Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №199/16938/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/16938/25

(2/199/2208/26)

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

04.03.2026

м. Дніпро

справа №199/16938/25

провадження №2/199/2208/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позову посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить 40/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрована та проживає за даною адресою.

Відповідач ОСОБА_3 є рідним сином позивача, а відповідач ОСОБА_2 - її чоловіком.

Відповідачі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають, не сплачують комунальні платежі. У даному будинку відсутнє їх особисте майно. Утім, добровільно знятись з реєстрації відповідачі не бажають.

За таких обставин, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній справі. Визначено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження. По справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28.01.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.

У судове засідання позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло – житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії»).

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 40/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 .

У зазначеному житловому будинку зареєстрованими є також відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в житловому приміщенні не мешкають без поважних причин, особистих речей в будинку не мають, оплату комунальних послуг не здійснюють, обрали собі інше місце проживання, що підтверджується актом про проживання від 11.12.2025 та показами свідків.

Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача, повідомила суду, що наразі син позивача з нею не проживає, а її чоловіка свідок не бачила вже десь біля трьох років. Свідок підписувала акт про проживання та була в будинку позивача, речей відповідачів там не бачила.

Свідок ОСОБА_6 , яка також є сусідкою позивача, пояснила, що наразі позивач проживає одна. ЇЇ син одружився десь у 2006-2007 роках та переїхав на іншу адресу. Останній раз свідок його бачила ще до війни, тобто до 2022 року. Чоловік позивача теж наразі не проживає за адресою: АДРЕСА_1 вже більше трьох років. Свідок підписувала акт про проживання за даною адресою, речей відповідачів на той момент в будинку не було.

Свідок ОСОБА_4 , яка є невісткою позивача, суду повідомила, що її чоловік ОСОБА_7 з 2024 року перебуває закордоном. З матір`ю він не проживав з 2007 року. Чоловік позивача - ОСОБА_8 багато випивав та наразі проживає у свого сина. Його речей у будинку позивача немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім`ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Таким чином виникнення права членів сім`ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім`ї на користування цим будинком. Таким чином права членів сім`ї власника будинку на об`єкт власності є похідними від прав самого власника.

У відповідності до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

За встановлених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме слід визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , що є підставою зняття їх з реєстрації.

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, враховуючи відсутність клопотання позивача щодо розподілу судових витрат, суд вважає, судові витрати віднести на рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою – АДРЕСА_1 , що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_2 з житлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_3 , з житлового приміщення за адресою – АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 10 березня 2026 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б. Подорець