Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №280/2220/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Справа № 280/2220/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Скрими Валерії Анатоліївни (вул. Олександрівська, буд. 18, м. Запоріжжя, 69063), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Скрими Валерії Анатоліївни, до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати з 01.03.2023 року позивачці грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016;

зобов`язати відповідача поновити з 01.03.2023 року позивачці виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передбаченого постановою КМУ «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30 листопада 2016 року №884 та виплачувати до повного з`ясування обставин захоплення у полон або заручником, його інтернування або звільнення, або визнання його в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.03.2023, під час несення військової служби, ОСОБА_2 зник безвісті, про що свідчить письмове повідомлення від 30.03.2023 видане ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час несення військової служби ОСОБА_2 , використав своє конституційне право та розпорядився, щоб його грошове забезпечення виплачувалось його матері - ОСОБА_1 . Позивачка звертає увагу на те, що відповідно до Постанови КМУ №168 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. Незважаючи на цю обставину, виплата грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його матері була припинена починаючи з березня 2023 року. Позивачка зверталася до в/ч НОМЕР_1 з питанням щодо підстав припинення виплат грошового забезпечення, але відповіді не отримала. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 31.03.2025, яка була доставлена в електронний кабінет представника позивачки в системі «Електронний суд» 01.04.2025 о 22:19, позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.

Відповідно до ухвали від 31.03.2025 позивачці необхідно було у встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 24.09.2024.

15.04.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку в частині подання заяви на виконання ухвали судді від 31.03.2025, до якої додана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 21.04.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 24.09.2024 було повернуто позивачці через пропуск строку звернення до суду.

Ухвалою від 21.04.2025 відкрито провадження у справі №280/2220/25 в решті позовних вимог та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, зазначеною ухвалою від відповідача витребувано: інформацію про перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 ; інформацію щодо наявності (відсутності) звернення позивачки до відповідача з заявою, передбаченою п. 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (у разі надходження такої заяви - інформацію про прийняте за наслідками її розгляду рішення).

01.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник в/ч НОМЕР_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання. Отже, солдат ОСОБА_2 має статусу зниклого безвісти. Акт про настання смерті та копія службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 було направлено стройовою частиною до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В зв`язку з відсутністю рішення суду про визнання військовослужбовця ОСОБА_2 загиблим та/або копії свідоцтва про смерть, були відсутні підстави для виключення ОСОБА_2 із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Інструкції №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Враховуючи результати проведеного службового розслідування, солдата ОСОБА_2 визнано загиблим під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини, в зв`язку з чим було прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ України №168. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 02.05.2025 від відповідача та ІНФОРМАЦІЯ_4 витребувані додаткові докази.

15.05.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду надійшла витребувана інформація з якої вбачається, що начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 з в/ч НОМЕР_1 надійшло повідомлення від 28.03.2023 за №3/865 про зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про вказану обставину була сповіщена позивачка по даній справі. Повідомлення про зміну статусу зі зниклого безвісті на загиблого до ІНФОРМАЦІЯ_4 з в/ч НОМЕР_1 не надходило.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 поновлено позивачці строк на апеляційне оскарження ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №280/2220/25, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачки на зазначену ухвалу, матеріали адміністративної справи витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 21.05.2025 провадження у справі було зупинене до перегляду в апеляційному порядку ухвали Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2220/25 від 21.04.2025.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу позивачки задоволено: ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №280/2220/25 скасовано, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

28.07.2025 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 30.07.2025 поновлено провадження у справі №280/2220/25.

13.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (судової практики).

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.

На підставі Указу Президента України №2 від 22.02.2022 року «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливій період», ОСОБА_2 призвано на військову службу.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (про стройовій частинні) від 25.02.2022 №56 солдата ОСОБА_2 зараховано на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , проходив службу у в/ч НОМЕР_1 солдатом, стрільцем - санітаром 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону в період з 25.02.2022 по 10.03.2023 включно.

Згідно з Витягу із Наказу командира в/ч НОМЕР_1 (про стройовій частинні) від 11.03.2023 №70 солдата ОСОБА_2 , знято з усіх видів забезпечення з 11 березня 2023 року, а з продовольчого забезпечення з 12 березня 2023 року, у зв`язку з загибеллю під час виконання бойових завдань 10.03.2023. Вилучено зі складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

Проте, наприкінці березня 2023 року начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 з в/ч НОМЕР_1 надійшло повідомлення датоване 28.03.2023 за №3/865 про зникнення безвісті 10.03.2023 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 про вказану обставину була сповіщена мати солдата ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується особистим підписом на корінці повідомлення від 30 березня 2023 року №1635.

Також з матеріалів справи вбачається, що в/ч НОМЕР_1 було проведено службове розслідування.

Під час проведеного службового розслідування було встановлено, що 10.03.2023 під час штурмових дій піхоти противника за підтримки артилерійського вогню з боку збройних сил російської федерації в районі населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області солдат ОСОБА_4 , отримав вогнепальне кульове поранення голови. Травма виявилась несумісною із життям.

Відповідно до Акту про настання смерті солдата ОСОБА_5 від 04.04.2023 №56, складеного в присутності свідків солдата ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 , причиною смерті встановлено: «вогнепальні кульове поранення голови». Травма виявилась не сумісною з життям. У зв`язку зі щільним вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_5 з поля бою евакуювати не вдалося.

Відповідно до Наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.04.2023 №1650 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_8 » за результатами проведення службового розслідування та з метою недопущення подібних випадків в подальшому наказано:

1. Вважати загибель солдата ОСОБА_9 такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.

2. Начальнику відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_2 направити до ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно солдата ОСОБА_8 наступні документи:

- витяг з наказу про виключення загиблого військовослужбовця із списків особового складу військової частини;

- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця;

- копію повідомлення територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (форма №21/БП) щодо загиблого військовослужбовця;

- копії матеріалів службового розслідування.

3. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику служби направити до ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно солдата ОСОБА_8 наступні документи:

- грошовий атестат;

- довідку про додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічні відомості зазначені і в рішенні командира в/ч НОМЕР_1 за наслідками службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_10 , яке зареєстроване за вх.№1477 від 28.04.2023.

Відповідач стверджує, що «Акт про настання смерті та копія службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_11 було направлено стройовою частиною до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачкою було отримано Акт про настання смерті та матеріали службового розслідування».

Проте в матеріалах справи відсутні документальні докази направлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 Акту про настання смерті та копії службового розслідування. Також відсутні докази отримання позивачкою зазначених документів.

На виконання ухвали суду від 02.05.2025 по справі №280/2220/25 про витребування доказів, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив суд про те, що повідомлення про зміну статусу зі зниклого безвісті на загиблого до ІНФОРМАЦІЯ_4 з в/ч НОМЕР_1 не надходило (лист від 13.05.2025 за вих.№5946).

Вказана обставина унеможливлює вручення позивачці вищезазначених документів представниками (посадовими особами) ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також в матеріалах справи наявна інформація про те, що 05.04.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження №12023082080000609 за ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 (лист від 25.04.2023 №09/5-308/ВИХ-23 за підписом першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 числиться як особа, що зникла безвісті за особливих обставин з 16.01.2024.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 , використав своє конституційне право на те, щоб його грошове забезпечення під час несення ним військової служби, нараховалось на банківський рахунок його матері - ОСОБА_1 .

Позивачка отримувала грошове забезпечення її сина ОСОБА_2 на особистий банківський рахунок, проте останні виплати надійшли у лютому 2023 році.

Проти вищевказаних обставин представник відповідача у поданому відзиві не заперечував.

Позивачка зазначає, що зверталася до в/ч НОМЕР_1 з питанням щодо припинення виплат, але відповіді не отримала.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Згідно із ч. 6-1 ст. 18 Закону №2011-XII, членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 ст. 9 цього Закону.

Відповідно абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно із абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в подальшому - Порядок №260).

Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку №260.

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою ч., в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату (п. 2 розд. ХХХ Порядку №260).

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (в подальшому - Порядок №884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок №884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.

Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).

Відповідно до п. 4 цього Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової ч. (установи, організації).

Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: (І) подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; (ІІ) подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; (ІІІ) подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; (IV) з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації) (п. 6 Порядку №884).

Із урахуванням вищевикладених норм законодавства, суд вважає, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до настання факту визнання особи померлою в установленому законом порядку. При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 солдатом, стрільцем - санітаром 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону в період з 25.02.2022 по 10.03.2023 включно.

ОСОБА_2 розпорядився, щоб його грошове забезпечення, за час несення ним військової служби та захисту України, була нарахована на банківський рахунок його матері - ОСОБА_1 , яка і отримувала грошову винагороду за несення військової служби свого сина, на особистий банківський рахунок.

Повідомленням №1653 від 30.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивачку, що її син зник безвісті 10.03.2023.

05.04.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження №12023082080000609 за ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 .

В Єдиному реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин міститься запис про те, що ОСОБА_2 числиться як особа, що зникла безвісті за особливих обставин з 16.01.2024 по теперішній час.

З відомостей зазначених в Наказі командира в/ч НОМЕР_1 (про стройовій частинні) від 11.03.2023 №70, в Наказі командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.04.2023 №1650 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_8 » та в рішенні командира в/ч НОМЕР_1 за наслідками службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_10 , вбачається, що солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Луганської області.

В адміністративному позові позивачка посилається на те, що з березня 2023 року в/ч НОМЕР_1 припинила виплати грошового забезпечення її сина, будь-яких повідомлень про причини припинення виплат від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 9 Закону №2011-XII, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до визнання особи померлою в установленому законом порядку. Виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Відповідно до п.6 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів не надано доказів на підтвердження визнання ОСОБА_2 у встановленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України від 12.07.2018 №2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон №2505-VIII), який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.1 Закону №2505-VIII особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст.4 Закону №2505-VIII, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Відповідно до ч.1, 4 ст.6 Закону №2505-VIII близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону №2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.

Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно з пунктами 7, 34, 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008:

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Контракт припиняється (розривається): у день закінчення строку контракту; у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший; у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України); у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти; у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим; у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.

Військовослужбовці, які померли, загинули виключаються зі списків особового складу Збройних Сил України наказами по особовому складу командирів (начальників), яким надано право видавати накази по особовому складу, незалежно від номенклатури призначення.

Згідно п.3 розділу VI Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (затверджена Наказом Міністерства оборони України15 вересня 2022 року №280) командир військової частини про смерть (загибель) військовослужбовця повідомляє підрозділ цивільно-військового співробітництва штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Смерть (загибель) військовослужбовця підлягає державній реєстрації органом РАЦС у встановленому законодавством порядку, а для тих, які перебувають за кордоном,- у закордонних дипломатичних установах України (посольствах, консульствах, представництвах тощо).

Пунктом 4 розділу VI Інструкції встановлено, що військовослужбовці, які померли (загинули), після встановлення причин і обставин смерті (загибелі) та отримання військовою частиною підтверджуючих документів виключаються із списків особового складу військової частини.

Внесення до облікових документів даних про час і причину виключення військовослужбовців із списків особового складу здійснюється на підставі наказу по стройовій частині про їх виключення (п.5 розділу VI Інструкції).

Відповідно до п.6 розділу VI Інструкції сповіщення на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця (додаток 20 до цієї Інструкції) є документом, що містить відомості про місце, дату та причину його смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти, а також характеристику його вірності Військовій присязі Українському народу.

Особові справи померлих (загиблих) та обліково-послужні картки військовослужбовців надсилаються до відповідних ТЦК та СП після виключення цих військовослужбовців зі списків особового складу військової частини у порядку, визначеному пунктом 12 розділу XIV цієї Інструкції (п.7 розділу VI Інструкції).

Пунктом 8 розділу VI Інструкції встановлено, що на померлих (загиблих) осіб, які проходили базову військову службу, та курсантів, які не мали офіцерських звань, складається п`ять примірників іменного списку безповоротних втрат особового складу (додаток 22), який є документом, що відображає поіменно безповоротні втрати особового складу. Перший примірник надсилається до відповідного ТЦК та СП, одночасно з надсиланням сповіщення командира військової частини, другий - до Галузевого архіву, третій - до служби персоналу вищого рівня, четвертий - до Кадрового центру Збройних Сил (для військовослужбовців Держспецтрансслужби - до служби персоналу органу управління Держспецтрансслужби), а п`ятий - зберігається в окремій справі військової частини з обліку безповоротних втрат.

Відповідно до п.9 розділу VI Інструкції донесення про смерть (загибель) осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу (додаток 23) надсилається до служби персоналу вищого рівня.

У разі визнання особи безвісно відсутньою або оголошеною померлою на підставі рішення суду до донесення про смерть (загибель) додається клопотання про виключення таких військовослужбовців із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) довільної форми, а також копії відповідного рішення суду.

Донесення про смерть (загибель) і клопотання про виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) складаються у трьох примірниках. Перший примірник надсилається до служби персоналу вищого рівня, другі до Кадрового центру Збройних Сил (для військовослужбовців Держспецтрансслужби - до служби персоналу органу управління Держспецтрансслужби), а третій - зберігається в окремій справі військової частини з обліку безповоротних втрат.

Згідно п.10 розділу VI Інструкції на підставі наказу по стройовій частині в електронному журналі обліку особового складу, у вкладці «Безповоротні втрати» робиться запис із зазначенням дати і причини смерті (загибелі) військовослужбовця, місця поховання, номера наказу про виключення із списків особового складу військової частини, коли, кому та за яким номером надіслано сповіщення командира військової частини.

З огляду на положення наведених норм права, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 73- 74 КАС України на підтвердження того, що ОСОБА_2 визнано померлим або безвісно відсутнім у встановленому законом порядку, а також не надано доказів виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, з яким закон, а також Порядок №884 пов`язує граничний момент припинення відповідних виплат членам сім`ї.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідач в обґрунтовання припинення виплат з березня 2023 року, посилається на результати проведеного службового розслідування.

Разом з тим, суд зазначає, що результати проведеного службового розслідування не є належними доказами, які підтверджують смерть вказаного військовослужбовця у передбачений законом спосіб.

Крім того, суд враховує, що за приписами Закону №2011-XII та Порядку №884 виплата грошового забезпечення членам сім`ї здійснюється до повного з`ясування обставин та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу. Такі правила спрямовані на захист сім`ї в умовах невизначеності статусу військовослужбовця і не можуть тлумачитися розширено на шкоду гарантіям, встановленим державою.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків, що визначено ч.1 ст. 49 ЦК України.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (ч.2 ст.49 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням та припиненням їхньої дії, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Згідно ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів.

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.

Підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (п. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5).

Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

У випадку проведення державної реєстрації смерті на підставі рішення суду, отриманого у спосіб, передбачений абзацом п`ятим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил, примірник рішення суду в електронній формі роздруковується та додається до другого примірника актового запису про смерть.

Узагальнюючи наведене, суд виходить з того, що смерть фізичної особи як акт цивільного стану є юридичним фактом, який породжує істотні правові наслідки, у тому числі щодо припинення (зміни) статусу особи, припинення проходження військової служби, виключення зі списків особового складу, а також щодо прав членів сім`ї на отримання належних виплат.

Саме тому законодавець встановив вичерпні підстави державної реєстрації смерті, до яких належать, зокрема, медичний документ встановленої форми або рішення суду, а державна реєстрація смерті здійснюється органом ДРАЦС у передбаченому законом порядку.

Водночас у межах спірних правовідносин судом встановлено, що станом на момент припинення виплат з березня 2023 року та станом на час розгляду справи відсутні докази державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі документа встановленої форми про смерть або рішення суду про встановлення факту смерті або оголошення померлим.

Суд враховує, що саме визнання у встановленому законом порядку (а не наявність внутрішніх управлінських документів чи повідомлень) є тією юридичною підставою, з якою закон пов`язує зміну правового статусу військовослужбовця та похідні соціальні наслідки.

Наявні в матеріалах справи матеріали службового розслідування та документи пов`язані з ним не замінюють і не підміняють собою державну реєстрацію смерті або судове рішення, оскільки не є актами цивільного стану і не підтверджують настання юридичного факту смерті у спосіб, визначений законом.

Окремо суд зазначає, що законодавство у сфері проходження військової служби пов`язує закінчення проходження військової служби із днем виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, а у випадку безвісної відсутності - до визнання його у встановленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Таким чином, оформлення припинення служби військовослужбовця, в даному випадку, є виключення зі списків на підставі передбачених законом підстав.

При цьому Порядок №884 та ч.6 ст.9 Закону №2011-XII закріплюють гарантію для членів сім`ї на період невизначеності долі військовослужбовця, до яких належать, зокрема, виплата грошового забезпечення, яка здійснюється до повного з`ясування обставин або визнання у встановленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим.

Суд зауважує, що виплата грошового забезпечення у вказаних випадках здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу.

За встановлених судом обставин відповідач припинив виплати позивачці без наявності юридичного факту смерті або оголошення померлим військовослужбовця, підтвердженого актом цивільного стану або рішенням суду, та за відсутність виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов посилається на внутрішні документи та повідомлення, які самі по собі не є достатніми для припинення гарантій, встановлених Порядком №884 і Законом №2011-XII.

Суд констатує, що такий підхід суперечить принципу законності, закріпленому у ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на підставі та у спосіб, передбачені законом, а не на власний розсуд змінювати момент припинення соціальних виплат, пов`язуючи його з подіями, які не визначені законом як юридичні підстави припинення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у справах про протиправність дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності визначених законом юридичних підстав для припинення виплат, а також настання моменту, з яким Порядок №884 пов`язує граничне припинення виплат, а саме: виключення зі списків особового складу.

Отже, суд висновує, що припинення в/ч НОМЕР_1 з березня 2023 року виплати грошового забезпечення на користь позивачки, як матері військовослужбовця, здійснено без належної правової підстави, у спосіб, не передбачений законом, а тому є протиправним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав буде зобов`язання відповідача поновити з 01.03.2023 року позивачці виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 передбаченого постановою КМУ «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30 листопада 2016 року №884.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати відповідача виплачувати спірну виплату до повного з`ясування обставин захоплення у полон або заручником, його інтернування або звільнення, або визнання його в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Разом з тим, зазначена вимога позивачки звернена на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивачки не є порушеними, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову у вказані частині.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору за п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

На час розгляду справи по суті позивачкою (представником позивачки) не надано документальних доказів понесення витрат на правову допомогу, в зв`язку з чим, дане питання судом також не вирішується.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Скрими Валерії Анатоліївни (вул. Олександрівська, буд. 18, м. Запоріжжя, 69063), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення з 01.03.2023 ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , які передбачені постановою КМУ «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30 листопада 2016 року №884.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити з 01.03.2023 ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачену постановою КМУ «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30 листопада 2016 року №884.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення у повному обсязі складено та підписано «11» березня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль