Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №320/14836/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Київ справа №320/14836/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Державної установи «Урядовий контактний центр» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу Президента України (далі - відповідач-1), Державної установи «Урядовий контактний центр» (далі - відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- визнати перенаправлення Офісом Президента України заяви ОСОБА_1 від 09.04.2023, що зареєстрована Урядовим контактним центром за № РИ-15464455 до Секретаріату Кабінету Міністрів України протиправним;

- визнати бездіяльність Урядового контактного центру щодо повернення звернення Офісу Президента України протиправною;

- зобов`язати Офіс Президента України розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2023, що зареєстрована Урядовим контактним центром за № РИ-15464455 у встановленому законом порядку.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачем було розроблено проект закону, що приводить статтю 118 Кодексу законів про працю України у відповідність із Законом України «Про засудження Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», який 09.04.2023 через Урядовий контактний центр було надіслано звернення на ім`я Президента України із проханням внести до Верховної Ради України доданий законопроект.

Зазначає, що звернення зареєстровано Урядовим контактним центром за № РИ-15464455 та 09.04.2023 надіслано Офісу Президента України, яким в свою чергу звернення було перенаправлено до Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Проте оскільки позивач звернувся до Президента України, як до суб`єкту законодавчої ініціативи, відсутні підстави для направлення звернення до іншого органу державної влади.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні. Вказує, що за інформацією Державної установи «Урядовий контактний центр» звернення позивача до Президента України від 09.04.2023 №РІ-15464455 надійшло через веб-сайт Центру та було передано до Офісу. Офісом зазначене звернення було направлено до Секретаріату Кабінету Міністрів України, яким, в свою чергу, скероване для розгляду по суті до Міністерства економіки України. Центр повідомив, що Міністерство економіки України надало відповідь на звернення позивача листом від 05.05.2023 №4706-05/20409-09.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.04.2024 на Урядову гарячу лінію 1545 позивачем подано звернення до Президента України, яке було зареєстровано за № РИ-15464455, що підтверджується скріншотом екрану особистого кабінету на Урядовій гарячій лінії позивача, наявним в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, станом на час звернення з даним позовом відповіді він не отримав, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначає Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 231 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правничу допомогу».

Статтею 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Приписами статті 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно з статтею 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Статтею 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону №393/96-ВР та повідомити особу про наслідки розгляду.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі К/9901/55029/18.

З урахуванням наведених положень можна зробити висновок, що громадянин має право звернутися до органу державної влади з письмовим зверненням, а органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), у свою чергу зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) у встановлений частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР строк.

Державна установа «Урядовий контактний центр» Урядова гаряча лінія 1545 створена згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2009 року №579-р з метою забезпечення оперативного реагування органів виконавчої влади на звернення громадян, підприємств, установ та організацій, суб`єктів підприємницької діяльності, органів місцевого самоврядування та їх взаємодії під час розгляду таких звернень.

Єдина система складається із суб`єктів, які за допомогою засобів телекомунікації забезпечують за принципом "єдиного вікна" належне реагування органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, державних колегіальних органів (далі - органи), на звернення громадян, фізичних осіб - підприємців, підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 №972 «Про реалізацію експериментального проекту із створення "єдиного входу" опрацювання звернень громадян та запитів на публічну інформацію» було покладено виконання функцій «єдиного входу» опрацювання звернень громадян та запитів на публічну інформацію в рамках реалізації експериментального проекту на державну установу «Урядовий контактний центр».

При цьому, Порядок взаємодії Офісу Президента України, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення належного реагування на звернення, які надходять за допомогою засобів телефонного зв`язку та з використанням Інтернету (далі - Порядок взаємодії) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від України від 27.11.2019 № 976 «Деякі питання Єдиної системи опрацювання звернень».

Тобто, у вказаній електронній системі забезпечується реєстрація, облік звернень та надання відповідей на такі звернення за допомогою засобів телекомунікації.

Пунктом 13 Постанови № 972 передбачено, що взаємодія Урядового контактного центру та учасників щодо реалізації експериментального проекту, у тому числі надсилання документів, матеріалів і повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється в електронній Формі.

Таким чином, зазначені вище нормативні акти передбачають, що звернення, що подані до Урядового контактного центру Урядову гарячу лінію 1545, реєструються у вказаній загальній базі звернень, через вказану електронну систему надходять до органів, яким такі звернення адресовані, а також переадресовуються за належністю у визначених випадках та надаються відповіді за наслідками розгляду таких звернень, і взаємодія всіх учасників даної системи здійснюється в електронній формі.

Разом з тим, статтею 18 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 №976 затверджено Порядок взаємодії Офісу Президента України, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення належного реагування на звернення, які надходять за допомогою засобів телефонного зв`язку та з використанням Інтернету.

Цей Порядок визначає механізм взаємодії Офісу Президента України (далі - Офіс), державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - органи) та державної установи «Урядовий контактний центр» (далі - Урядовий контактний центр) із забезпечення належного розгляду звернень громадян, фізичних осіб - підприємців, підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядування (далі - заявники), що надходять за допомогою засобів телефонного зв`язку на урядову «гарячу лінію» та з використанням Інтернету через веб-сайт Урядового контактного центру, Єдиний веб-портал органів виконавчої влади, а також веб-сайт Офіційного інтернет-представництва Президента України.

Урядовий контактний центр приймає звернення, здійснює їх реєстрацію, попередній розгляд та передає органам (Офісу) відповідно до компетенції, проводить моніторинг розгляду звернень, надає заявникам необхідні роз`яснення, довідкову інформацію за допомогою засобів телекомунікації, а також відповіді на звернення з питань, що не потребують розгляду органами.

З цією метою в Урядовому контактному центрі створюється і діє Єдина електронна база даних звернень (далі - база звернень), до якої забезпечується доступ органів та Офісу.

Органам та Офісу надається індивідуальний код доступу до бази звернень у порядку, визначеному Урядовим контактним центром. За письмовим зверненням органу коди доступу до бази звернень можуть надаватися його територіальним органам, а також підприємствам, установам та організаціям, що належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади.

На звернення створюється електронна реєстраційна картка, в якій зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові заявника - фізичної особи або заявника - юридичної особи (найменування підприємства, установи, організації), номер контактного телефону, місце проживання заявника - фізичної особи або місцезнаходження заявника - юридичної особи, електронна та поштова адреси (відомості про інші засоби зв`язку), суть порушеного питання, пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги, дата подання звернення. Інформація про власне ім`я та по батькові заявника зазначається в разі його наявності. Також за згодою заявника можуть зазначатися інші відомості, включаючи вік, стать тощо. Кожному зверненню надається індивідуальний номер.

У разі коли заявник не зазначив своє прізвище, власне ім`я або не надав інші відомості, звернення визначається як анонімне та не реєструється.

У разі надходження анонімного повідомлення про вчинення корупційного правопорушення, в якому наведено інформацію щодо конкретної особи та яке містить фактичні дані, що можуть бути перевірені, звернення реєструється та передається органу (Офісу).

У разі коли заявник застосовує ненормативну лексику, вдається до образ, а також якщо його звернення містить заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі, працівник Урядового контактного центру має право припинити спілкування з ним та заблокувати його контакт за допомогою технічних засобів для унеможливлення прийняття від нього звернень.

Звернення, в якому не викладено суть порушеного питання (зауваження, пропозиції, прохання або вимоги до органів виконавчої влади), не розглядається, про що повідомляється заявникові.

Зареєстроване Урядовим контактним центром звернення у той же день надходить в електронній формі органові (Офісу).

Орган (Офіс) вносить до бази звернень інформацію про посадову особу, яка відповідає в органі (Офісі) за забезпечення розгляду звернень (прізвище, власне ім`я та по батькові, посада, контактний телефон і службова електронна адреса).

Не допускається повторна (дублетна) реєстрація звернень органом (Офісом) у базі звернень чи відомчій системі документообігу відповідно.

Якщо протягом двох робочих днів орган (Офіс) не вніс до бази звернень інформацію про прийняття звернення до розгляду, Урядовий контактний центр з`ясовує причини та в разі потреби інформує про це керівництво органу (Офісу).

З метою забезпечення оперативного розгляду звернень органи щокварталу подають до Урядового контактного центру інформацію про графік роботи довідкових телефонних ліній у відповідному органі. У разі зміни графіка інформація подається невідкладно.

У разі коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу (Офісу), інформація про це вноситься до бази звернень.

Урядовий контактний центр протягом одного робочого дня перевіряє інформацію та:

у разі її обґрунтованості вносить в базу звернень інформацію про нового виконавця звернення, якому відповідне звернення за фактом внесення надходить в електронній формі на виконання;

у разі її необґрунтованості повертає звернення органові (Офісу) із відповідним поясненням.

Органи (Офіс) забезпечують об`єктивний і своєчасний розгляд звернень, перевіряють викладені в них факти, приймають у разі потреби відповідні рішення.

Якщо звернення не містить достатніх даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, орган (Офіс) вживає передбачених законом заходів для отримання додаткової інформації.

Про хід та результати розгляду звернень органи (Офіс) повідомляють заявникам в установленому порядку.

Орган (Офіс) реєструє листи, якими інформуються заявники про хід та результати розгляду звернень, у базі звернень без повторної (дублетної) реєстрації у відомчій системі документообігу.

Під час реєстрації листа в реєстраційну картку бази звернень обов`язково вноситься його електронний примірник або фотокопія.

Якщо заявник просив надати відповідь електронною поштою, до реєстраційної картки бази звернень обов`язково вноситься фотокопія поштового повідомлення.

Якщо заявник просив надати відповідь з використанням засобів фіксованого або мобільного телефонного зв`язку до реєстраційної картки бази звернень вноситься інформація про результати, дату та час дзвінка.

Якщо заявник повідомив про незадоволення результатами розгляду порушеного ним питання, Урядовий контактний центр реєструє повторне звернення з грифом "повторно" та:

адресує його у порядку підлеглості вищому органу;

роз`яснює порядок оскарження результатів розгляду в судовому порядку, якщо звернення розглядалось Офісом, Секретаріатом Кабінету Міністрів України або звернення є другим повторним.

Урядовий контактний центр аналізує результати розгляду звернень органами (Офісом) та щокварталу подає Секретаріату Кабінету Міністрів України дані для інформування Кабінету Міністрів України.

Урядовий контактний центр на основі результатів аналізу звернень виявляє актуальні питання, що потребують надання роз`яснень, та передає їх органам відповідно до компетенції для підготовки відповідних матеріалів.

Органи протягом п`яти робочих днів готують роз`яснення та передають їх Урядовому контактному центрові в електронному та друкованому вигляді. У разі надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру Урядовий контактний центр у співпраці з органами виконавчої влади та Секретаріатом Кабінету Міністрів України визначає механізм оперативного реагування на звернення.

Відповідачем було надано суду копію листа ДУ «Урядовий контактний центр» від 19.05.205 №1277-25, відповідно до якого на звернення позивача, зареєстроване Центром №РИ-15464455 було надано відповідь листом Міністерства економіки України від 05.05.2023 №4706-05/20409-09. Також, надано копію списку міжнародних відправлень звернень закордон, запис №08/2-04/177.

Відтак, суд не вбачає ознак протиправної бездіяльності Офісу Президента України та Державної установи «Урядовий контактний центр», які б виявились у не розгляді звернення ОСОБА_1 від 09.04.2023 № РИ-15464455 та не наданні позивачу відповіді у визначений законодавством строк.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання порушення відповідачами вимог частини другої статті 15, статті 20 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернення позивача від 09.04.2024 на Урядову гарячу лінію 1545, яке було зареєстровано за №РИ-15464455.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів позовної заяви, звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Решта доводів позивача щодо наведених доказів, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень законодавства і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доводів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006 , суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на решту таких аргументів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.