Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №560/9694/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9694/25

РІШЕННЯ

іменем України

11 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2) щодо відмови: у зарахуванні до стажу державної служби: періоду роботи в органах місцевого самоврядування на посадах сільського голови з 04.07.2001 по 16.11.2010; періоду проходження військової служби в Радянській армії з 11.05.1974 по 03.05.1976; у переведенні його з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 07.05.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1) зарахувати зазначені періоди до стажу державної служби та перевести позивача з 07.05.2025 на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату від 05.05.2025 № 9/03-36, № 10/03-36, виданих Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою.

Ухвалою від 09.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що є пенсіонером за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зазначає, що його загальний стаж роботи становить більше 39 років, з яких стаж державної служби - більше 20 років.

Стверджує, що 07.05.2025 він звернувся із заявою до ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо проведення перерахунку та переведення на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу” з врахуванням довідок про заробітну плату від 05.05.2025 року № 10/03-36, № 9/03-36 виданих Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою.

Посилається на те, що ГУ ПФ України в Одеській області йому протиправно відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до відзиву на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке.

Вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що у спірних правовідносинах діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, не допустило порушення прав та законних інтересів позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подачу відзиву не скористалося, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області як одержувач пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

07.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної за Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця.

У заяві він просив зарахувати до стажу державної служби період строкової військової служби та період роботи на посаді сільського голови, а також подав довідки про заробітну плату від 05.05.2025 № 9/03-36, № 10/03-36.

У зв`язку з екстериторіальним принципом опрацювання звернень заява позивача була передана до ГУ ПФУ в Одеській області, яке 15.05.2025 прийняло рішення № 968080807783 про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця з мотивів відсутності необхідного стажу державної служби.

Станом на 01.05.2016 відповідач 2 зарахував позивачу до стажу державної служби 9 років 3 місяці 20 днів, не включивши період строкової військової служби та період роботи позивача на посаді сільського голови.

Листом від 21.05.2025 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило позивача про зазначене рішення відповідача 2 та підтвердило відмову у переведенні його на пенсію державного службовця.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (у редакції, чинній станом на 01.05.2016), передбачала, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2017 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв`язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов`язане з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.

Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) Закон №3723-XII втратив чинність, крім статті 37, яка продовжує застосовуватись до осіб, визначених у пункті 10 та пункті 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Так, Пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, суд вказує на те, що для позивача у спірних правовідносинах ключовим є обсяг стажу державної служби станом на 01.05.2016, визначений за спеціальними правилами.

Пункт 8 розділу XI Закону №889-VIII у чинній на 01.05.2016 редакції встановлює, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У зв`язку з цим: для періодів до 01.05.2016 застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283 у редакціях, чинних у відповідні роки); для періодів після 01.05.2016 – Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229 у чинній редакції).

Верховний Суд у своїй практиці послідовно підтверджує цю логіку, зокрема у рішеннях від 03.07.2018 у справі №569/350/17 та від 27.12.2019 у справі №500/2565/18.

Щодо зарахування служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, то суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (у редакції, чинній у спірний період), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Пункт 2 Порядку №283 (у відповідних редакціях, чинних у спірний період) передбачав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування

Пункт 4 Порядку №229 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Отже, суд вказує на те, що законодавець прямо встановив, що для цілей обчислення стажу державної служби час роботи на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування прирівнюється до часу проходження державної служби, незважаючи на відмінність статусу посадових осіб місцевого самоврядування від статусу державних службовців.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 вказав, що після набрання чинності Законом №889-VIII механізм обчислення стажу державної служби не змінився, а відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, зараховується до стажу державної служби.

У постанові від 10.02.2021 у справі №825/1453/18 Верховний Суд підкреслив, що посилання на пункт 11 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII, згідно з яким дія цього Закону не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування, не впливає на правила обчислення стажу державної служби. Зарахування певних періодів до стажу державної служби не є тотожним набуттю статусу державного службовця.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач у період з 04.07.2001 по 16.11.2010 обіймав посаду сільського голови, яка прямо передбачена статтею 14 Закону №2493-III.

Цей період повністю припадає на час дії Порядку №283, а при визначенні загального стажу державної служби станом на 01.05.2016 до нього застосовуються приписи пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII і пункту 6 Порядку №229.

Отже, період роботи позивача на посаді сільського голови з 04.07.2001 по 16.11.2010 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

При цьому, висновок відповідача 2 про протилежне суперечить як прямим нормам Порядку №283 та Порядку №229, так і наведеній вище практиці Верховного Суду.

Із приводу зарахування строкової військової службу позивача в Радянській армії до стажу державної служби, то суд виходить із такого.

Пункт 3 Порядку №283 (у редакції, чинній у спірний період) передбачав, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Верховний Суд у постановах від 03.07.2018 у справі №569/350/17 та від 27.12.2019 у справі №500/2565/18 дійшов правового висновку, що періоди строкової військової служби в Збройних Силах України та колишнього СРСР зараховуються до стажу державної служби за умови подальшої роботи особи на посадах державної служби, а стаж за періоди до 01.05.2016 обчислюється саме за Порядком №283.

Так, із матеріалів справи вбачається, що після строкової служби (11.05.1974 – 03.05.1976) позивач працював на посадах, які органи Пенсійного фонду вже частково зарахували до стажу державної служби (9 років 3 місяці 20 днів, що відповідач 2 не заперечує).

Тому суд виходить з того, що умова «подальшої роботи на посадах державної служби» щодо позивача виконана, а період його строкової військової служби підлягає включенню до стажу державної служби ОСОБА_1 .

Відмова відповідача 2 у зарахуванні строкової військової служби до стажу державної служби позивача є юридично необґрунтованою.

Із приводу обсягу стажу державної служби позивача станом на 01.05.2016 року, то суд зазначає про таке.

Відповідач 2 визнає, що без урахування спірних періодів стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить 9 років 3 місяці 20 днів.

Водночас, згідно з наявними у справі доказами суд установив, що: період строкової військової служби позивача з 11.05.1974 по 03.05.1976 (включно) становить 1 рік 11 місяців 23 дні; період роботи позивача на посаді сільського голови в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 16.11.2010 (включно) становить 9 років 4 місяці 13 днів.

Додаючи зазначені періоди до вже зарахованого відповідачем 2 стажу державної служби (9 років 3 місяці 20 днів) та застосовуючи загальноприйнятий порядок обчислення стажу (30 днів = 1 місяць, 12 місяців = 1 рік), суд отримує: 9 років 3 місяці 20 днів 1 рік 11 місяців 23 дні 9 років 4 місяці 13 днів = 20 років 7 місяців 26 днів стажу державної служби станом на 01.05.2016.

Отже, загальний стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить 20 років 7 місяців 26 днів, що перевищує 20 років, а отже, позивач належить до категорії осіб, визначених пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII, за якими зберігається право на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону №3723-XII незалежно від того, чи працювали вони на державній службі станом на 01.05.2016.

Так, факт досягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого Законом №1058-IV, а також наявність у нього достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі сторонами не заперечуються.

Так само не заперечується факт, що до подачі заяви 07.05.2025 позивач отримував пенсію за віком за Законом №1058-IV.

З огляду на викладене вище, станом на 07.05.2025 позивач: мав необхідний страховий стаж; мав понад 20 років стажу державної служби станом на 01.05.2016; належав до кола осіб, визначених пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII.

За таких умов у позивача вже існувало право на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону №3723-XII (у редакції станом на 01.05.2016).

Порядок призначення пенсій державним службовцям на час розгляду заяви позивача 07.05.2025 визначається Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі – Порядок №622 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Позивач звернувся із заявою саме 07.05.2025, при цьому право на пенсію державного службовця на той момент у нього вже існувало (з огляду на стаж і вік).

Отже, переведення його з пенсії за віком, призначеної за Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця має здійснюватися з 07.05.2025.

Щодо доводів відповідача 2, то суд вказує на таке.

Основним мотивом відмови, відображеним у рішенні ГУ ПФУ в Одеській області від 15.05.2025, є твердження про недостатність стажу державної служби у позивача через незарахування: періоду проходження строкової військової служби; періоду роботи на посаді сільського голови.

Як уже встановлено вище, такі висновки суперечать: пункту 2 та пункту 3 Порядку №283; пункту 4 Порядку №229; практиці Верховного Суду у справах №351/1792/17, №825/1453/18, №569/350/17, №500/2565/18.

Отже, відмова у зарахуванні спірних періодів до стажу державної служби та пов`язана з цим відмова у переведенні на пенсію державного службовця не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Щодо посилань відповідача 2 на нібито невідповідність довідок про заробітну плату № 9/03-36, № 10/03-36 формам, затвердженим постановою правління ПФУ №1-3 від 17.01.2017, суд зазначає: зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що невідповідність довідок формальним вимогам була самостійною та достатньою підставою відмови у переведенні; ключовим мотивом названо саме недостатність стажу державної служби; визначення конкретної заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, належить до компетенції органу ПФУ, який діє в межах Порядку №622 та постанови №1-3; спір у цій справі стосується насамперед наявності/відсутності права позивача на інший вид пенсії, а не правильності розрахунку її розміру.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 звернув увагу, що вимоги про зобов`язання обчислити пенсію із застосуванням конкретних довідок чи розмірів заробітної плати можуть бути передчасними, якщо орган ПФУ ще не ухвалив рішення про розмір пенсії або не відмовив саме з цих мотивів.

Тому суд вважає, що належним способом захисту в цій справі є: визнання протиправною відмови у переведенні на пенсію державного службовця через незарахування спірних періодів до стажу державної служби; зобов`язання відповідача 2 перевести позивача на пенсію державного службовця з 07.05.2025, а питання щодо відповідності конкретних довідок вимогам Порядку №622 та постанови №1-3 і деталізації розміру пенсії мають бути вирішені самим органом ПФУ в межах його повноважень з урахуванням висновків суду.

Із приводу належного відповідача та обраного способу захисту позивачем у цій справі, суд виходить із таких міркувань.

Рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця було прийнято Головним управлінням ПФУ в Одеській області за результатами екстериторіального опрацювання заяви від 07.05.2025.

У межах Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, Головне управління ПФУ в Одеській області орган виступало фактично органом, що призначає пенсію у конкретній пенсійній справі позивача.

У той же час, відповідач 1 - Головне управління ПФУ в Хмельницькій області у спірних правовідносинах: прийняло відповідну заяву позивача; довело до його відома зміст рішення, прийнятого відповідачем 2; здійснює виплату пенсії позивачеві.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України у справі №21-1465а15 від 16.09.2015 щодо необхідності обрання ефективного способу захисту, який унеможливлює повторні звернення до суду з того самого питання, суд вважає належним способом захисту покладення обов`язку саме на ГУ ПФУ в Одеській області як орган, що прийняв оскаржуване рішення, зарахувати спірні періоди до стажу державної служби та перевести позивача на пенсію державного службовця з 07.05.2025, визначивши її розмір відповідно до Порядку №622.

Окремого зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області суд не вбачає необхідним, оскільки виплата пенсії за новим видом має здійснюватися цим органом за місцем пенсійного обліку позивача на підставі рішення про переведення, прийнятого ГУ ПФУ в Одеській області.

Вимога позивача про обов`язкове застосування при призначенні пенсії конкретних довідок про заробітну плату від 05.05.2025 № 9/03-36, № 10/03-36 виходить за межі предмета спору та є передчасною, що відповідає наведеній вище практиці Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до таких висновків.

Період проходження строкової військової служби позивачем з 11.05.1974 по 03.05.1976 та період роботи на посаді сільського голови з 04.07.2001 по 16.11.2010, відповідно до Порядку №283 та Порядку №229, підлягають зарахуванню до його стажу державної служби.

Станом на 01.05.2016 стаж державної служби позивача перевищував 20 років, що дає йому право на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону №3723-XII (у редакції станом на 01.05.2016) на підставі пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Відмова ГУ ПФУ в Одеській області у переведенні позивача на пенсію державного службовця з мотивів незарахування зазначених періодів до стажу державної служби є протиправною та необґрунтованою.

Ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є: визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №968080807783 від 15.05.2025; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати спірні періоди до стажу державної служби та перевести позивача на пенсію державного службовця з 07.05.2025, визначивши її розмір відповідно до Порядку №622.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання органу ПФУ застосувати при призначенні пенсії позивача конкретні довідки про заробітну плату не підлягають задоволенню як такі, що стосуються майбутніх дій органу щодо розрахунку розміру пенсії та можуть бути предметом окремого спору, у разі незгоди позивача з прийнятим рішенням.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 968080807783 від 15.05.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області: зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період строкової військової служби з 11.05.1974 по 03.05.1976 та період роботи в органах місцевого самоврядування на посадах сільського голови з 04.07.2001 по 16.11.2010; перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII з 07.05.2025 року, визначивши розмір пенсії відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012 , код ЄДРПОУ - 20987385)

Головуючий суддя Є.В. Печений