Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №440/6112/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 р. Справа № 440/6112/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року (ухвалене суддею Сич С.С.) в справі № 440/6112/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, у якому просив: визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо визначення дати обліку виконавчих листів; зобов`язати Державну казначейську службу України вести з 27.02.2025 р. облік виконавчого листа по цивільній справі №709/377/21, виданого 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Черкаський апеляційний суд вирішив: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775 грн. 40 коп.» та змінити в зв`язку з цим хронологічну черговість його виконання на черговість, яка існувала станом на 27.02.2025 р.; зобов`язати Державну казначейську службу України вести з 27.02.2025 р. облік виконавчого листа по цивільній справі №709/377/21, виданого 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Верховний Суд вирішив: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000 гривень» та змінити в зв`язку з цим хронологічну черговість його виконання на черговість, яка існувала станом на 27.02.2025 р.; стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 заподіяну йому моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо визначення дати обліку виконавчих листів, поданих ОСОБА_1 до органу Казначейства 27.02.2025 р. вхідний номер 10-4458, як 02.04.2025 р.; зобов`язано Державну казначейську службу України виконавчий лист в цивільній справі №709/377/21, виданий 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Черкаський апеляційний суд вирішив: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. 00 коп. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775 грн. 40 коп.» обліковувати з 27.02.2025 р., змінивши в зв`язку з цим хронологічну черговість його виконання на черговість, що існувала станом на 27.02.2025 р.; зобов`язано Державну казначейську службу України виконавчий лист в цивільній справі №709/377/21, виданий 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Верховний Суд вирішив: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000,00 (дев`ятсот тисяч) гривень» обліковувати з 27.02.2025 р., змінивши в зв`язку з цим хронологічну черговість його виконання на черговість, що існувала станом на 27.02.2025 р.; стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2361 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що виконавчі листи в цивільній справі № 709/377/21, видані 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, надіслані Головним управління Державної казначейської служби України в Полтавські області, надійшли до Казначейства на виконання 02.04.2025 р. за № 08-26115, то дата обліку 02.04.2025 р. є правомірною та законною. Відповідач зазначає, що зміна черги обліку документів не передбачена законодавством, адже внаслідок цього відбудеться недотримання принципу рівності перед законом, оскільки будуть порушені права інших стягувачів, які подали виконавчі документи раніше ніж позивач. Крім того, відповідач вважає незаконним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з Державної казначейської служби України моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.12.2022 р. в справі №709/377/21 позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування витрат на юридичну допомогу, втраченого заробітку, витрат пов`язаних із прибуттям до суду та моральної шкоди відповідно до Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” задоволено частково, а саме: стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 900000,00 грн., втрачений заробіток у сумі 4640,00 грн., витрати за проведення експертизи у сумі 2262,97 грн., а всього стягнути 906902,97 грн.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.06.2023 р. в справі №709/377/21 апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.12.2022 р. скасовано, постановлено нове судове рішення, яким: стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1500000 грн.; стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн.; стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на проїзд в сумі 1650 грн.; стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн.; стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775,40 грн.

Постановою Верховного Суду від 13.03.2024 р. в справі №709/377/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а касаційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 06.06.2023 р. в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди, стягнувши з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000,00 (дев`ятсот тисяч) гривень. Постанову Черкаського апеляційного суду від 06.06.2023 р. в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення транспортних витрат на проїзд скасовано та залишено в силі у цій частині рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.12.2022 р. про відмову в задоволенні цих позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову Черкаського апеляційного суду від 06.06.2023 р. в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди, як грошових доходів, які втрачено внаслідок відсторонення від посади, витрат за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні під час судового розгляду та витрат за проведення експертизи залишено без змін.

25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист №709/377/21, згідно якого Черкаський апеляційний суд 06.06.2023 р. розглянув апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.12.2022 року в справі №709/377/21 та вирішив: стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн.; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн.; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775,40 грн.

25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист №709/377/21, згідно якого Верховний Суд 13.03.2024 р. розглянув касаційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.12.2022 р. в справі №709/377/21 та вирішив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000 грн.

26.02.2025 р. позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявою, у якій просив прийняти до виконання виконавчі листи в цивільній справі №709/377/21, видані 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області. До заяви від 26.02.2025 р. позивачем було додано: виконавчі листи від 25.02.2025 р., довідку АТ КБ "Приватбанк" з реквізитами для перерахування грошових коштів, копії судових рішень, копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 .

Вказана заява зареєстрована у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Полтавській області за вх.№10-4458 від 27.02.2025 р., що підтверджено відомостями штампа вхідної кореспонденції на заяві.

На лист Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області від 28.02.2025 р. №04-20-06/1907 про надання інформації листом Полтавської обласної прокуратури від 18.03.2025 р. №15/1-246вих-25 повідомлено Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про те, що рішення суду набрало законної сили, підстави для зупинення виконання рішення відсутні.

На лист Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області від 28.02.2025 р. №04-20-06/1910 про надання інформації листом Офісу Генерального прокурора від 11.03.2025 р. №15/1/2-13859-21 повідомлено Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про те, що в Офісі Генерального прокурора документів (відомостей), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списанні коштів державного бюджету та їх перерахування на рахунок стягувача немає.

Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області направило до Державної казначейської служби України пакет документів в справі №709/377/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування витрат на юридичну допомогу, втраченого заробітку, витрат пов`язаних із прибуттям до суду та моральної шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" разом із супровідним листом від 21.03.2025 р. вих. №04-20-08/2576 "Про виконання судового рішення".

Вказаний лист надійшов до Державної казначейської служби України та зареєстрований відповідачем за вх.№08-26115 від 02.04.2025 р.

Листом Державної казначейської служби України від 07.04.2025 р. вих.№5-11-11/7634 позивача повідомлено про те, що за КПКВК 3504030 "Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" (далі - бюджетна програма) з 02.04.2025 р. обліковуються виконавчі документи в справі № 709/377/21 про стягнення коштів на користь позивача. Абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845, передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження судових рішень до органів Казначейства. Казначейством, у межах зазначених вище асигнувань, у поточному році здійснено виконання судових рішень на загальну суму 32,99 млн. гривень. У Казначействі за бюджетною програмою обліковується "невиконаних виконавчих документів на суму понад 312,56 млн. грн., які надійшли та зареєстровані раніше виконавчих документів в справі №709/377/21. Враховуючи викладене вище, питання щодо перерахування коштів на підставі виконавчих документів в справі №709/377/21 розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначених виконавчих документів.

Вважаючи протиправними дії Державної казначейської служби України щодо визначення дати обліку виконавчих листів 02.04.2025 р. замість 27.02.2025 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Державної казначейської служби України щодо визначення дати обліку виконавчих листів, поданих позивачем до органу Казначейства 27.02.2025 р. вхідний номер 10-4458 як 02.04.2025 р., оскільки відповідно до приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, виконавчі документи, які подані позивачем до заяви, підлягають виконанню органами Казначейства саме з 27.02.2025 р., а не з 02.04.2025 р. як вважає відповідач.

Стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок допущених відповідачем протиправних дій позивач зазнав психічного хвилювання, відчув несправедливість та мав переживання через неможливість задоволення своїх потреб.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (в подальшому - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 6 Закону № 1404-VІІІ, у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (в подальшому - Порядок №845).

Пунктом 2 Порядку №845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 6 Порядку №845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно з п. 8 Порядку №845, органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Відповідно до п. 35 Порядку № 845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Пунктом 36 Порядку № 845 визначено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

У разі відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, орган Казначейства повідомляє органу прокуратури за місцем досудового розслідування відповідного кримінального правопорушення.

Згідно з п. 37 Порядку № 845, орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п`яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).

Відповідно до п. 38 Порядку № 845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до пунктів 9, 17 цього Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

За приписами пункту 1 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 716) (чинного до 31.10.2025), Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі – управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Управління (відділення) Казначейства підпорядковані Державній казначейській службі України (далі – Казначейство) та відповідному Головному управлінню Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – Головне управління Казначейства).

Згідно з пунктом 17 цього Положення Управління (відділення) Казначейства є юридичними особами публічного права, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.

Відповідно до п. 15 Порядку №845, дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Судовим розглядом встановлено, що 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист №709/377/21 про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування: витрат на правову допомогу в сумі 12000 грн., втраченого заробітку в сумі 4640 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 3775,40 грн.

Також, 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист №709/377/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 900000 грн.

26.02.2025 р. позивач у відповідності до приписів Порядку №845 звернувся до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади Полтавської обласної прокуратури, а саме, до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявою, у якій просив прийняти до виконання виконавчі листи в цивільній справі №709/377/21, які видані 25.02.2025 р. До заяви від 26.02.2025 р. позивачем було додано: виконавчі листи від 25.02.2025 р., довідку АТ КБ "Приватбанк" з реквізитами для перерахування грошових коштів, копії судових рішень, копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідно до п. 8 Порядку №845 у органу Казначейства після надходження заяви з доданими документами виник обов`язок прийняти їх до розгляду та зареєструвати відповідно до вимог організації діловодства, зазначивши на заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) дату надходження і вхідний номер.

Заява позивача від 26.02.2025 р. була зареєстрована Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області за вх.№10-4458 від 27.02.2025 р., що підтверджено відомостями штампа вхідної кореспонденції на цій заяві.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що днем надходження заяви позивача з доданими до неї документами до органу Казначейства є 27.02.2025 р. та в силу наведених вище норм Порядку №845 подані позивачем виконавчі документи в справі №709/377/21, підлягають виконанню органами Казначейства з 27.02.2025 р., а не з 02.04.2025 р., як вважає відповідач.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Державної казначейської служби України щодо визначення дати обліку виконавчих листів, поданих ОСОБА_1 до органу Казначейства 27.02.2025 р. вхідний номер 10-4458, як 02.04.2025 р.; зобов`язання Державну казначейську службу України виконавчий лист в цивільній справі №709/377/21, виданий 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Черкаський апеляційний суд вирішив: “Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 12000 грн. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 4640 грн. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 3775,40 грн.” обліковувати з 27.02.2025 р., змінивши в зв`язку з цим хронологічну черговість його виконання на черговість, що існувала станом на 27.02.2025 р.; зобов`язання Державну казначейську службу України виконавчий лист в цивільній справі №709/377/21, виданий 25.02.2025 р. Чорнобаївським районним судом Черкаської області, згідно якого Верховний Суд вирішив: “Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 900000 (дев`ятсот тисяч) гривень” обліковувати з 27.02.2025 р., змінивши в зв`язку з цим хронологічну черговість його виконання на черговість, що існувала станом на 27.02.2025 р.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (в подальшому – ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Верховний Суд у постановах від 09.08.2021 р. в справі № 340/448/19, від 04.03.2020 р. в справі №815/2215/15, від 19.09.2018 р. в справі №815/7401/16 зазначив, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування цієї шкоди.

За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10.04.2019 р. в справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК України вина органу державної влади як обов`язкова підстава відповідальності виключається.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди спірними в цій справі діями Державної казначейської служби України щодо визначення дати обліку виконавчих листів, а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача.

Оскільки позивач не надав належних доказів заподіяння йому моральних (душевних) страждань протиправною поведінкою відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідача, жодним чином не обґрунтував грошову оцінку такої шкоди, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність вказаних доводів позивача.

Отже, у цьому випадку відсутній комплекс усіх передумов, з якими закон пов`язує можливість відшкодування моральної шкоди, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 р. скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2361 грн., ухвалити в скасованій частині постанову, якою в задоволенні позов ОСОБА_1 відмовити, в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 р. залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 в справі № 440/6112/25 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2361 грн.

Ухвалити в скасованій частині постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 в справі № 440/6112/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін