Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №520/22748/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року Справа № 520/22748/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза стосовно доступу адвоката І. Шапошнікова до моїх 26 заяв від 24.11.2025 , що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які мають мої персональні дані про місце помешкання неправомірною, такою що порушила мої права зазначені у ст. ч.1 ст. 8 ЗУ “Про захист персональних даних”;

- визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза стосовно доступу адвоката І. Шапошнікова до моїх 26 заяв від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які мають відносяться до конфіденційної інформації про мою особу неправомірною, такою що порушила мої права зазначені у ст. 32 Конституції України;

- зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза вирішити питання про вилучення у адвоката І. Шапошнікова 26 моїх заяв від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, і які І. Шапошніков таємно отримав без будь якого дозволу, які мають мої персональні дані про місце помешкання та конфіденційну інформацію про мою особу;

- зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза вирішити питання про вилучення 26 моїх заяв від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, і які ОСОБА_2 таємно отримав та розповсюдив, без будь якого дозволу, які мають мої персональні дані про місце помешкання неправомірною та конфіденційну інформацію про мою особу, з тих установ до яких їх було незаконно передано ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Височанського селищного голову О. Мороза забезпечити роботу Височанської селищної ради спрямовану на збереження моїх персональних даних і конфіденційної інформації про мою особу, яка знаходиться у Височанській селищній раді.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що 24.11.2023, в порядку реалізації права гарантованого ст. 40 Конституції України на підставі положень ЗУ «Про звернення громадян» та керуючись ч.1, ч.2 ст. ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» позивач звернувся до кожного депутата Височанської селищної ради із заявою, яка стосується діяльності Височанської селищної ради з питань землеустрою. На вказані заяви відповіді від депутатів позивач не отримав. Тому звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовами щодо відшкодування шкоди завданої позивачу порушенням права гарантованого ст. 40 Конституції України. На підставі звернень позивача до суду було відкрито провадження у справах №635/855/24, №635/860/24, №635/878/24, №635/863/24, № 635/864/, № 635/887/24. Позивач зазначає, що коли він знайомився з матеріалами вказаних справ, то побачив, що представник ОСОБА_3 , адвокат І. Шапошніков надав до суду відзив у кожному вказаному позові, до якого додав копії 26 звернень позивача, які він надавав 24.11.2023 на адресу кожного депутата Височанської селищної ради. Також позивач зазначає, що такі звернення були носієм його персональних даних, а саме адреси місця помешкання. Відтак на думку позивача ОСОБА_4 , як селищний голова не забезпечив діяльність підконтрольної установи, відповідно вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 , без законних на те підстав не мав можливості отримати доступ до заяв позивача від 24.11.2023, які містять його персональні данні та конфіденційну інформацію про його особу. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивачем подані до Харківського районного суду Харківської області позовні заяви щодо не надання йому відповідей окремими депутатами Височанської селищної ради на його заяву від 24.11.2023. Позивачем самостійно зазначені дані про його адресу проживання та до цих позовних заяв самим позивачем були долучені копії його заяв від 24.11.2023. Відповідач зазначає, що ним не розголошувалися та не розповсюджувалися персональні дані позивача, оскільки всі персональні дані, які містяться у матеріалах справах, були добровільно зазначені позивачем у поданих ним позовних заявах. Височанською селищною радою на поштову адресу позивача направлялися відповіді на його інформаційні запити від 29 липня 2025 року, які зареєстровані за вхідними №№261/02-28 та 262/02-28 та від 30 липня 2025 року за вхідним реєстровим №270/02-28, в яких повідомлялося, що працівниками Височанської селищної ради інформація по судових справах адвокату Шапошнікову І.Є. не передавались. Також відповідач зазначив, що ним укладено договори на надання правничої допомоги з адвокатом Шапошніковим І.Є. для представництва його інтересів в вищезазначених справах. Просив у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Навидить пояснення аналогічні змісту адміністративного позову.

01.09.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

25.09.2025 ухвалою судді адміністративний позов ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 по справі № 520/22748/25 скасовано. Справу № 520/22748/25 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

15.12.2025 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 24.11.2023 позивач звернувся із заявою до депутата Височанської селищної ради Конашевичу В.Р. У вказаній заяві позивач просив вжити заходів спрямованих на: відлучення ОСОБА_5 від вирішення питань пов`язаних з землеустроєм, вирішення питання про проведення конкурсу на посаду землевпорядника в громаді, вирішення питання про здійснення аудиту на предмет нанесення збитків громаді і період з 08.12.2020 року 01.01.2024 року завдяки діяльності ОСОБА_5 та селищного голови Мороза О.В., який допустив ОСОБА_5 до вирішення питань з землеустрою, з тим щоб в подальшому стягнути завдані збитки громаді з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовами щодо відшкодування шкоди завданої позивачу порушенням права гарантованого ст. 40 Конституції України. На підставі звернень позивача до суду було відкрито провадження у справах №635/855/24, №635/860/24, №635/878/24, №635/863/24, № 635/864/, № 635/887/24.

29.07.2025 позивач звернувся до Височанської селищної ради із інформаційними запитами в яких просив вказати посадових осіб Височанської селищної ради які здійснили незаконну передачу ОСОБА_7 заяв позивача від 24.11.2023, які стосувались призначення на посаду землевпорядником В. Ширяєва і були подані до Височанської селищної ради для передачі на розгляд кожному конкретному депутату ради. Просив вказати мету за якою групою осіб, до складу яких входять посадові особи селищної ради, здійснюється відслідковування приватного життя позивача та його громадської діяльності.

Селищний голова Олександр Мороз надав відповіді №02-23/2052 від 30.07.2025, №02-23/2051 від 30.07.2025 та №02-23/2099 від 04.08.2025 на запити в яких посилаючись на статтю 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повідомив, що інформація по судовій справі №635/855/24 адвокату Шапошнікову І.Є. представниками Височанської селищної ради не передавалися, а також ними не відслідковується приватне життя та громадська діяльність позивача.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом свого права із відповідним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 32 Конституції України передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно зі ст. 20 цього ж Закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до положень ст.21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI; конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами; розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI.

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв`язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовами щодо відшкодування шкоди завданої позивачу порушенням права гарантованого ст. 40 Конституції України. На підставі звернень позивача до суду було відкрито провадження у справах №635/855/24, №635/860/24, №635/878/24, №635/863/24, № 635/864/, № 635/887/24.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

За приписами частини 1 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Суд установив, що ОСОБА_7 є адвокатом Мороза О.В., зокрема, у справах №635/860/24, №635/855/24, №635/878/24, що підтверджується договорами про надання правничої допомоги від 05.03.2024 та від 03.01.2025, від 05.03.2024 та від 03.01.2026, від 05.03.2024 та від 03.01.2025 відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, при здійсненні представництва інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення судочинства адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, використовуючи процесуальні права та виконуючи процесуальні обов`язки.

Адвокат Шапошніков І.Є. як представник Мороза О.В., що підтверджується договорами про надання правничої допомоги договорами про надання правничої допомоги від 05.03.2024 та від 03.01.2025, від 05.03.2024 та від 03.01.2026, від 05.03.2024 та від 03.01.2025, надавав правничу допомогу, зокрема, у справах №635/860/24, №635/855/24, №635/878/24, відтак ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву передбачено договором про надання правничої допомоги, а відтак посилання позивача про те, що Шапошніков І.Є. не на законних підставах «добув» всі 26 звернень позивача є неприйнятними.

Вимоги щодо форми й змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.

Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

Відтак відповідно до вимоги частини третьої статті 175 ЦПК України позивач зазначив своє місце проживання у позовних заявах у справах №635/855/24, №635/860/24, №635/878/24, №635/863/24, № 635/864/, № 635/887/24.

Конституційний Суд України згідно з рішенням у справі № 3-79/2021(189/21, 394/21)[1] від 19 квітня 2023 року № 4-р(ІІ)/2023 зазначив, що такі відомості, як місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), - це особові (персональні) дані, за якими можна ідентифікувати або конкретно ідентифікувати особу та які можна розцінювати як конфіденційну інформацію про неї.

Конституційний Суд України у цій справі пов`язує оцінювання правомірності втручання держави у вказане конституційне право щодо встановлення вимоги зазначати в судових рішеннях особові дані сторін відповідно до оспорюваних приписів Кодексу з одним із винятків, що визначений частиною другою статті 32 Конституції України, - ,,в інтересах прав людини". Захист, утвердження та здійснення прав людини потребують передусім забезпечення реалізації права на судовий захист, а також дотримання основних засад судочинства, включно з конституційною вимогою щодо обов`язковості судового рішення, що гарантовано приписами частини першої статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України.

Оцінюючи мету ухвалення окремих приписів пункту 2 частини дев`ятої статті 171, пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу, Конституційний Суд України вбачає її правомірність у підвищенні ефективності судового захисту в Україні та впорядкуванні реалізації конституційного права на судовий захист, зокрема і його складника - права на виконання судових рішень.

Конституційний Суд України констатує, що використання в адміністративному провадженні таких особових даних, як місце проживання сторін (для фізичних осіб), потрібне для однозначної ідентифікації сторін на стадії відкриття судового провадження та встановлення судом їх адміністративної процесуальної дієздатності, правильного розв`язання питання предметної юрисдикції та територіальної юрисдикції (підсудності), забезпечення належного інформування сторін про хід розгляду справи; зазначення таких особових даних в ухвалі суду про відкриття провадження у справі потрібне передусім для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, зокрема прав на надання відзиву на позовну заяву (відзив), відповіді на відзив, заперечення, на оскарження судових рішень, здійснення яких може вимагати належного повідомлення сторін за місцем їх проживання чи перебування (для фізичних осіб). Тому установлена окремим приписом пункту 2 частини дев`ятої статті 171 Кодексу вимога зазначати в ухвалі суду про відкриття провадження у справі місце проживання сторін (для фізичних осіб) потрібна для реалізації особою права на судовий захист загалом.

