Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №520/5385/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 р.Справа № 520/5385/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

представників сторін: позивача - Бакаєва О.С., відповідача - Кухарєвої І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 18.11.25 року по справі № 520/5385/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач, декларант) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000694/2.

- стягнути сплачений судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Харківської митниці Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних, так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Разом з цим, не зважаючи на достатність документів для визначення митної вартості за основним методом, відповідач безпідставно витребував у позивача додаткові документи без конкретизації та без зазначення жодних обґрунтувань доцільності їх надання для проведення митних процедур.

Переконував, що не наведення митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, які подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також витребування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Зауважив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, додається до позовної заяви та складає 10000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №520/5385/25 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000694/2.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 3410 грн (три тисячі чотириста десять гривень).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/5385/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Зауважив, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем під час митного оформлення товару по ЕМД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024 не виконано вимоги частин 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), оскільки не надано на вимогу митного органу у зв`язку із спрацюванням ризиків, згенерованих системою ризиків АСАУР, щодо можливого заниження митної вартості товарів, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також зовсім не прийняті до уваги і не вірно досліджені доводи і докази митниці по зазначеній справі, зокрема, в частині виявлених розбіжностей по транспортним витратам та по їх оплаті.

Стверджував, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказував, що рівень митної вартості подібних/ аналогічних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений позивачем, на підтвердження чого, до суду першої інстанції надавались відповідні витяги з бази.

При цьому, виявлені при митному оформлені недоліки та розбіжності, зокрема у транспортних документах обумовили виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД, внаслідок чого відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, позивач повідомив про неможливість надання додаткових документів, чим не спростував сумніви митниці щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості, поданого до митного оформлення та митного контролю товару, у зв`язку з чим Харківською митницею проведено коригування митної вартості оцінюваного товару на основі наявної у митниці цінової інформації, що міститься у ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено з урахуванням попередніх рішень про коригування митної вартості подібних товарів, що узгоджується з приписами частини 2 статті 64 МК України.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 520/5385/25 за адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання противоправним та скасування рішення коригування митної вартості товарів без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву підтримав викладену у позовній заяві правову позицію та додатково зазначив, що спрацювання ризиків АСАУР не може свідчить про обов`язковість здійснення коригування митної вартості, а є лише рекомендацією для більш ретельного опрацювання поданих декларантом документів і у випадках незгоди митного органу із задекларованою митною вартістю за результатами проведеної процедури консультацій між митним органом і декларантом, відповідач з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості наділений обов`язком послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного) визначення митної вартості), що у спірних правовідносинах не мало місця.

Стверджував, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, які свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено, при цьому, рішення про коригування митної вартості не може базуватись на припущеннях і має бути викладено виключно на підставі встановлених фактів.

У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 03.02.2026 позивач, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19 та від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19, зазначив, що вимога митного органу про надання перекладу митної декларації країни відправлення українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться у ній, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо ціни товару, разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ані у відзиві на позовну заву, ані в апеляційній скарзі не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у ЕМД.

Щодо зазначення у заявці на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.12.2024 № 1312-24 маршруту перевезення «Гданськ, Польща» та порту Гданськ замість фактичного маршруту перевезення Контанца, Румунія, пояснив, що вказана розбіжність виникла внаслідок технічної помилки при складанні даної заявки та була усунута експедитором шляхом складання довідки-коригування від 05.01.2026 щодо маршруту перевезення, зазначеного у заявці від 03.12.2024 № 1312-24.

Зауважив, що підприємство «FORMAG LIMITED» було найнято експедитором ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» для здійснення перевезень автотранспортом з порту вивантаження Констанца (Румунія) до митного кордону України в межах дії договору транспортного експедирування, укладеного між позивачем та ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» від 12.09.2023 №G7ЕU/12092023, а саме, на підставі пунктів 2.1.1 та 2.1.3 вказаного договору.

Додатково, для належної ідентифікації послуг наданих позивачу автомобільним перевізником ТОВ «ФОРМАГ», вважав за необхідне долучити до матеріалів справи договір на перевезення вантажів від 19.09.2023 № 1909/232-1/ФО, укладений між ТОВ «ФОРМАГ» та ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА». предметом якого є організація і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному сполученні.

Переконував, що у наданій на вимогу митного органу довідці про транспортні витрати від 06.12.2024 № 21 було детально роз`яснено вартість транспортування вантажу, яка пропорційна вазі складових партій товарів в морському контейнері.

Пояснив, що загальна вартість транспортування контейнеру CMAU7158841 по двом коносаментам SZJF4090002A та SZJF4090002В складає 322162,07 грн, при цьому, вартість транспортування по окремим коносаментам пропорційна вазі спірної партії товару 18598,7 кг, що складає 66,8% загальної ваги товару в контейнері 27840 кг, тобто, 215222,55 грн, які і включені декларантом до складу митної вартості спірної партії товарів.

Крім того, зауважив, що самостійне складання позивачем довідки не суперечить приписам МК України і є допустимим доказом підтвердження вартості транспортних послуг.

У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 04.02.2026, Харківська митниця зазначила, що при здійсненні митного контролю і митного оформлення по спірній ЕМД загальна сума транспортних витрат склала – 215222,55 грн, проте, усі числові значення, які зазначені у наданих до митного контролю і митного оформлення рахунках від перевізника ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024 та № 845 від 15.12.2024 у своїй сукупності не дають вищезазначену суму. Крім того, позивачем були вказані суми витрат по території України і транспортно-експедиційне обслуговування по території України, які зазначені у рахунках № 638 та № 845, однак, такі суми транспортних витрат (по території України) не враховуються і не додаються до ціни товару по зазначеній партії товару при умовах поставки FOB Нінгбо. А відтак, незрозумілим є яким чином позивач здійснює конкретний розрахунок транспортних витрат по спірній партії товару по коносаменту № SZJF24090002A від 18.09.2024, який зазначений у графі 44 ЕМД №24UA807200018094U5 від 09.12.2024.

Зауважив, що лише у довідці про вартість транспортних витрат, яка складена безпосередньо позивачем, він вказує суму, яка складає транспортні витрати і була додана до ціни товару - 215222,55 грн. Разом з цим, в жодному транспортному документі, які були надані до митного оформлення не наведено механізму розрахунку витрат на транспортування, а тому незрозумілим є те, яким чином позивач розподілив і додав ці суми до ціни товару, які, на його думку, є складовими митної вартості. Вказані розбіжності, на переконання відповідача, свідчать про довільний розрахунок митної вартості, який не підтверджує включення до останньої всіх складових.

У надісланій 12.02.2026 до суду апеляційної інстанції відповіді на додаткові пояснення, Харківська митниця зауважила, що долучені позивачем до матеріалів справи лист від компанії GEX7 AGENCY LDA про допущену помилку щодо транспортного маршруту товару позивача та договір на перевезення вантажів № 1909/23-1/ФО від 19.09.2023 не були надані позивачем ані під час митного контролю і митного оформлення по спірній ЕМД №24UA807200018094U5 від 09.12.2024, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги.

25.02.2026 позивачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначено, що вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, оскільки, як у первинно поданій ЕМД, так і у відкоригованій митним органом, вартість транспортних витрат залишилась незмінною, а збільшення зазнала лише фактурна вартість товару (3176662,730 грн, замість первинно зазначеної 3171711,30 грн).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити Харківській митниці у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 12.09.2022 № 1, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і компанією “XINJANG XINYE AVTO PARTS CO.LTD”, (Китай), позивачем до Харківської митниці 09.12.2024 було подано електронну митну декларацію № 24UA807200018094U5 на товар: №1 «Зчеплення у складенні та його частини...» код товару 8708939098, № 4 «Вироби з фрикційних матеріалів...» код товару 6813200090, № 6 «Замки, використовувані у моторних транспортних засобах...» код товару 8301200090, № 15 «Запасні частини до коробки передач...» код товару 8708409998, № 16 «Частини ведучих мостів, до автомобілів...» код товару 8708509998, № 17 «Запасні частини до кермових механізмів автомобілів...» код товару 8708949998, що надійшов від Xinjiang Xinye Auto Parts Co., LTD Xinjiang Urumqi two Street indust-rial Park,Yu Quan Road,modem economic and Technological Development Zone, №7 China на адресу ФОП “ ОСОБА_1 ”.

Під час здійснення митного оформлення та митного контролю по ЕМД №24UA807200018094U5 від 09.12.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості), оскільки по товарах (1,6,15,16,17) можливе заниження митної вартості товару. Також, спрацювали ще і додаткові форми контролю, а саме: 116-8 – Перевірка документації, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”) та 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

На підставі виявлених під час митного оформлення неточностей Харківською митницею застосовано другорядний метод визначення митної вартості (щодо подібних (аналогічних) товарів) та прийнято рішення про коригування митної вартості UA807000/2024/000694/2 від 09.12.2024.

Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості UA807000/2024/000694/2 від 09.12.2024, оскільки дійшов висновку про те, що позивачем до митного оформлення надано всі необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, а митним органом не наведено переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Отже, на переконання суду, відповідачем не доведено наявності підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, врахувавши складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів, оцінивши те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений саме на позивача. При цьому, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Разом з цим, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено.

При цьому у якості підстав та обґрунтування для здійснення коригування митної вартості імпортованої позивачем партії товарів митним органом вказано про :

- відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом SZJF 24090002A;

- надання рахунку на оплату транспортних послуг від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR;

- відсутність договору, заявки між перевізником FORMAG LIMITED та експедитором;

- відсутність перекладу митної декларації країни відправлення 292020240000280029, що суперечить вимогам статті 254 МК України;

- наявність розбіжностей між митною декларацією країни відправлення № 292020240000280029 та поданою ЕМД в частині зазначення номеру коносамента та коду товару;

- відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару:

- надання до митного оформлення прайс-листа, який є по суті офертою для конкретного покупця, оскільки виданий продавцем безпосередньо та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

- порушення декларантом правил заповнення графи 4 декларації митної вартості, згідно з наказом МІНФІНУ № 599 від 24.05.2024, в частині не заповнення реквізитів документів, що підтверджують заявлену митну вартість;

- відсутність печатки банку, ПІБ та підпису відповідальної особи у платіжному дорученні П/Д, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 29.07.2008 (в редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 № 189);

- не надання калькуляції транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- не надання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, які передбачені пунктом 3 статті 53 МК України та вимога надати рішення про визначення митної вартості;

- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари;

- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на подібні товари;

- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв?язку з продажом на митній території України;

- відсутність даних щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.

Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2 колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши наявний в матеріалах справи контракт від 12.09.2022 № 1, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з однієї сторони та компанією “XINJANG XINYE AVTO PARTS CO.LTD” з іншої (далі – Контракт), колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024, є відповідний інвойс на конкретну партію товару (пункт 1.1 Контракту).

Постачання товару здійснюється на умовах (Інкотермс 2010). Остаточні умови постачання вказуються в інвойсі на кожну партію (пункт 2.1 Контракту).

З наданого до митного оформлення інвойсу від 13.09.2024 № 01-09.24 (далі – Інвойс) вбачається, що вказаним документом передбачалась поставка позивачу автомобільних запчастин загальною вартістю – 76528,94 дол. США.

Згідно з вищевказаним Інвойсом, умови поставки товару визначені як FOB Ningbo.

За правилами Інкотермс 2010 термін FOB "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов`язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.

Обов`язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару з порту Ningbo (Китай) до місця ввезення в Україну – пункту пропуску Орлівка (далі - п/п Орлівка), яка загалом становить 215222,55 грн та була включена позивачем до загальної митної вартості товару, яка відображена в графі 12 ЕМД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що для організації перевезення товарів, позивачем залучалось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» (далі – Експедитор), з яким ФОП ОСОБА_1 (далі – Клієнт) укладено договір транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023.

За умовами зазначеного договору експедитор зобов`язується за плату і рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (пункт 1.1 Договору).

За змістом пункту 3.3. договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 вартість послуг експедитора вказується у додатках/заявках/рахунках та є невід`ємною частиною договору. Розмір додаткових витрат, витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за договором в інтересах клієнта, узгоджується сторонами в додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.

Відповідно до наданої до митного оформлення заявки від 17.09.2024 № 1709-24 до договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 сторони погодили вартість послуг з організації транспортування вантажу від вантажовідправника “QINGHE JULONG FITTING CO.LTD” одержувачу вантажу ФОП ОСОБА_1 з порту Ningbo, CN до порту Constanta, RO вагою 27840,000 кг, на рівні 251340,50 грн.

Заявкою № 0312-24 від 03.12.2024 до договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 визначено вартість послуг з організації транспортування вищезазначеного вантажу вагою 27840,000 кг з міста Constanta, RO до митного поста “Барабашово” з подальшим вивантаженням у місті Хмельницький на рівні 97200,00 грн.

Декларантом до митного органу також надано два рахунка від перевізника ТОВ “ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА” на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024 та № 845 від 15.12.2024.

Зі змісту пункту 1 рахунку № 638 від 15.11.2024 вбачається, що за організацію морського фрахту 1х40 НС контейнера CMAU7158841, за коносаментами SZJF24090002A, SZJF24090002D, за маршрутом FOB Нінгбо Китай - Константа (Румунія) склала – 244140,50 грн.

Рахунком № 845 від 05.12.2024 визначено вартість послуг з міжнародного перевезення автомобільним транспортом ВН7741КВ/ВН2479XG за єдиним міжнародним транспортним документом CMR за маршрутом Константа (Румунія) – м/п Орлівка (Україна) вантажу AUTO РARTS на рівні 28000,00 грн.

Тобто, загальна вартість витрат на транспортування товару до митного кордону України за вказаними рахунками складає 272140,50 грн, що вже значно перевищує заявлену позивачем вартість транспортних витрат на рівні 215222,55 грн як у ЕМД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024, так і у довідці про транспортно-експедиторські витрати № 21 від 06.12.2024, яка надавалася до митного органу, що правомірно обумовило виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024.

Відповідно до пункту 1.1 наданого до митного оформлення договору транспортного експедирування № GEX-2507/23 від 25.07.2023, укладеного між GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт), Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно – експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно – імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

За змістом пункту 3.3 договору транспортного експедирування № GEX-2507/23 від 25.07.2023, вартість послуг експедитора вказується у додатках/заявках рахунках, які є невід`ємною частиною договору або за допомогою електронної пошти. Розмір додаткових витрат, витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами аналогічним шляхом.

На виконання вимог договору транспортного експедирування № GEX-2507/23 від 25.07.2023 сторонами підписано заявку на транспортно-експедиторське обслуговування №0312-24 від 03.12.2024 на перевезення вантажу AUTO PARTS, загальною вагою 27840,000 кг від відправника «QINGHE JULONG VEHICLE FITTING CO.LTD XINJIANG XINYE AUTO PARTS CO.LTD» вартістю 815 Євро на умовах 100% передоплати, що включала в себе DTHC, портове екпедирування/обробку, розвантаження вантажу, складське обслуговування, випуск Т1 та страхування вантажу.

При цьому, у графі маршрут перевезення вантажу зазначено лише один пункт – Gdansk, PL, однак, за змістом вище досліджених колегією суддів заявок від 17.09.2024 № 1709-24 та № 0312-24 від 03.12.2024 до договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023, а також рахунків від перевізника ТОВ “ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА” на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024 та № 845 від 15.12.2024 вбачається, що позивачу надавалися послуги з перевезення товарів за маршрутом Нінгбо (Китай) – Константа (Румунія) – м/п “Барабашово” (Україна), будь-яких відомостей про вивантаження або перевантаження товарів іншому експедитору (GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA) у місті Gdansk (Польща) вказані документи не містять.

Колегія суддів також враховує, що наданий до митного оформлення інвойс № 1511-24-1 від 15.11.2024 про надання транспортних послуг по договору на перевезення № GEX-2507/23 від 25.07.2023 від Експедитора GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA хоча і узгоджується із заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № 0312-24 від 03.12.2024 в частині вартості послуг з перевезення (815 EUR, що на день митного оформлення по спірній ЕМД складає – 35743,21 грн), однак має розбіжності у географічному пункті надання таких послуг – Constanta, RO, а не Gdansk, PL, як вказано у заявці.

Посилання позивача на лист від компанії GEX7 AGENCY LDA від 05.01.2026, у якому вказано про допущення експедитором помилки щодо транспортного маршруту товару в частині назви міста надання транспортних послуг підлягають відхиленню, оскільки отримавши запит митного органу про надання додаткових документів від 09.12.2024 позивач не надав такого документу, отже не усунув вказані розбіжності у транспортних документах.

Крім того, вказаний лист оформлено вже під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, після надання відповідачем відповідних пояснень, що фактично свідчить про намагання позивача усунути недоліки наданих до митного оформлення документів після закінчення процедури митного оформлення та розгляду справи у суді першої інстанції, що не може бути прийнятним.

Також, зі змісту наданої до митного оформлення CMR від 04.12.2024 вбачається, що транспортування товару у контейнері CMAU7158841 з міста Константа (Румунія) до митного кордону України та у подальшому до міста Хмельницький, здійснювалось із залученням перевізника «FORMAG LIMITED» транспортним засобом НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . Разом з цим, з наданих до митного оформлення документів неможливо було встановити, ким саме із залучених позивачем до перевезення експедиторів ТОВ “ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА” чи GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA укладався відповідний договір на перевезення вантажу з перевізником “FORMAG LIMITED” та до складу якого з наданих позивачем рахунку чи заявки увійшли вказані витрати.

Зазначене слугувало підставою для витребування відповідних доказів від декларанта, однак і в цьому випадку, договір на перевезення вантажів № 1909/23-1/ФО від 19.09.2023, укладений між перевізником «FORMAG LIMITED» та експедитором GEX7 AGENCYUNIPESSOAL був наданий позивачем лише під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а тому відповідач не міг його врахувати під час здійснення митного оформлення імпортованої партії товарів.

Відповідно до частини 9 статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Колегія суддів зауважує, що з наданих позивачем документів щодо вартості витрат на транспортування товару до митного кордону України вбачається, що позивачем здійснено сплату послуг з перевезення до митного кордону України у значно більшому розмірі, а саме – 307883,714 грн (244140,50 грн + 28000,00 грн + 35743,21 грн) ніж заявлений позивачем у складі витрат на транспортування (215222,25 грн).

Отже, відомості наданої до митного оформлення довідки про транспортно-експедиторські витрати № 21 від 06.12.2024 на підтвердження понесення витрат на транспортування у розмірі 215222,55 грн не узгоджується з даними рахунків на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024, № 845 від 15.12.2024 від експедитора ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» та інвойсу № 1511-24-1 від 15.11.2024 про надання транспортних послуг по договору на перевезення № GEX-2507/23 від 25.07.2023 від експедитора GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA, а відтак, не є належним доказом понесення позивачем витрат на транспортування спірної партії товарів за ЕМД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024 саме у такому розмірі (215222,55 грн).

Твердження позивача про те, що загальна вартість транспортування товарів до митного кордону України за коносаментами № SZJF24090002A та № SZJF24090002B складає 322162,07 грн (215222,55 грн - по спірній партії товару за коносаментом № SZJF24090002A та 106939,52 грн - по іншій партії товару, яка перевозилась одночасно зі спірною за коносаментом № SZJF24090002A), протирічать дослідженим вище транспортними документами від експедиторів (рахунки на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024, № 845 від 15.12.2024 від експедитора ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» та інвойс № 1511-24-1 від 15.11.2024 про надання транспортних послуг по договору на перевезення № GEX-2507/23 від 25.07.2023 від експедитора GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA), якими підтверджено надання позивачу послуг з перевезення товарів до митного кордону України у загальному розмірі 307883,714 грн, що не узгоджується з повідомленими ФОП ОСОБА_1 відомостями, а тому не підлягають врахуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що як під час здійснення митного оформлення товарів, так і при розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій, позивачем не спростовано виявлених митним органом розбіжностей у наданих ним документах на підтвердження понесених витрат на транспортування у розмірі 215222,55 грн щодо партії товару по ЕМД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024 та, як наслідок, у порушення вимог частини 9 статті 58 МК України не підтверджено правильності визначення числових значень складових митної вартості товарів, зокрема, відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Враховуючи подання не всіх документів, що містили відомості про підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару та наявність розбіжностей у наданих транспортних документах, колегія суддів вважає, що у Харківської митниці були наявні підстави щодо незастосування у даному випадку основного методу визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту) та витребування додаткових документів згідно з частиною 2 статті 53 МК України для усунення сумнівів щодо ціни, що була фактично сплачена за транспортування імпортованих товарів, які позивачем не були надані.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 МК України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що митну вартість товару відповідачем скориговано відповідно до цінової інформації на подібний товар, оформлений раніше, згідно наявної у АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби інформації на підставі МД №UA408020/2024/58012 від 23.11.2024, № UA205050/2024/40262 від 13.11.2024, №UA807200/2024/14241 від 25.09.2024, № UA100230/2024/519909 від 01.10.2024, № UA100320/2024/440300 від 25.11.2024 та № UA100350/2024/732962 від 14.10.2024 по товарам №№ 1, 6, 15, 16, 17 відповідно.

При цьому, колегія суддів враховує, що товари ввезені позивачем за МД № 24UA807200018094U5 від 09.12.2024 є подібними з товарами за порівняльними МД №UA408020/2024/58012 від 23.11.2024, № UA205050/2024/40262 від 13.11.2024, №UA807200/2024/14241 від 25.09.2024, № UA100230/2024/519909 від 01.10.2024, № UA100320/2024/440300 від 25.11.2024 та № UA100350/2024/732962 від 14.10.2024, зокрема, за кодами УКТ ЗЕД товарів (8708939098, 813200090, 8708409998, 8708509998, 8708949998), умовами поставки (FOB) та однією країною виробництва та відправлення – CN.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів при здійсненні митної оцінки задекларованого позивачем товару відповідачем обґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних товарів.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.05.2018 по справі № 809/1260/17, від 19.06.2018 по справі № 818/1220/17, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що при використанні резервного методу (за ціною договору щодо подібних товарів) відповідачем бралась за основу саме фактурна вартість товарів за порівняльними ЕМД без врахування витрат на транспортування, а тому відсутність коригувань вартості витрат на транспортування не є свідченням визнання митним органом заявленої позивачем вартості транспортування; збільшення зазнала лише фактурна вартість товару (3176662,730 грн замість первинно зазначеної 3171711,30 грн).

Колегія суддів враховує, що наявність розбіжностей у наданих декларантом транспортних документах та не подання позивачем митному органу всіх документів, що містили відомості на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару, у розумінні приписів МК України є самостійною підставою для коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже, відсутні підстави для скасування даного рішення про коригування митної вартості.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вказаним вимогам рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/5385/25 не відповідає, оскільки суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків по суті справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/5385/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

З огляду на результат апеляційного перегляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/5385/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2026.