Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №360/2266/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року справа №360/2266/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

секретар судового засідання - Олєнікова О.Г.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року у справі № 360/2266/25 (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (далі - відповідач) про: скасування рішення ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 21.08.2025 року про відмову у реєстрації дитини ОСОБА_2 без згоди батька ОСОБА_3 та зобов`язати зареєструвати дитину за адресою реєстрації матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; скасування рішення ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 21.08.2025 року про відмову у реєстрації дитини ОСОБА_4 без згоди батька ОСОБА_5 та зобов`язати зареєструвати дитину за адресою реєстрації матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права. Апелянт зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова ВПВС від 23.05.2018 у справі №914/2006/17). Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть спору між учасниками публічно-правових відносин, а це і стосується саме цих відносин, що зазначені в позові. Апелянт заперечує проти того, що суд вважає, що є спір між батьками про місце проживання спільних дітей і вважає характер спору цивільно-правовим. Оскільки позивачка сама з дітьми евакуювалась в 2022 році з Луганської області до м.Дніпра, зв`язок з батьками її неповнолітніх дітей перервався і отримати згоду від них можливості не має. Тому цивільного спору, на її думку, у справі немає. Апелянт вважає, що спір стосується управлінських дій суб`єкта владних повноважень, що порушують права позивача. Вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини. Оскільки саме ЦНАП виступає стороною-відповідачем в адміністративному позові і діє як суб`єкт владних повноважень та, саме, його владні управлінські дії оскаржуються. Вважає ці дії такими, що порушують права дітей на реєстрацію їх за місцем реєстрації матері і є порушенням права дітей на освіту, медичні послуги та інше.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Позивачка в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірив доводи апеляційної скарги, вивчив матеріали справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За ч.2 ст.29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч.3 ст.29 ЦК України).

За ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Звернення до суду позивачка мотивує тим, що наразі місцезнаходження батька її дітей їй невідомо і зв`язку з ним немає, батько не приймає участі у вихованні та утриманні дітей.

Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № 495/367/17 у разі якщо фактично між батьками малолітньої дитини існує спір про право (визначення місця проживання їх спільної дитини та можливість реалізації їх батьківських прав), то можливість розгляду такої справи за правилами адміністративного судочинства, відсутня. Аналогічну позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 640/109/19.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшов висновку, що:

- в матеріалах справи відсутні докази існування відповідного рішення органу опіки або суду й надання такого рішення відповідачу разом із поданою позивачкою заявою, що виключає в означеному випадку публічно-правові ознаки спору;

- тобто, фактично між позивачкою та батьками її дітей існує спір про місце проживання їх спільних дітей відповідно та можливість реалізації їх батьківських прав, тоді як вимоги позивачки до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області є похідними від вирішення цього спору.

- за статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства;

- таким чином, правовідносини, що склалися в даному випадку між сторонами, враховуючи характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, не мають ознак публічно-правового спору та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному процесі, оскільки порядок вирішення цього спору визначений положеннями ЦПК України.

Такий висновок суду першої інстанції не погоджує апеляційний суд з наступних підстав.

Позивачка зазначає, що відсутній спір між батьками про місце проживання спільних дітей і вважає характер спору не приватно-правовим, оскільки вона сама з дітьми евакуювалась в 2022 році з Луганської області до м.Дніпра, зв`язок з батьками їх неповнолітніх дітей перервався і отримати згоду від них можливості немає. Тому цивільного спору у справі немає. Так як в позові йдеться не про цивільні правовідносини і спір немає приватномайнового характеру, а стосується саме управлінських дій суб`єкта владних повноважень, що порушують права позивача, вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини. Оскільки саме ЦНАП виступає стороною відповідачем в адміністративному позові і діє як суб`єкт владних повноважень та саме його владні управлінські дії оскаржуються. Також, апелянт вважає ці дії такими, що порушують права дітей на реєстрацію їх за місцем реєстрації матері і є порушенням права дітей на освіту, медичні послуги та інше.

За ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Позивач оскаржує рішення ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 21.08.2025 року про відмову у реєстрації дітей без згоди батьків.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, суд першої інстанції помилково врахував висновки Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № 495/367/17 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 640/109/19, які стосуються цивільно-правових відносин, тому, апеляційний суд не застосовує такі висновки з огляду на публічно-правовий характер спірних правовідносин у справі що переглядається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до необгрунтованої відмови у відкриті провадження у справі, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 170, 241, 242, 250, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року у справі № 360/2266/25 за позовом ОСОБА_1 до ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про скасування рішень - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складений 11 березня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Геращенко

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко