Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №826/12882/14 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 рокусправа № 826/12882/14

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (адреса місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» (адреса місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Мрії, 12; ЄДРПОУ: 37146372), у якому просить стягнути податковий борг з ТОВ «Єво-Профіт» (код ЄДРПОУ: 37146372) у розмірі 197 291,95 грн шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках:

податок на додану вартість в сумі 60 374,23 грн на бюджетний рахунок №31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Київ, код одержувача: 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100);

податок на прибуток в сумі 48 657,57 грн на бюджетний рахунок №31117009700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Київ, код одержувача: 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 11021000);

авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 88 260,15 грн на бюджетний рахунок №31117009700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Київ, код одержувача: 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 110244000).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що юридична особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на прибуток, по авансових внесках з податку на прибуток та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів. Оскільки відповідач не сплатив ці зобов`язання у встановлені законом строки, такі набули статусу податкового боргу. Зазначає, що податковий орган, відповідно до Податкового кодексу України, попередньо вже виставив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 29.10.2013 №349-15, яку надіслано платнику. Податкова вимога вручена відповідачу не призвела до сплати податкового боргу у добровільному порядку. Тож, оскільки вжиті заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, контролюючий орган звернувся із означеним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Відповідач 18.09.2014 подав заперечення на позов, у яких зазначив, що сума податку на прибуток, зазначена у позові, відрізняється від суми, яка розрахована позивачем. Також зазначив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг в частині заборгованості з податку на додану вартість, були оскаржені в судовому порядку.

Ухвалою від 19.09.2014 суд постановив розгляд справи № 826/12882/14 здійснювати за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Призначити судове засідання на 01 жовтня 2014 року.

Судове засідання, призначене на 01.10.2014, було відкладене на 15.10.2014.

Представник позивача 15.10.2014 подав до суду клопотання, у якому просив долучити додаткові матеріали до справи.

Судове засідання, призначене на 15.10.2014, було відкладене на 29.10.2014.у зв`язку з неявкою представника позивача.

Ухвалою від 29 жовтня 2014 року зупинено провадження у справі № 826/12882/14 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» про стягнення податкового боргу до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 826/11421/14.

Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі – Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі – Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №826/12882/14 – Львівський окружний адміністративний суд.

Матеріали справи №826/12882/14 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 21.02.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.02.2025 визначено суддю для розгляду справи – Чаплик І.Д.

Ухвалою від 26.02.2025 прийнято справу до провадження.

Ухвалою від 25.11.2025 поновлено провадження у справі. Запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення щодо справи, у тому числі щодо актуальності спору та щодо потреби заміни сторін у справі правонаступниками протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

При поновленні провадження судом враховано, що провадження у справі відкрито 03.09.2014, тобто в редакції Кодексу адміністративного судочинства України до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

На час відкриття провадження у вказаній справі КАС України не містив поняття загального або спрощеного позовного провадження, запровадженого у статті 12 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття справи до провадження) визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, з урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві 29.12.2025 було подано клопотання про заміну позивача – Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на правонаступника – Головне управління ДПС у м. Києві. Також зазначено про підтримку заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 05.01.2026 клопотання Головного управління ДПС у м. Києві задоволено та замінено позивача у адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» про стягнення податкового боргу на правонаступника – Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011).

Копії ухвал від 26.02.2025, від 25.11.2025 та від 05.01.2026 було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, проте такі повернулися з відміткою про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та поштовими трекінгами.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзацом другим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Також, частиною четвертою статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Схожу позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.11.2024 у справі №990/69/24 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11.12.2024 у справі №160/8832/24.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що суд вжив передбачені Кодексом адміністративного судочинства України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у цій справі відзиву на позовну заяву від нього не надходило, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв по суті спору до суду також не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» має податкову заборгованість перед бюджетом, яка становить 197 291,95 грн.

Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 48 657,57 грн виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, які виникли на підставі податкової декларації від 12.02.2014 №9090381291.

Заборгованість по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 88 260,15 грн виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, які виникли на підставі податкових декларацій від 20.03.2013 №9087570879, від 12.02.2014 №9090381291 та податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0040891504.

Заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 60 374,23 грн виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0002442201.

З метою погашення податкового боргу позивач надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» податкову вимогу форми «Ю» від 29.10.2013 №349-15.

Відомості про актуальний стан заборгованості підтверджуються розрахунком заборгованості платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт».

Судом також встановлено, що відповідачем до Окружного адміністративного суду м. Києва подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року № 0002442201, сума грошового зобов`язання визначена яким є, зокрема, предметом стягнення у вказаній адміністративній справі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2013 у справі №826/11421/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року № 0002442201 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єво-Профіт" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року скасовано та прийнято нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єво-Профіт" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002442201 від 26 лютого 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 21.09.2015 відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВО-Профіт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2015 року.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статтею 20 ПК України передбачене право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Згідно з статтею 163 ПК України об`єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 57.1 ст.57 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11. статті 87 ПК України).

Згідно з підпунктами 95.1-95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як встановив суд, згідно з розрахунком заборгованості платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт», за відповідачем станом на 30.07.2014 рахується заборгованість у розмірі 60 374,23 грн по податку на додану вартість, у розмірі 48 657,57 грн по податку на прибуток та у розмірі 88 260,15 грн по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств.

На адресу відповідача направлялася податкова вимога форми «Ю» від 29.10.2013 №349-15.

Поряд із цим, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0002442201, на підставі якого виник податковий борг в частині податку на додану вартість, було предметом судового оскарження. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі №826/11421/13-а за наслідками перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2013, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002442201 від 26 лютого 2013 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року - без змін.

Таким чином, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0002442201, яким відповідачу визначено податкове зобов`язання по податку на додану вартість, було скасоване в судовому порядку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу за вказаним зобов`язанням, оскільки правові підстави для виникнення податкового боргу у цій частині відпали.

Водночас, суд зазначає, що доказів оскарження вказаної податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень щодо податкового боргу в іншій частині в судовому чи в адміністративному порядку відповідач не надав, як і не надав доказів сплати податкового боргу в розмірі 136 917,72 грн, тобто в частині, яка оскаржена не була

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єво-Профіт» (адреса місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Мрії, 12; ЄДРПОУ: 37146372) до бюджету податковий борг у сумі 136 917 (сто тридцять шість тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 72 коп за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, які обслуговують такого платника податків.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України та абзацу 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна