Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №641/8421/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/41/2026 Справа № 641/8421/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221150001130 від 23.10.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , осіб похилого віку та неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

встановив:

15.10.2025 року близько 15 годин 40 хвилин, більш точний час не встановлений, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період дії воєнного стану, поширеного на території україни, веденого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що діє до цього часу, перебував в приміщенні КПН «Міська клінічна лікарня № 13» ХМР, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. аерокосмічний, 137, де в коридорі, поблизу кабінету № 27, на лаві, побачив належний ОСОБА_6 смартфон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro» 8/256», який ОСОБА_6 залишила на лаві без нагляду. В цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме належного ОСОБА_6 мобільного телефону.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спотерігає, таємно викрав належний ОСОБА_6 смартфон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro» 8/256», вартістю 5 574,50 гривень, який в подальшому сховав до кишені вдягненої на ньому куртки.

Після чого, ОСОБА_5 , разом з викраденим майном, залишив місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5 574, 50 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні-злочині визнав повністю щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення наведені вище, зазначивши, що все відбувалося саме так, як викладено в обвинувальному акті. Дуже шкодує про вчинене.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин. Чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, позиції сторони обвинувачення висловлену під час судових дебатів, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так,ОСОБА_5 , раніше відповідно до ст.89 КК України не судимий, у лікаря нарколога та у лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місце мешкання характеризується задовільно.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає шире каяття .

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд приходить до висновку, щодо призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, при цьому суд вважає за можливе не призначати йому максимальне покарання, передбачене Законом.

Крім того, зі змісту ст.. 75 КК України вбачається, що застосування закріплених у ній правил - звільнення від відбування покарання з випробуванням - допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства. Застосування судом ст. 75 КК має бути належним чином умотивовано.

Суд враховує, дані про особу обвинуваченого, щире каяття, характеристику обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують його покарання, те що обвинувачений від слідства й суду не ухилявся, та вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

В рамках вказаного кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов по справі відсутній.

Питання щодо арешту на майно, накладеного в рамках даного кримінального провадження, вирішується судом в порядку, передбаченому ст.174 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані з проведенням судово товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/26794-ТВ від 27.10.2025 року в сумі 2 674 гривень 20 коп., згідно довідок експертної установи, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення -злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді П`ЯТИ років позбавлення волі

На підставі ч.1 ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на ДВА роки.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 2 674 гривень 20 коп.

Арешт накладений ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 року на тимчасово вилучене майно а саме на мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 13 Pro 200 МР чорного кольору, у чохлі сірого кольору, який було виявлено та вилучено в ході огляду місця події 23.10.2025 року у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відкритій ділянці місцевості за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Подвірки, вул. Харківська, 21.– скасувати.

Речові докази:

-мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 13 Pro 200 МР чорного кольору, у чохлі сірого кольору –вважати повернутим потерпілому;

-фотоматеріал коробки мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 13 Pro 200 МР чорного кольору на 2х аркушах; копія чеку придбання мобільного телефону Хіaоmі Redmi Note 13 Pro 200 МР чорного кольору на 2-х аркушах; фотоматеріал з месенджерів; DVD-диск з трьома відеозаписами з камер відеоспостереження за 15.10.2025- зберігати в матеріалах кримінального №12025221150001130 від 23.10.2025

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1