Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №171/441/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/441/26

Номер провадження 1-кп/171/99/26

ВИРОК

Іменем України

11.03.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12026043090000010 від 13.01.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ленінське, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не одружений, не працюючий, неповнолітніх та інших осіб на утриманні не маючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 22.10.2025 року вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 382 КК України до штрафу 8500 гривень.

- 22.01.2026 року направлено обвинувальний акт до Апостолівського районного суду за кримінальним провадженням № 12025043090000307 від 28.12.2025 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше визнаним винним постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2024, яка набрала законної сили 03 травня 2024 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та позбавлено права керування транспортними засобами на 5 (п`ять) років.

Крім того, вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.10.2025, який набрав законної сили 22 листопада 2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та яким на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих доходів мінімумів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень,

12.01.2026, приблизно о 14 годин 50 хвилин ОСОБА_4 діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та вироку суду, будучи ознайомлений з ними, з метою невиконання постанови щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував самохідним трактором марки «ЧЕХ», без державного реєстраційного номеру, рухаючись по вул. Приморська, в с. Грушівка, Криворізького району, Дніпропетровської області був зупинений працівниками СРПП ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за порушення Правил дорожнього руху, які щодо нього винесли постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 серії ЕНА № 6501199, протокол по справі про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 серії ЕПР1 № 564877, протокол по справі про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 серії ЕПР1 № 564860, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті. Просив суд суворо не карати, увчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про проведення розгляду справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість та бажає давати покази.

Обвинувачений підтримав клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснені та зрозумілі.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

В зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а кваліфікація його дій є вірною, а саме – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

При обранні міри покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, не одружений, не працюючий, неповнолітніх та інших осіб на утриманні не маючий, характеризується посередньо.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нового кримінального правопорушення.

Визначаючи строк покарання, суд враховує, що ОСОБА_4 , раніше судимий, але штраф призначений вироком суду сплатив, а тому враховуючи вказані обставини, щирість каяття обвинуваченого, його відношення до вчиненого, а також позиції сторін судового провадження, на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з іспитовим строком із застосуванням вимог ст. 76 КК України, поклавши на останнього певні обов`язки.

Окрім того, суд вважає за необхідне позбавити право керування транспортним засобом, оскільки санкція інкримінованої статті передбачає застосування додаткового покарання, що також узгоджується з положеннями ст. 77 КПК України. Підстав для не призначення додаткового покарання чи звільнення від нього, судом не встановлено. Обвинувачений будучи особою, до якої застосовано адміністративне стягнення за порушення ПДР України в рамках справи про адміністративне правопорушення, вчинив вже кримінальне правопорушення проти правосуддя, з використанням транспорту та ігноруючи при цьому норми Правил дорожнього руху України, щодо керування таким транспортом. Адміністративне стягнення у справах про адміністративні правопорушення не є тотожним кримінальному покаранню, а тому в даному випадку суд вважає за необхідним застосування до обвинуваченого додаткового покарання, що відповідає положенням законодавства та сприятиме досягненню цілей кримінального покарання виправленню обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винниму скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, відповідно до ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме:

– оптичний DVD-R диск з відеозаписом, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12026043090000010 від 13.01.2026 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 171/441/26 (провадження № 1-кп/177/99/26).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1