Конституційний Суд України звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві (як і в інших видах судочинства) висунуто низку вимог до змісту судових рішень (ухвал, рішень, постанов), зокрема й вимогу зазначати в них відповідно до оспорюваних приписів Кодексу такі особові дані, як місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, що потрібно передусім з огляду на юридичну природу таких рішень як офіційних судових документів.

Такі особові дані, як місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є мінімальним обсягом відомостей, потрібних для забезпечення судового захисту та обов`язкового виконання судових рішень. Зазначені особові дані не можуть бути анонімними принаймні з огляду на основні засади адміністративного судочинства та принципи судової юрисдикції. Вимога зазначати особові дані в судових рішеннях, установлена оспорюваними приписами Кодексу, не спричиняє надмірного втручання в особисте життя сторін.

Конституційний Суд України, оцінюючи національне юридичне регулювання стосовно захисту особових даних, наголошує, що оспорювані приписи Кодексу не є надмірним втручанням в особисте життя сторін, їх додержання не допускає оброблення особових даних поза виконанням завдань адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України зауважує, що встановлена окремими приписами пункту 2 частини дев`ятої статті 171, пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу вимога зазначати в судових рішеннях місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є потрібним засобом для забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист, зокрема права на виконання судових рішень, та дотримання основних засад судочинства.

Конституційний Суд України зауважує, що встановлена оспорюваними приписами Кодексу вимога зазначати в судових рішеннях місце проживання чи перебування сторін (для фізичних осіб) та реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, є домірною та сприяє досягненню справедливого балансу між забезпеченням реалізації конституційного права на судовий захист і захистом конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремі приписи пункту 2 частини дев`ятої статті 171, пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу є обмеженням конституційного права на недоторканність особистого і сімейного життя, але не надмірним, не скасовують сутності цього права, а спрямовані на виконання приписів частини першої статті 5 5, частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України та забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист, зокрема і його складника - права на виконання судових рішень, тому не суперечать приписам статей 3, 8, 22, 32 Конституції України.

Щодо зобов`язання Височанського селищного голову О. Мороза вирішити питання про вилучення 26 заяв позивача від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, суд зазначає наступне.

Порядок ведення діловодства за зверненнями громадян врегульований Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 (в редакції, що діяла на час звернення, надалі - Інструкція № 348).

У п.8 Інструкції №348 зазначено, що пропозиції, заяви і скарги громадян після їх вирішення з усіма документами щодо їх розгляду і вирішення та примірником реєстраційно-контрольної форми мають бути повернуті посадовим особам чи підрозділу службового апарату, які ведуть діловодство за пропозиціями, заявами і скаргами, для централізованого формування справи, картотек, банку даних. Формування і зберігання справ у виконавців забороняється.

У п.9 Інструкції №348 зазначено, що організації зберігають пропозиції, заяви і скарги для надання довідок і використання їх в інших цілях.

Відповідальність за схоронність документів за пропозиціями, заявами і скаргами покладається на керівників, інших посадових осіб організацій відповідно до їх функціональних обов`язків.

Термін зберігання документів за пропозиціями, заявами і скаргами визначається затвердженими керівниками організацій переліками документів і номенклатурами справ, що утворюються у процесі їх діяльності. Як правило, встановлюється п`ятирічний термін зберігання пропозицій, заяв і скарг та документів, пов`язаних з їх розглядом і вирішенням.

Відтак вилучення заяви, яка зареєстрована в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації Інструкцією № 348 не передбачено.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача стосовно доступу адвоката І. Шапошнікова до 26 заяв позивача від 24.11.2025 , що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які мають персональні дані позивача про місце помешкання неправомірною та такою що порушила права позивача зазначені у ст. ч.1 ст. 8 ЗУ “Про захист персональних даних” та у ст. 32 Конституції України.

Відтак оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено підстав щодо визнання протиправною бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза стосовно доступу адвоката І. Шапошнікова до 26 заяв позивача від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які містять персональні дані про місце помешкання позивача та такою що порушили права позивача зазначені у ст. ч.1 ст. 8 ЗУ “Про захист персональних даних” та ст. 32 Конституції України, у суду відсутні підстави для зобов`язання Височанського селищного голови О. Мороза забезпечити роботу Височанської селищної ради спрямовану на збереження персональних даних позивача і конфіденційної інформації про особу позивача, яка знаходиться у Височанській селищній раді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а тому у таких необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати понесені позивачем необхідно покласти на останнього.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

У адміністративному позові ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Височанський селищний голова Мороз Олександр Васильович, місцезнаходження – селище міського типу Високий, Харківський район, Харківська область, вулиця Бульварна, будинок № 12, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено суддею 11.03.2026.

Суддя М. І. Садова