Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №398/6690/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6690/25

провадження №: 2/398/783/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"10" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Остапенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №157762 від 08.04.2020 року в розмірі 36161,30 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, 08.04.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 був укладений договір позики №157762 в електронній формі на суму 7000,00 грн, строком до 07.05.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% на день, комісія – 1,9 %, підвищена комісійна винагорода, у випадку простроченого терміналу платежу становить – 3%. Відповідач порушила умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 36161,30 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 104,30 грн – заборгованість за відсотками; 29057,00 грн – заборгованість по комісії.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено до розгляду.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, відзиву на позов не надійшло.

Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами договору позики, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України, є умови про суму і строк позики, умови і порядок її надання, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

08.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ») укладено Договір позики №157762 в електронній формі на суму 7000,00 грн, (п.1.1.1 договору), строк повернення позики до 07.05.2020 року (п 1.1.5 договору), зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% на день, (п 1.1.2.1 договору), комісія складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. договору (п 1.1.2.2 договору).

Відповідно до п 1.2 договору позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Позивач свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, перерахувавши 08.04.2020 року ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 платіж у сумі 7000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» № 157762 від 01.08.2025 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 02.08.2025 року виникла заборгованість в розмірі 36161,30 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 104,30 грн – заборгованість за відсотками; 29057,00 грн – заборгованість по комісії.

Згідно п.п. 1.1.5 Договору строк повернення позики (термін платежу): 07 травня 2020 року.

Отже, кінцевим терміном повернення позики є 07.05.2020 року. Доказів того, що позичальник ініціював пролонгацію строку дії вказаного договору позики та укладення відповідних додаткових угод між сторонами, як це визначено п.9.1 договору, позивачем суду не надано.

Суд виходить з того, що договір позики та його умови є визначальними. Договір позики має бути чітко зрозумілий. Якщо автопролонгація не була чітко прописана в договорі чи не узгоджена сторонами, вона визнається недійсною.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування відсотків за користування позикою здійснювалося і поза межами строку її надання, тобто після 07.05.2020 року, що є неправомірним.

Отже, сума заборгованості відповідача за договором позики в частині заборгованості за відсотками за користування позикою підлягає перерахунку наступним чином: 7000,00 грн (позика) х 0,01 % (відсоткова ставка в день) : 100% х 29 днів (строк позики) = 20,30 грн, що також відповідає Графіку платежів який є невід`ємною частиною Договору позики.

Що стосується комісії, яка передбачена п. 1.1.2.2 договору позики №157762 від 08.04.2020 року, то суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Суд встановив, що кредитний договір містить перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що можуть надаватися відповідачу, та за які позивачем встановлена щомісячна комісія. Однак позивач не надав доказів надання таких послуг споживачу.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у вказаному договорі є безпідставним, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за позикою в розмірі 7000,00 грн та за відсотками за користування позикою в розмірі 20,30 грн, а всього – 7020,30 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з вищевказаних підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог (19,41%), в розмірі 470,19 грн та 970,50 грн відповідно.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОРУ 41229318, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1) заборгованість за кредитним договором позики №157762 від 08.04.2020 року станом на 02.08.2025 року в розмірі 7020 (сім тисяч двадцять гривень) грн 30 грн, яка складається з:

7000,00 грн – заборгованість за позикою;

20,30 грн – заборгованість за відсотками за користування позикою.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОРУ 41229318, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1) судовий збір в розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн. 19 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 970 (дев`ятсот сімдесят) грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 10 березня 2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова