Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №154/4386/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4386/25

1-кп/154/294/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202503051000072 від 26.09.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дігтів Володимирського району Волинської області, громадянина України, одруженого, з серредньою-ттехнічною освітою, пенсіонера, має інвалідність ІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

Відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року у справі № 165/505/25, яка набрала законної сили 15 травня 2025 року, ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Однак, 22 вересня 2025 року о 17 годині 08 хвилин ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами та зобов?язаний виконувати вищевказане рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, маючи реальну можлливість виконати дане судове рішення, з метою невиконання вищевказаного судового рішення, умисно керував по вулиці Ковельській у місті Володимир Волинської області автомобілем марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, поки не був виявлений тазупинений ПОГ СВГ ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Позиція учасників кримінального провадження.

Прокурор вказала, що у судовому засіданні достеменно установлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просила суд визнати його винуватим та, ураховуючи особу обвинуваченого наявність обставин, які пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, просила призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 8500 гривень. Також просила вирішити питання щодо речових доказів у відповідності до статті 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, та зібрані у справі докази не оспорював.

У своїх показаннях ОСОБА_4 вказав на щире каяття у вчиненому. Пояснив, що 22 вересня 2025 року незважаючи на заборону суду сів за кермо свого автомобіля та поїхав в ліс по гриби. По дорозі слідування був виявлений поліцейськими. Зазначив, що це був єдиний випадок порушення ним заборони суду, і більше цього він не повторював. Просив врахувати його каяття та пом?якшуючі обставини при призначенні покарання, вказав на готовність сплатити штраф.

Захисник ОСОБА_5 погодився з доводами сторін та з врахуванням даних про особу обвинуваченого просив визначити йому покарання у виді штрафу у встановленому законом мінімальному розмірі.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Кваліфікація дій обвинуваченого за викладених обставин перевірена судом і є вірною.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії нетяжких злочинів згідно ст.12 КК України; дані про особу обвинуваченого, наявність кількох встановлених обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений критично відноситься до своїх дій та зобов`язується у подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом з`ясовано, що він є особою похилого віку, вчинив правопорушення вперше, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має інвалідність ІІ групи, пов?язану із трудовим каліцтвом, приймає активну участь у громадській діяльності, незважаючи на пенсійний вік є керівником ОСББ, що також характеризує його з позитивної сторони.

Крім цього, при визначенні виду і розміру покарання суд зважає на позицію сторони публічного обвинувачення.

Проаналізувавши наведене, з метою забезпечення дієвості принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що необхідно обрати для обвинуваченого покарання у виді штрафу у мінімально встановленому розмірі, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому.

Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Враховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Речовими доказами слід розпорядитися, згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі еквівалентному 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п"ятсот) гривень.

Речові докази по справі:

- оптичні диски, на яких містяться записи з нагрудних камер поліцейських – залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 – вважати повернутим його законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_7