Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №520/24276/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Ширант А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 р. Справа № 520/24276/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.09.25 по справі № 520/24276/24

за позовом Харківської районної державної адміністрації

до Головного управління ДПС у Харківській області

третя особа Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківської районної державної адміністрації, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації, в якій просив суд:

- cкасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 00340092411 від 17.06.2024 про застосування штрафних санкцій до Відділу освіти Харківської РДА у розмірі 703951, 58 грн.;

- cкасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 00339802411 від 17.06.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені до Відділу освіти Харківської РДА штрафу у розмірі 28 грн. 59 коп.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 00340092411 від 17.06.2024 про застосування штрафних санкцій до Відділу освіти Харківської РДА є протиправним та порушує права та інтереси позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 адміністративний позов Харківської районної державної (військової) адміністрації Харківської області до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа: Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації про скасування рішень - задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 00340092411 від 17.06.2024 про застосування штрафних санкцій до Відділу освіти Харківської РДА у розмірі 70 3951, 58 грн.

Стягнуто на користь Харківської районної державної (військової) адміністрації Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати у вигляді судового збору, а саме 5 280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 27 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що керівнику (голові ліквідаційної комісії) Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації 20.05.2024 року надано письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження у термін до 15 год. 00 хв. 22.05.2024, щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску та, належним чином завірених, копій відомостей щодо нарахування заробітної плати відповідних періодів, підстави для нарахування заробітної плати помісячно за період 2014 -2020 років.

Станом на 24.05.2024 (останній день проведення перевірки) до перевірки не надано будь-яких письмових пояснень щодо самостійного донарахування єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилок, допущених в попередніх звітних періодах.

На переконання представника апелянта, платником порушено пункт 1 частини другої статті 6, пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-1 із змінами та доповненнями, а саме - несвоєчасне нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2014 - 2020р.р. у загальній сумі 3 411 716,99 гривень.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що з аналізу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI та підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 вбачається, що для застосування податковим органом до платника штрафу, має бути визначена конкретна сума своєчасно не нарахованого (донарахованого) єдиного внеску, з якої відповідно і обраховується відповідний розмір штрафу. Отже, наведені положення створюють обов`язок для податкового органу у випадку нарахування штрафу визначити суму з якої такий штраф обраховано (базу для обрахунку штрафу).

Представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення №00340092411 є юридично необґрунтованим в частині застосування згідно з приписами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI штрафу, адже наведеним рішенням донараховано 0 грн єдиного внеску, але при цьому застосовано штраф у сумі 703951,58 грн.

На переконання позивача, з боку податкового органу при винесенні рішення №00340092411 вбачається порушення приписів пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI та підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449, щодо не визначення при обрахунку штрафу суми з якої такий штраф обраховано.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є місцевим органом виконавчої влади, яка в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2024 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», іншими нормативно-правовими актами.

Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації (далі – Відділ освіти ХРДА) є структурним підрозділом позивача, який на даний час перебуває у стані припинення (відповідно до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 05.11.2020 № 358 «Про ліквідацію відділу освіти Харківської районної державної адміністрації»).

Згідно з наказом відповідача від 09.05.2024 №1877-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації проводилась перевірка з питання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 19.05.2024. Перевірка проводилася в межах ліквідаційної процедури з 20.05.2024 року по 24.05.2024 року.

Як вбачається із запиту відповідача від 20.05.2024 про надання позивачем копій документів, відповідач попросив позивача надати йому низку документів в тому числі й звітність з єдиного внеску з 01.01.2011 по 19.05.2024, Т.1. а.с. 163-164.

Відповідач 22.05.2024 склав акт № 4757/20-40-07-06-05/02146191 про ненадання частини документів до позапланової виїзної документальної перевірки відділу освіти позивача, Т.1 а.с. 121-122.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2024 № 17271/20-40-07-02- 05/43315445 в якому було встановлено несвоєчасне нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2014-2020 у загальній сумі 3411716,99 грн. Т.1., а.с. 71,149.

В Акті вказано, що відповідно до даних ГУ ДПС у Харківської області ІС "Податковий блок" (ІКП) по платежу 71010000 (єдиний внесок) встановлено, що в порушення абз.1 п. 2 ст. 6, абз. 1 ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» несвоєчасно сплачений єдиний внесок - за грудень 2019 в сумі 142,97 по терміну сплати 20.01.2020 фактично сплачено 21.01.2020, Т.1, а.с. 69, при цьому вказана необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату - 28,59 грн, нарахована пеня 0, 14 грн.

Відповідач 17.06.2024 виніс рішення № 00340092411 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно нарахованого єдиного внеску, в якому зазначив, що "за наслідками перевірки донараховано 0 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 703951 грн 58 коп. (Т. 1, а.с. 123).

Відповідач 17.06.2024 виніс рішення № 00339802411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 28,59 гривень.

Позивач із зазначеними рішеннями не погодився та в порядку досудового врегулювання спору оскаржив їх до Державної податкової служби України (скарга від 05.07.2024 № 01-41/3239).

Рішенням Державної податкової служби України від 23.07.2024 № 9318/5/99-00-06-02-01-05 скаргу позивача залишено без розгляду. (Відповідь отримана 06.08.2024).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача не відповідає вимога ст. 2 КАС України в частині його обґрунтованості та врахування всіх обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно з п. 1. ч. 2. ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

У п.1 ч.1. ст. 7 вказаного закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст. 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У ч.10 ст. 25 закону зазначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.2 ч.11 ст.25 податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У наказі Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, за формою згідно з додатком 14 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт документальної перевірки платника єдиного внеску: за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, за формою згідно з додатком 15 до цієї Інструкції.

Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (зі змінами), податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом, за формою згідно з додатком 16 до цієї Інструкції.

Факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа податкового органу оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

рішення суду.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону, зобов`язані самостійно обчислити ці внески, і сплатити їх з нарахуванням пені.

Самостійно обчислені внески та сума самостійно розрахованої пені відображаються у звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску.

За несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки податкових органів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 цього розділу, банкам, небанківським надавачам платіжних послуг нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожен день прострочення їх перерахування (зарахування).

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем списання з рахунку платника відповідних коштів (внесення відповідного платежу готівкою), до дня його фактичного перерахування (зарахування) банками, небанківськими надавачами платіжних послуг на рахунки податкових органів або на єдиний рахунок з дотриманням строків, передбачених Законом України «Про платіжні послуги».

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Перший примірник рішення, одночасно з розрахунком такого рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику в порядку, встановленому для надсилання вимог, чи вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку, небанківському надавачу платіжних послуг чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Другий примірник залишається в податковому органі. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень про застосування фінансових санкцій за формою згідно з додатком 19 до цієї Інструкції.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Отже, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" підставою для прийняття відповідного рішення про нарахування штрафних санкцій є акт перевірки платника єдиного внеску.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення № 00340092411 (про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно нарахованого єдиного внеску) є внутрішньо неузгодженим, а також не відповідає акту перевірки від 31.05.2024 № 24300/20-40-07-06-05/02146191 в частині даних щодо донарахування єдиного внеску, зокрема в рішенні вказано, що "за наслідками перевірки донараховано 0 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в той час як застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 703951 грн 58 коп. (Т. 1, а.с. 123).

Разом з тим в акті від 31.05.2024 № 17271/20-40-07-02- 05/43315445 було встановлено несвоєчасне нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2014-2020 у загальній сумі 3411716,99 грн. (т.1., а.с. 71).

Відтак, з боку податкового органу при винесенні рішення №00340092411 вбачається порушення приписів пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI та підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449, щодо не визначення при обрахунку штрафу суми з якої такий штраф обраховано.

Колегія суддів не бере до уваги аргументи відповідача про те, що штраф застосовано за самостійне донарахування платником, оскільки це не виправляє внутрішньої неузгодженості самого рішення № 00340092411, яке містить пряме протиріччя: вказано «донараховано 0 грн єдиного внеску», при цьому застосовано значний розмір штрафу.

Ця неузгодженість є критичною, оскільки п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 вимагає, щоб штраф розраховувався від "такої суми" - тобто від конкретної грошової бази несвоєчасно нарахованого єдиного внеску.

У даному випадку вказавши у рішенні нульову базу, податковий орган порушив вимоги щодо правової визначеності та обґрунтованості адміністративного акта (ст. 2 КАС України) та ігнорував обов`язок визначити суму, з якої обраховано штраф, що передбачено Інструкцією № 449.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи очевидну неузгодженість даних акту та оскаржуваного рішення №00340092411, оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимога ст. 2 КАС України в частині його обґрунтованості та врахування всіх обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі № 520/24276/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі № 520/24276/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов