про те, що посада начальнику відділу кадрів та головного бухгалтера не передбачена.

Відповідачем не зараховано періоди роботи з 15.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003 згідно довідки № 19-4/1 від 24.02.2020, виданою ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс», оскільки довідка не відповідає Додатку №5, а саме: відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (інформація про право підпису відсутня).

Відповідачем не враховано, що довідка містить підпис голови правління, суду не надано відповідачем доказів, що в ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс» передбачено посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком №2 періоди роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки № 19-4/1 від 24.02.2020, виданої ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс» період трудової діяльності позивача розпочато з 15.05.2001.

Доказів роботи позивача у період з 15.01.2001 по 14.05.2001 в ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс» суду не надано.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047050010142 від 25.06.2025, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , періоди страхового стажу з 10.07.1990 по 03.10.1991, з 10.10.1991 по 19.11.1993; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.

Проте в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 15.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 15.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, його висновки про покладення дій зобов`язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зобов`язання зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 15.01.2001 не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Сума судового збору, що підлягає відшкодуванню позивача не є змінною, оскільки основну вимогу, що стала підставою звернення до суду, а саме скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, задоволено. Відтак часткове задоволення похідних вимог не випливає на суму стягнутого на користь позивача судового збору.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18715/25 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18715/25 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 15.01.2001.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 2 ОСОБА_1 , періоди роботи з 15.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 07.10.2003.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18715/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова

суддя С.В. Білак