Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №520/31140/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2026 року № 520/31140/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 16 жовтня 2025 року, оформлене протоколом № 24, про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 статусу "Члена сім військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

-зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про встановлення статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

-стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) є матір`ю військовослужбовця, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив службу з 05 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_6 , що підтверджується нижчезгаданими документами.

В період з 07 червня 2024 року по 27 липня 2024 року молодший сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації протри України, перебуваючи в Донецькій області, Волноваського району, с. Старомайорське, що підтверджується довідкою виданою військовою частиною НОМЕР_6 від 13 червня 2024 року № 2319.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23 липня 2024 року № 2400 молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15 липня 2024 року отримав вибухову травму при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_6 , поблизу населеного пункту (2,5 км. Північно-західніше АДРЕСА_3 ). Перебував з засобах індивідуального захисту. Вказана подія не пов`язана з необережністю, порушенням техніки безпеки чи неналежним виконанням службових обов`язків, з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09 серпня 2024 року № 2663 молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26 липня 2024 року отримав вибухову травму при безпосередній участі військовослужбовця’ у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_6 , поблизу населеного пункту (2,5 км. Північно-західніше АДРЕСА_3 ) внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Перебував з засобах індивідуального захисту. Вказана подія не пов`язана з необережністю, порушенням техніки безпеки чи неналежним виконанням службових обов`язків, з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.

Внаслідок вищезазначених отриманих травм після поранення, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 27 серпня 2024 року № 497 визнано, що отримані травми пов`язані із захистом Батьківщини та на підставі ст. 81 графи II Розкладу хвороби після поранення, потребує відпустки у ЗО календарних днів.

В подальшому на підставі консультативного висновку від 04 жовтня 2024 року № 29624 військової частини НОМЕР_7 діагноз «після ВТ від 26 липня 2024 року, акубатравми у вигляді парфорації правої барабанної перетинки. Посттравматична двобічна нейросенсорна приглуховатість. На підставі визначеного діагнозу лікарем ОСОБА_3 визначено, що у зв`язку із отриманим пораненням від 26 липня 2024 року потребує стаціонарного лікування в отоларингологічному відділенні ВЧ НОМЕР_7 ».

На підставі консультативного висновку від 05 жовтня 2024 року № 29745 військової частини НОМЕР_7 , діагноз «після ВТ від 26 липня 2024 року, акубатравми у вигляді парфорації правої барабанної перетинки. Посттравматична двобічна нейросенсорна приглуховатість. На підставі визначеного діагнозу лікарем ОСОБА_3 визначено з рекомендацією направлення для лікування до КНП «міська клінічна лікарня N° ЗО» ХМР».

На підставі аналізу двох консультативних висновків можемо дійти до власного висновку, що за час з 04 жовтня 2025 по 05 жовтня 2025 року стан здоров`я молодшого сержанта ОСОБА_2 погіршувався, а тому лікарем було прийнято рішення перевести його до лікування з ВЧ НОМЕР_7 до КНП «міська клінічна лікарня № ЗО» ХМР і не про яке пов`язання захворювання із зловживанням алкогольних напоїв не йдеться. І чому 05 жовтня 2024 року молодший сержант ОСОБА_2 не був переведений для лікування, питання відкрите.

Про те, коли вже на наступний день йому стало критично погано, іншим лікарем ОСОБА_4 видається новий консультаційний висновок від 06 жовтня 2024 року № 29861, протилежний двом вищезгаданим консультаційним висновкам, про те що у молодшого сержанта ОСОБА_2 діагноз «розлади психіки та поведінки в наслідок вживання алкоголю. Стан відміни ускладнений двома епілептичними реакціями від 06 жовтня 2024 року. Параорбітальна гематома м`яких тканин. Рвана рана надбрівної ділянки, видано направлення для лікування до КНП ХОР «ОПКЛЗ». В цьому ж консультаційному висновоку зроблено запис, що молодшого сержанта ОСОБА_2 у «06 жовтня 2024 року виник судомний напад на фоні відміни алкоголю, вдарився обличчям».

В подальшому саме цей консультаційний висновок від 06 жовтня 2024 року № 29861 стане підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Після за фактом смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , слідчим Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170003371 від 08.10.2024 було встановлено зовсім протилежне консультаційному висновку від 06 жовтня 2024 року № 29861, а саме що епілептичний приступ у молодшого сержанта ОСОБА_2 не пов`язаний із вживання алкоголю остатнім, а також причинно-наслідкового зв`язку немає із вживанням алкоголю в результаті падіння останнього. Також було встановлено, що після епілептичного приступу, останньому було викликано БШМД для доставлення до військово-медичного клінічного центру північного регіону (вч НОМЕР_7 ) з метою проведення фахового огляду голови для виключення травм.

Згодом, епілептичний приступ повторився, через що військовослужбовця ОСОБА_2 було направлено до КНП «ОКПЛ №3» ХОР, по прибуттю до вказаного медичного закладу його було поміщено до відділення інтенсивної терапії та кризових станів, при цьому стан останнього був стабільно тяжким.

07.10.2024 р. у військовослужбовця ОСОБА_2 настала зупинка дихання та серцевої діяльності. В цей же день, було проведено огляд тіла за участі судово-медичного експерта та направлено на проведення розтину з метою встановлення причин смерті.

На підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні, зокрема лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3222-С/24 від 09 жовтня 2024 року, акту судово- медичного дослідження № 10-12/3222-С/24 від 19.12.2024 причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є: «набряк набухання головного мозку. Множинні внутрішньочерепні крововиливи. Множинні травми голови. Ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом намір невизначений». Крім того, в ході проведення судово-медичної експертизи здійснювалося дослідження крові військовослужбовця ОСОБА_2 в результаті чого, «метиловий, етиловий, ізопропіловий-пропіловий, ізобудиловий, н-бутиловий, ізоаміліновий спирт виявлено не було».

Враховуючи вищезазначені обставини кримінальне провадження № 12024221170003371 від 08.10.2024 було закрито, на підставі постанови слідчого від 31.12.2024 р.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 21.11.2024 р. № 334 молодшого сержанта ОСОБА_2 , номер обслуги 1 зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу, виключено із списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0428-1252-1339-0 від 29.04.2025 «12 Регіональна ВЛК (м. Харків)» молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 отримав травми, а саме «множинні травми голови. Ушкодження в наслідок контакту з тупим предметом, намір не визначено. Множинні внутрішньочеревні крововиливи. Набряк-набухання головного мозку», які призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 - та, які пов`язані з проходження військової служби.

Таким чином, у ОСОБА_1 виникло право на отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, передбаченого Порядком видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (далі - Порядок № 379).

В липні 2025 року Позивач скористався зазначеним правом та подала у липні 2025 року заяву з відповідними додатками до ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, передбаченого Порядком № 379.

Не отримавши жодного рішення щодо розгляду зазначеної заяви, через свого представника адвоката Килиба О.В. вона звернулася 05 листопада 2025 року вих. № 256/2025 до Відповідача з вимогою надати інформацію.

12 листопада 2025 року листом вих. № 14307/С Відповідач повідомив, що рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 ), Позивачу було відмовлено у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення (протокол від 16 жовтня 2025 року № 24).

Згодом, 21 листопада 2025 року Позивач отримала у ІНФОРМАЦІЯ_8 , згаданий протокол № 24.

Згідно протоколу № 24 засідання ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.10.2025, розглянувши подані документи, ІНФОРМАЦІЯ_7 дійшла висновку про відмову у встановленні Позивачу статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загину (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення, оскільки: згідно пункту 2 статті 3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

З даним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.10.2025 року позивач не погоджується, вважає, що така відмова Відповідача у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби є необґрунтованою та незаконною, такою, що порушує право Позивача на соціальний захист, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із пп. 1 п. 1 ст. З Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Суд також вказує, що статтею 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ), зокрема визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

28 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (надалі - Порядок № 379, в редакції чинній на дату прийняття спірного рішення).

Вищезгаданим Порядком № 379 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Пунктом 4 Порядку № 379 встановлено, що посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною- сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, розвідувальні органи, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Водночас, суд вважає за необхідним вказати, що відповідно до ч. 2 ст, 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно лікарського свідоцтва про смерть від 09.10.2024 №10-12/3222-с/24 травма, яка призвела до смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 , «Набряк - набухання головного мозку. Множинні внутрішньочерепні крововиливи. Множинні травми голови. Ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначений».

Відповідно до консультативного висновку військової частини НОМЕР_7 від 06.10.2024 № 29861, де військовослужбовець ОСОБА_2 проходив лікування, хвороба, яка призвела до смерті, спричинена зловживанням алкогольними напоями.

Згідно вказаного висновку при огляді встановлено: «дисимулює вживання алкоголю». Травмування військовослужбовця отримано внаслідок стану відміни алкоголю з судомами (епілептичними реакціями).

Зазначене підтверджується актом судово-медичного дослідження №10-12/3222-с/24. Тобто, смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком ушкодження здоров`я.

На підставі вищевказаного, розглянувши подані документи, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби (протокол № 24 від 16 жовтня 2025 року) дійшла висновку про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення.

Суд вказує, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19, де указано, що "52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом": Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_9 позивачем не доведені та безпідставні, а отже є незаконними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.