Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №375/1924/25 — Київський апеляційний суд

справа № 375/1924/25 головуючий у суді І інстанції Антипенко В.П.

провадження № 22-ц/824/5655/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2025 до Рокитнянського районного суду Київської області надійшла справа за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просив суд:

стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 174 285,35 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 19 099,99 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 100 750,39 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем - 54 434,9715 грн; а також витрат по сплаті судового збору та витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №4529081, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 19 100,00 грн, строком на 350 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за договором №4529081 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» на суму 174 285,35 грн, з яких 19 099,99 грн заборгованості за тілом кредиту, 155 185,36 грн - заборгованості за відсотками.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором про надання кредитних коштів виконало. Однак відповідач умови договору не виконує, порушує строки повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення за ним заборгованості.

В ході розгляду справи відповідачка заперечила проти позовних вимог. Наполягала на тому, що у зв`язку із частковим погашенням кредитної заборгованості у сумі 7 759,5 грн, що підтверджується розрахунком суми позову, за розрахунками відповідачки остаточна сума боргу мала б становити 13 813,53 грн. Вказала, що проценти за кредитом є суттєво завищеними та такими, що не відповідають приписам закону та усталеній судовій практиці. Вона є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому з неї не може бути стягнуто судовий збір, крім того, після укладення шлюбу відповідачка змінила своє прізвище на ОСОБА_4 .

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4529081 від 04 квітня 2024 року у розмірі 152 799,92 грн, яка складається з: 19 099,99 грн заборгованості з основного боргу, 133 699,33 грн заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 12 грудня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у стягненні коштів у сумі 174 285,35 грн, а стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» 21 573,03 грн.

Відповідачка не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами за договором та вважає їх нарахування за процентною ставкою 2,5% та 1,63% нікчемними в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Даним Законом, серед іншого були внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування» та статтю 8 якого доповнено частиною 5 такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Враховуючи, що договір №4529081 було укладено 04 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1% в день.

Водночас, позивач не привів умови Договору позики до відповідності Закону України «Про споживче кредитування» в частині нарахування процентів та нараховував їх за збільшеною денною процентною ставкою, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Таким чином, умови кредитного договору, які враховують стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними.

З урахуванням нікчемності пунктів Договору позики, якими денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторона відповідача вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.1048, ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.

Сторона апелянта вважає необхідним здійснити контр-розрахунок по відсоткам за офіційною обліковою ставкою (% річних) НБУ за період з 04 квітня 2024 року по 20 березня 2025 року на суму 2 473,03 грн, що відповідає обліковій ставці НБУ (% річних) та не порушує Закону України «Про споживче кредитування».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

30 січня 2026 року представник ТОВ «Українські фінансові операції» - Лисенко Д.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судове засідання апелянтка не з`явилася, про розгляд справи повідомлена в установленому законом порядку, заяв та клопотань не надходило, однак її неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

У судове засідання представник ТОВ «Українські фінансові операції» не з`явився, 03 березня 2026 року подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №4529081, за яким відповідач отримав кредит у сумі 19 100,00 грн (п. 1.2) строком на 350 днів (п. 1.3 договору). Сторонами договору погоджено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 2,00% в день (п. 1.4.1 договору). Кредит надається у безготівковій формі на платіжну картку № НОМЕР_1 (п. 2.1. договору). Дата надання кредиту: 04 квітня 2024 року або 05 квітня 2024 року (п. 2.2.).

Додатком №1 до договору сторонами було погоджено загальну вартість кредиту та реальну процентну ставку за користування ним.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19 грудня 2024 року, кошти у сумі 19 100,00 грн були зараховані на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за договором №4529081 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» на суму 174 285,35 грн, з яких 19 099,99 грн. заборгованості за тілом кредиту, 155 185,36 грн - заборгованості за відсотками, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Після укладення шлюбу відповідачка змінила своє прізвище на ОСОБА_4 .

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Відповідач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, а ТОВ «Українські фінансові операції» не нараховувало проценти після закінчення строку дії Кредитного договору. Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачки суд встановив, що відповідно до вказаного розрахунку ні тіло кредиту, ні будь-які інші платежі по договору відповідачкою не вносилися. Доказів того, що заборгованість частково погашена у сумі 7 759,5 грн, відповідачка також не надала. Проте, оскільки представником позивача не надано суду доказів, що строк дії договору продовжено, суд розрахував належні до стягнення відсотки наступним чином: за період 350 днів кредитування, виходячи з розрахунку 2% за день користування позикою (2 % х 350 днів = 7000 %). 19099,99 грн х 700 % = 133 699,33 грн. Застосовувати знижену процентну ставку на рівні 1,63% суд не вбачав підстав, оскільки це буде суперечити вимогам п. 1.4.2 договору, так як платежі по кредиту не вносилися відповідачкою взагалі. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із відповідачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його без будь-яких застережень.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Лінеура Україна» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства та долучені до позовної заяви.

Відповідно до п. 9.7 Договору, він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в Договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з етою підписання електронним підписом Одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття з повному обсязі умов цього Договору.

На підписаний Сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «11396», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладення договору №4529081 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 липня 2024 року узгоджується з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Також позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом наявності заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.

Крім того, у розрахунку первісного кредитора зафіксовано факт оплати 28 квітня 2024 року кредиту на суму 7 759,51 грн, які зараховано наступним чином: на погашення тіла кредиту - 0,01 грн, на погашення відсотків - 7 759,50 грн. (т. 1 а.с. 128)

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 7 759,51 грн не відповідає встановленим обставинам справи.

Проте, пунктом 1.4. укладеного між сторонами договору визначено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються процент на таких умовах:

стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору;

денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 2,5%;

знижена процентна ставка становить 1,63% за кожен день користування кредитом та зстосовується на таких умовах:

якщо клієнт до 28 квітня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що передують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, значеного в Графіку платежів (7 759,38 грн), або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною лавкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до укладення між сторонами договору та не здійснив перерахунок відсотків за кредитним договором.

Водночас колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому у спірних правовідносинах денна процентна ставка протягом всього періоду кредитування повинна становити облікову ставку НБУ, оскільки це не відповідає п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, оскільки відповідач скористалася правом дострокового погашення першого траншу кредиту на суму 7 759,38 грн, позивач мав право нараховувати позичальнику 1,63% за кожен день користування кредитом протягом перших 29 днів (до 22 квітня 2024 року), потім з 23 квітня по 20 серпня - за відсотковою ставкою 1,5%, а в подальшому до завершення строку кредитування (19 березня 2025 року) - по 1% за кожен день користування кредитом.

Таким чином, з 04 по 22 квітня 2024 року, застосовується процентна ставка за користування кредитом 19 100,00 грн у розмірі 1,63%, а саме: 19 днів * 19 100,00 грн * 1,63% = 5 915,27 грн.

З 23 по 28 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту 19 100, 00 грн за кожен день = 6 днів * 19 100,00 гривень * 1,5% = 1 719,00 грн.

З 29 квітня по 20 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом у сумі 19 099,99 грн не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день = 114 днів * 19 099,99 гривень * 1,5% = 32 660,98 грн.

Починаючи з 21 серпня 2024 року по 19 березня 2025 року (включно) розмір процентної ставки за користування кредитом 19 099,99 грн не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день = 211 днів * 19 099,99 гривень * 1% = 40 300,98 грн.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 78 877,23 грн.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, перерахунок відсотків відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не здійснив, а тому помилково стягнув з відповідача проценти за користування кредитом у більшому розмірі.

Суд також не врахував, що 28 квітня 2024 року первісний кредитор зарахував відповідачці в рахунок погашення заборгованості за відсотками 7 759,50 грн.

У зв`язку з цим, розмір несплачених ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 71 117,73 грн (78 877,23 грн - 7 759,50 грн).

Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині визначення суми процентів за користування кредитом не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать укладеному між сторонами договору і п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за відсотками за кредитним договором №4529081 від 04 квітня 2024 року у розмірі 71 117,73 грн. З цих підстав апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року в частині стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська,27 прим. 2) заборгованість за відсотками за кредитним договором №4529081 від 04 квітня 2024 року у розмірі 71 117 (сімдесят одна тисяча сто сімнадцять гривень) 73 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10 березня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова