Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №600/4107/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4107/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сіжук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині невнесення відомостей про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції Закону України станом на 16.04.2024;

- зобов`язати внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції Закону України станом на 16.04.2024 відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Позов обґрунтовано тим, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 позивач з 12.10.2018 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв`язку із наявністю судимості за скоєння тяжкого злочину. Однак, всупереч вищезазначеним даним згідно відомостей з додатку «РЕЗЕРВ+» на даний момент позивач перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний. 01.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 він був незаконно взятий на облік повторно. Із вказаним позивач не погоджується, посилаючись на те, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку. Якщо особу було саме виключено з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік вона не підлягає. Окрім цього, зазначено про те, що позивач ніколи не проживав і не був зареєстрований в Львівській області.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача правом подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 02.09.2025.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10.02.2011 у справі №1-48/2011 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 307, частини третьої статті 28, частини другої статті 317 Кримінального кодексу України і за їх вчинення призначено покарання: частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України - 3 (три) роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить на праві власності; за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 Кримінального кодексу України із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України - 2 роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі частини першої, другої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більмі суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, залишено попередню - тримання під вартою, строк відбулого покарання рахувати з моменту його затримання, а саме з 24.01.2009.

Вказане підтверджується і відомостями з тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

09.06.2025 представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати інформацію на якій підставі ОСОБА_1 було поставлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 12.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено представника позивача про те, що ОСОБА_1 згідно відомостей ЄДРПВР перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 в картотеці осіб, які зобов`язані стати на військовий облік, що були раніше засуджені до позбавлення волі за скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів. Частиною шостою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключення з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних громадяни України з наявністю судимості за скоєння тяжкого злочину, в зв`язку з чим, 01.06.2025 громадянин ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

21.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку з 12.10.2018 відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Листом від 03.08.2025 відповідачем повідомлено про те, що відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про військовий облік призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, взяття (повернення) на військовий облік осіб, раніше виключених, можливе у випадках, передбачених чинним законодавством. Щодо осіб, які вчинили особливо тяжкий злочин, виключення з військового обліку могло здійснюватися згідно з пунктом 59 Положення (у редакції на момент виключення), якщо така особа була засуджена до позбавлення волі за вироком суду, який набрав законної сили. Однак, станом на 2024-2025 роки в законодавстві України відбулися суттєві зміни, зокрема: скасовано норму, яка передбачала автоматичне виключення з військового обліку осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, якщо вони: не відбувають покарання у місцях позбавлення волі, не є обмежені у праві проходження військової служби рішенням суду або не підлягають амністії/помилуванню. Відповідно до оновленої редакції законодавства, військовозобов`язані особи, які мають судимість, можуть бути повернуті на військовий облік, якщо: судимість знята або погашена згідно з положеннями Кримінального кодексу України; особа не перебуває під слідством або в місцях несвободи; немає чинного судового рішення, яке прямо забороняє проходження військової служби. Також зазначено, що рішення про повернення на облік приймається територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) індивідуально, з урахуванням поточних норм мобілізаційного законодавства, військового стану, а також з метою виконання мобілізаційного завдання держави.

21.07.2025 позивач із заявою аналогічного змісту звертався також до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Листом від 29.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу повідомлено про те, що останній перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Для постановки на облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу необхідно особисто прибути з усіма підтверджуючими документами.

Позивач не погоджуючись з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_8 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За змістом частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону №2232-ХІІ.

Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону №2232-ХІІ, визначені, серед іншого, підстави зняття з військового обліку.

Так, згідно з частиною шостою вказаної статті Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку 12.10.2018) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли.

Водночас суд зауважує, що 11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX (далі - Закон №3633-IX), який набрав чинності 18.05.2024.

Так, зазначеним Законом №3633-IX внесено зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ та викладено статтю 37 в новій редакції, виключивши, зокрема, пункт 6 частини шостої цієї статті.

Крім цього 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560).

Так, згідно із пунктом 4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, які набрали чинності 18.05.2024, редакція частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку як засудження її раніше до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Крім цього, аналізуючи норми Порядку №560, суд зазначає, що починаючи з 18.05.2024 передбачається можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, тобто такі особи підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В контексті наведеного суд зауважує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України , за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується до цих правовідносин з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що станом на дату звернення позивача із заявою від 21.07.2025 частина шоста статті 37 Закону 2232-XII уже не містила такої підстави для виключення з військового обліку як наявність факту засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

За чинними нормами статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024) позивач не підлягає виключенню з військового обліку, а тому він вважається військовозобов`язаним та повинен перебувати на військовому обліку у відповідному органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З огляду на викладене та враховуючи, що станом як на час звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 21.07.2025, так і на час розгляду судом цієї справи по суті, Законом 2232-XII не передбачено можливості виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позову про наявність у відповідача обов`язку виключити позивача з військового обліку та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, суд приходить до висновку, що у даних спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чинними на час їх виникнення, а тому правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна