Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №364/836/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 364/836/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4707/2026Головуючий у суді першої інстанції - Ткаченко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Володарського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до Володарського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1396-6283 від 17.05.2024 у розмірі 72 500 грн. 00 коп., з яких: 14 500 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 58 000 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 2 422 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1396-6283.

Зазначений договір було підписано одноразовим ідентифікатором С5773.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14500,00 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період 14 днів, знижена % ставка 1,20 % день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, відповідач, зобов`язань за укладеним договором не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 27.10.2025 в задоволенні позову відмовлено (а.с. 69-77).

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), для належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору.

Також вказує, щоТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи.

Зазначає, що на підтвердження перерахування коштів в матеріалах справи містяться довідка про перерахування суми кредиту № 1396-6283 від 17.05.2024 та довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а також розрахунок заборгованості за договором 1396-6283 від 17.05.2024.

Аргументує свої вимоги апеляційної скарги тим, що кредитні кошти були перераховані позивачем у відповідності з умовами кредитного договору та правил, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача (а.с. 83-95).

Ухвалами Київського апеляційного суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Зазначені ухвали, разом із копією апеляційної скарги з доданими до неї документами, було надіслано на адресу відповідача та отримано останнім 08.12.2025, що підтверджується звітом Київського апеляційного суду про підтвердження отримання адресатом вихідної кореспонденції (а.с. 127).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1396-6283 (далі - Договір) (а.с. 12-21).

За умовами п. 2.1., 2.2. Договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на умовах, визначених цим Договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника, шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та платити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розмір наданого кредиту 14500 грн.

Відповідно до п. 4.6 Договору, розмір процентів за користування кредитом 1,50% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до 4.9 Договору, строк користування кредитом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту.

Також, до матеріалів справи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» додано Правила відкриття кредитної лінії, які визначають порядок та умови відкриття ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все», права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідне для укладання та належного виконання умов договору, а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-позичальником, які є сторонами договору (далі - Правила) (а.с. 22-29).

Згідно пункту 5.1. Правил, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення в особистому кабінету, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.

Заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем в смс-повідомленні або шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 5.2. Правил).

Відповідно до п. 5.6. Правил, у випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надсилання оферти заявнику, оферта кредитодавця втрачає чинність.

До позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» також надано паспорт споживчого кредиту з інформацією щодо умов кредитування, який в розділі «підпис споживача» містить посилання на прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , із зазначенням про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором С5773 (а.с. 29 зворотній бік - 31).

Згідно довідки про перерахування суми кредиту № 1396-6283 від 17.05.2024, видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay, платіж 2463464817, дата 17.05.2024, номер платіжної карти НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредиту, сума 14500,00 грн.

У листі від 28.08.2025 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019, зокрема про платіж № 2463464817 від 17.05.2024 на номер картки: НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості станом на 26.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 81 316,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 14 500,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 64 641,00 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 2 175,00 гривень (а.с. 39-41).

Разом з цим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», шляхом часткового списання заборгованості позичальнику, а тому заборгованість за кредитом становить 72 500,00 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача.

Встановивши, що позивачем недоведено факт укладання 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також за відсутності доказів на підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем було надано довідку № 1396-6283 від 17.05.2024 про видачу коштів за допомогою системи LiqPay, у якій вказано, що платіж № 2463464817 від 17.05.2024 на суму 14500 грн. було проведено на номер платіжної карти НОМЕР_1 , з призначенням платежу - видача кредиту.

У листі від 28.08.2025 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019, зокрема про платіж № 2463464817 від 17.05.2024 на номер картки: НОМЕР_1 .

Водночас, суд першої інстанції вірно встановив, що відомостей або доказів, які б указували на те, що зазначений картковий рахунок належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, а довідка, складена самим позивачем, не є первинним бухгалтерським документом, вона не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» коштів в сумі 14500 грн. на картковий рахунок, який належить ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, номер якої зазначений у кредитному договорі та у квитанції Liqpay, а також будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 1396-6283 від 17.05.2024.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

В той же час, лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів за договором не є належним та достатнім доказом на підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 , оскільки доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів позивача здійснило переказ коштів за дорученням, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, як вірно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» умов кредитного договору щодо здійснення перерахування на рахунок відповідача коштів з використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитні кошти були перераховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та правил, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, а тому відхиляються апеляційним судом.

Посилання на те, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, а на підтвердження перерахування коштів в матеріалах справи містяться довідка про перерахування суми кредиту № 1396-6283 від 17.05.2024 та довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а також розрахунок заборгованості за договором 1396-6283 від 17.05.2024, колегія суддів до уваги не бере, оскільки довідка про перерахування суми кредиту складена самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.

Разом з цим, клопотання про витребування відповідних доказів у банку, який відкрив відповідний рахунок та емітував відповідну картку, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не заявляло.

При цьому, позивачем не було надано до суду першої інстанції будь-яких доказів на підтвердження існування будь-яких правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, за дорученням позивача здійснило переказ коштів за кредитним договором.

Твердження апелянта про те, що відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), для належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження проведення ідентифікації позивачем особи ОСОБА_1 .

Також, в апеляційного суду відсутні підстави для прийняття, долучених до апеляційної скарги доказів, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, позивачем не доведено наявності поважних причин ненадання долучених доказів до суду першої інстанції, а також неможливості їх подання разом із позовною заявою.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі інші доводи, які на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду, були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.

З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова