Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №560/13994/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13994/25

РІШЕННЯ

іменем України

10 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 №351/975, в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2011 та зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024, в якому вперше встановлено III групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2011 році встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби. Після захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини 30.09.2024 встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ №0034941. За змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 №351/975 позивачу призначена одноразова грошова допомога у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2011. Вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки III група інвалідності встановлена не внаслідок повторного медичного огляду за фактом захворювання, пов`язаним із проходженням військової служби за попередні роки, а у зв`язку із фактом захворювання у вересні 2023 року при захисті Батьківщини, за яким проведений медичний огляд та за наслідками якого встановлена III групу інвалідності. Просить задовольнити позовні вимоги.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що зміна причинного зв`язку не дає підстав для нового обчислення одноразової грошової допомоги за розміром прожиткового мінімуму, встановленого на дату зміни причинного зв`язку. Така виплата має здійснюватися з урахуванням первинного встановлення інвалідності із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. Стверджує, що рішення комісії є законним та обґрунтованим, а доводи позовної заяви ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що 09.09.2023 ОСОБА_1 , отримав захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0034941 від 30.09.2024 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №269312 від 29.09.2023. При первинному огляді 30.09.2024 встановлена третя група інвалідності, а діагноз є відмінним від діагнозу, що встановлювався у 2011 році. Також встановлено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №5665 від 05.01.2024. Тобто, на момент проходження служби, медичного огляду та встановлення групи інвалідності, позивач не мав статусу особи з інвалідністю. Оскільки вперше інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини позивачу встановлена довідкою МСЕК АВ №0034941 від 30.09.2024, для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивачу - ОСОБА_1 після звільнення з військової служби за станом здоров`я 25.01.2011 вперше встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби на строк до 01.02.2014, дата чергового переогляду - січень 2014 року (довідка серії МСЕ №221577 та свідоцтво про хворобу №496 від 18.05.2010).

У листопаді 2022 року позивач призваний на військову службу під час мобілізації

09.09.2023 позивач пройшов медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією, в результаті якого комісія встановила, що його захворювання, яке виникло у 2000 році та загостилось у 2023 році, пов`язане з проходженням військової служби. Комісія також встановила на явність у позивача іншого захворювання, яке виникло у 2023 році та пов`язане із захистом Батьківщини (Довідка ВЛК №1960 від 04.10.2023).

30.09.2024 позивачу медико-соціальною експертною комісією встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини (довідка до акту огляду АВ №0034941 від 30.09.2024).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2024 №47 позивач виключений зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Після звільнення з військової служби позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомоги (ОГД) у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

Рішенням, оформленим протоколом від 20.06.2025 №351/975, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначила позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із зміною причинного зв`язку інвалідності у сумі 178622,0 грн у розмірі різниці між 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність (2011), та раніше отриманою сумою одноразової грошової допомоги (56628,0 грн).

Вважаючи протиправним зазначене рішення в частині застосування для розрахунку розміру грошової допомоги прожиткового мінімуму, встановленого законом на 2011 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII, відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ.

Згідно з положеннями частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення), якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Відповідачем не заперечується право позивача на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Водночас позивач не заперечує правомірність застосування відповідачем положень частини 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ для визначення порядку виплати одноразової грошової допомоги - різниці між розміром призначеної допомоги та раніше отриманою позивачем сумою одноразової грошової допомоги .

Предметом спору у цій справі є розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, застосованого відповідачем для визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Частиною 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. N 714) ( далі - Порядок № 975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як передбачено підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 975 (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) одноразова грошова допомога призначається у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку:

військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

За змістом пункту 19 Порядку № 975 якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, чи зміни її причинного зв`язку обчислюється, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше. Повторне встановлення особі тієї самої групи інвалідності, але внаслідок іншої хвороби, чи зміна причинного зв`язку інвалідності не змінює моменту, з якого така інвалідність встановлена вперше.

Позивачу вперше встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, 25.01.2011 на строк до 01.02.2014.

30.09.2024 встановлена інвалідність ІІІ групи, пов`язана із захистом Батьківщини, внаслідок іншого захворювання.

З урахуванням приписів пункту 19 Порядку № 975 встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківшини, внаслідок іншого захворювання, аніж те, яке слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності у 2011 році, не змінює того факту, що вперше інвалідність ІІІ групи позивачу встановлена у 2011 році.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2024 у справі № 560/419/24 наголосив, що нормами Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв`язку настання інвалідності. Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям одноразова грошова допомога, яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв`язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.

У постанові від 10.09.2025 у справі N 120/845/24 в результаті аналізу статей 16, 16-2, 16-3 Закону N201-XII та Порядку N 975 Верховний Суд дійшов висновку, що для призначення одноразової грошової допомоги юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності з підстав, пов`язаних із проходженням військової служби, оскільки він визначає і момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, і базовий критерій її розрахунку. Подальша зміна причинного зв`язку інвалідності (наприклад із "пов`язаної із проходженням військової служби" на "пов`язану із захистом Батьківщини") не утворює нового первинного факту і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру одноразової грошової допомоги; у такому разі може здійснюватися доплата до більшого розміру з урахуванням раніше виплачених сум, але обчислення все одно проводиться виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності. Верховний Суд також зазначив, що використана законодавцем конструкція у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань у частині четвертій статті 16-3 Закону №2011-XII та пункті 8 Порядку №975 спрямована на врегулювання ситуацій, коли у тієї самої особи внаслідок різних причин може бути змінена група інвалідності чи її причинний зв`язок. Однак це положення не створює нового "первинного факту" встановлення інвалідності, а лише свідчить про виникнення підстави для доплати до більшого розміру допомоги. Первинним юридичним фактом у контексті одноразової допомоги завжди залишається перше встановлення інвалідності, незалежно від подальшої зміни групи чи причинного зв`язку, оскільки інакше було б знівельовано саму правову природу одноразової допомоги як разової виплати.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки інвалідність ІІІ групи вперше встановлено позивачу 25.01.2011 у зв`язку з проходженням військової служби, то відповідач правомірно застосував при розрахунку одноразової грошової допомоги прожитковий мінімум станом на 01 січня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду відповідач довів правомірність застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2011 року для розрахунку одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду відповідач довів правомірність застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2011 року при розрахунку одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук