Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №359/8837/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 359/8837/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5842/2026Головуючий у суді першої інстанції - Керекеза Я.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Кравченко Іриною Олегівною, на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ТОВ "Бізнес Позика" звернулося до Переяславського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14.01.2024, що становить 182407 грн. 32 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 42000 грн. 00 коп., суми прострочених платежів по процентах - 134107 грн. 32 коп., суми прострочених платежів за комісією - 6300 грн. 00 коп.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 14.01.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 1 Договору кредиту між ТОВ "Бізнес Позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 42000 грн. 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15013096 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 42000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповненні даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Разом з тим, позивач вказував, що відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором № 385965-КС-002 про надання кредиту належним чином невиконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 385965-КС-002, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що станом на 25.07.2024 за відповідачкою обліковується заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 182407 грн. 32 коп., позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14.01.2024 у розмірі 182407 грн. 32 коп., у тому числі - прострочені платежі за тілом кредиту - 42000 грн. 00 коп., прострочені платежі за процентами - 134107 грн. 32 коп., прострочені платежі за комісією - 6300 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (т. 1, а.с. 247-252).

В апеляційній скарзі відповідачка посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки на вимогу суду позивач не надав оригінали всіх електронних доказів, на підставі яких обгрунтовано вимоги, суд першої інстанції зобов`язаний був застосувати наслідки, передбачені ч. 5 ст. 100 ЦПК України та не приймати до уваги такі докази.

Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України "Про електронну комерцію", оскільки відповідачка не зареєстрована, як фізична особа-підприємець.

Також, зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення між сторонами договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених у позовній заяві.

При цьому, вказує, що позивач не надав до суду докази як пропозиції (Оферти) кредитодавця укласти договір в електронній формі, так і відповіді (акцепта) позичальника у формі електронного повідомлення, яке було б надіслане кредитору та підписане шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, до яких не можливо б було внести зміни (т. 2, а.с. 8-14).

30.01.2026 до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Бізнес Позика" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в інформаційно-телекомунікаційній системі www.my.tpozyka.com відповідачкою ОСОБА_1 була заповнена Анкета клієнта (т.1, а.с.44), де були зазначені її особисті дані сума бажаного кредиту, номер банківського рахунку (5168-7450-37996409), електронна адреса ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), фінансовий номер телефону позичальника ( НОМЕР_2 .

До позовної заяви представником позивача додано копію Пропозиції (оферти) від 14 січня 2024 року укласти Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту (т. 1, а.с. 78), в якій зазначено всі істотні умови майбутнього кредитного договору (розмір кредиту, розмір процентної ставки, комісії за користування кредитом, порядок перерахування кредитних коштів, здійснення платежів за договором та ін.) запропоновано підписати її за умови прийняття їх

14 січня 2024 року о 14:34:12 ОСОБА_1 було підписано Акцепт пропозиції (оферти) на укладення Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту шляхом застосування відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором - UA-2564 (т. 1, а.с.20-28).

В даному Акцепті ОСОБА_1 зазначено номер електронного платіжного засобу НОМЕР_3 , номер телефону - НОМЕР_2 (т. 1, а.с.28)

Підписавши вищезазначений Акцепт, відповідачка погодила істотні умови кредитного договору та таким чином між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року.

14 січня 2024 року о 14:33:28 відповідачкою був підписаний Паспорт споживчого кредиту (т. 1, а.с.33- 37) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-8338), що був направлений на номер телефону НОМЕР_2 .

Крім того, на підтвердження факту укладення між сторонами по справі Договору №385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року представником позивача подано Візуальну форму послідовності дій Клієнта (т. 1, а.с.41-43), за якою прослідковується алгоритм вчинення дій сторонами договору, спрямованих на його укладення.

До позову представником позивача додано копію Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року (т. 1, а.с.87-95), підписаного зі сторони кредитодавця Гайворонською М.М. кваліфікованим електронним підписом 14 січня 2024 року о 14:34:14 та відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-2564) 14 січня 2024 року о 14:34:12.

Відповідно до умов Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року відповідачці були надані в користування кредитні кошти в розмірі 42000 грн 00 коп. строком на 24 тижні із сплатою фіксованої відсоткової ставки в розмірі 2,00000000 % в день, сплатою комісії - 6300 грн 00 коп. Термін дії договору - до 30 червня 2024 року. Дата повернення кредиту - 30 червня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 109200 грн 00 коп. Орієнтовна річна процентна ставка - 9168, 16 %.

Відповідно до інформаційної довідки № 167/08 від 05 серпня 2024 року (т.1, а.с. 38) ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічним оператором платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon» 14 січня 2024 року о 14:34:26 на рахунок НОМЕР_3 (емітент платіжної карти - PRIVAT BANK, опис - перерахування коштів ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , згідно до кредитного договору №385965-КС-002 від 14 січня 2024 року були перераховані грошові кошти в розмірі 42000 грн. 00 коп.

04 листопада 2020 року між ТОВ «Бізнес Позика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» був укладений Договір про надання послуг № ПГ-5 (т. 1, а.с.180-191).

Строк дії Договору - до 31 грудня року його укладення. Якщо за 30 календарних днів до закінчення Строку дії Договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить іншій сторони про його припинення, цей Договір продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах, без обмеження кількості таких продовжень.

Відповідно до п.1.1.1 вищезазначеного Договору Установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури - Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн», яке під час надання послуг використовує Систему Platon.

На виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2024 року Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» була надана відповідь № 20.1.0.0.0/7-241022/50510 від 28 жовтня 2024 року (т. 1, а.с.243), відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Із виписки із вищезазначеного рахунку (т. 1, а.с. 244) вбачається, що 14 січня 2024 року на вищезазначену карту були зараховані грошові кошти в розмірі 42000 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку (т. 1, а.с. 29-32) заборгованість відповідача за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року станом на 25 липня 2024 року становить 182407 грн 32 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 42000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 134107 грн 32 коп.; заборгованість за комісією - 6300 грн. 00 коп.

Як вбачається із вищезазначеного розрахунку, заборгованість за відсотками в розмірі 134107 грн. 32 коп. нарахована станом на 30 червня 2024 року, тобто на дату закінчення строку дії Договору про надання кредиту № 385965-КС-002 від 14 січня 2024 року.

Доказів того, що відповідачка повернула кредит та нараховані відсотки і комісію у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.

Крім того, на підтвердження позовних вимог представником позивача подано копію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 1593 від 11 травня 2017 року (т. 1, а.с.39-40), яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Також, на підтвердження позовних вимог представником позивача подано наступні докази: довідку про стан заборгованості за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року(т. 1, а.с.77); Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (т. 1, а.с.45-64); копію листа Національного банку України (т. 1, а.с.65-66); копію витягу із Державного реєстру фінансових установ (т. 1, а.с.67); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т 1, а.с.68-69).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов є обґрунтованим, а обставини на які посилався позивач, є встановленими та підтвердженими належними доказами.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та обгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що вона не укладала кредитний договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачкою до суду не надані.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів перерахування коштів відповідачці, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-241022/50510 від 28 жовтня 2024 року, наданим на виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2024 року, випискою із карткового рахунку № НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 за період із 14 січня 2024 року по 30 червня 2024 року (т1., а.с.241).

Крім того, на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки посередником представником позивача подано інформаційну довідку № 167/08 від 05 серпня 2024 року (т. 1, а.с.38); копію Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року (т.1, а.с.180-191).

У свою чергу, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з п. 63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-комунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері (ч. 3 ст.9 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що факт перерахування кредитних коштів в розмірі 42000 грн. 00 коп. на рахунок відповідача підтверджено належними та допустимими доказами.

Також, як вже зазначалося вище, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 25 липня 2024 року становить 182407 грн 32 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 42000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 134107 грн 32 коп.; заборгованість за комісією - 6300 грн. 00 коп.

Натомість, відповідачкою не спростовано відсутності у неї заборгованості за кредитним договором або наявності заборгованості в іншому розмірі, зокрема не надано контррозрахунку, доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи також не містять.

Посилання апелянта на неналежність наданих позивачем електронних доказів колегія суддів вважає безпідставними, з огляду наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

При цьому, у відповідності до ч. 12 та ч. 14 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», про застосування положень якого позивач та відповідачка прямо домовилися, підписавши кредитний договір, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У свою чергу, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства, подані представником позивача докази суд першої інстанції обгрунтовано визнав належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для прийняття відповідного рішення.

Доводи апелянта про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про електронну комерцію", колегія суддів відхиляє, адже як, вірно встановлено судом першої інстанції, із вступної частини Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року вбачається, що сторони (ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ) уклали цей договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 1 вищезазначеного Закону його дія не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.

Таким чином, встановивши, що у договорі сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про електронну комерцію».

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

При цьому, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачкою судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Кравченко Іриною Олегівною, - залишити без задоволення.

Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова