Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №672/1466/25 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1466/25

Провадження №2/672/158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А.,відповідачки ОСОБА_1 , представниці відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городку цивільну справу №672/1466/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1

про стягнення аліментів на утримання непрацездатної особи після розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідачки, про стягнення аліментів на своє утримання, як колишнього чоловіка, посилаючись на те, що він має інвалідність 1-ї Б групи довічно, у зв`язку із чи потребує стороннього догляду, а його доходів є недостатньо для забезпечення своїх потреб.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав суду заяву про слухання справи за його відсутності, позов просить задовольнити та стягувати з відповідачки на його користь аліменти у розмірі 7000 грн. щомісячно від заробітку (доходу) відповідачки.

Відповідачка та її представниця в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, вважаючи його безпідставним.

Відповідачка пояснила, що ОСОБА_3 отримавши групу інвалідності близько 7.6 років тому, постійно знаходився вдома, вона його доглядала, проводила реабілітацію, він фактично знову почав ходити. Однак він створив нестерпні умови для проживання родини, тероризував її та матір, постійно їх ображав, погрожував, залякував. Останнім часом почав наносити їй тілесні ушкодження, однак вона терпіла. Коли він минулого року побив її матір, за що був засуджений, вона не витримала та вирішила з ним розлучитись. Вона наполягала, щоб він залишив будинок її матері, тому він виїхав проживати до свого батька.

Також відповідачка пояснила, що вона ніде не працює, оскільки раніше доглядала свого чоловіка, а зараз продовжує доглядати також свою матір, яка є людиною похилого віку, має онкологічне захворювання, потребує як постійного догляду так і витрат на лікування. Єдиним джерелом її доходу є успадкований нещодавно земельний пай, який вона здає в оренду. Відповідачка вказує, що раніше, її колишній чоловік також отримав земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність і здає її в оренду, відомості про що він приховав.

Суд, оголосивши заяву позивача, заслухавши відповідачку та її представницю, вивчивши матеріали справи в межах наданих доказів, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено шлюб 25.04.1998, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 12).

З довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12АВВ №024757 вбачається, що ОСОБА_3 по результатах повторного огляду 13.10.2020 встановлено першу Б групу інвалідності довічно (а.с. 13).

Згідно рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14.10.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 52-53).

Як вказує позивач, на даний час він проживає окремо, єдине джерело його доходу це соціальна допомога у розмірі 2361 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 06.11.2025 ОСОБА_3 був засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За обставин, встановлених у вироку суду, вбачається, що ОСОБА_3 за місцем , на той час, свого проживання по АДРЕСА_1 перебуваючи поруч з приміщенням літньої кухні, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин розпочав словесну суперечку із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір`ю його дружини - ОСОБА_1 . В ході даної суперечки ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , яка проживає разом з ним за однією адресою та з якою пов`язані спільним побутом, схопив в праву руку дерев`яну палицю, що знаходилася на подвір`ї вище вказаного господарства та зайшовши в приміщення літньої кухні, де на той час перебувала потерпіла, умисно вказаною палицею наніс ОСОБА_4 один удар в поперекову ділянку спини та один удар в тім`яну ділянку голови.

За вищевказаних обставин, ОСОБА_3 умисно спричинив потерпілій ОСОБА_4 , яка є особою похилого віку та відповідно до ст. ст. 1, З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства у формі фізичного насильства, тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри лівої тім`яної ділянки голови, підшкірного крововиливу лівої поперекової ділянки спини, які по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли короткочасного розладу здоров`я, та мають незначні, скороминущі наслідки. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом було визнано зокрема і вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах (а.с. 50-51).

Також, судом встановлено, що матір відповідачки – ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи загального захворювання довічно, що підтверджується копією витягу із акту огляду МСЕК (а.с. 43).

Згідно епікризів та рішення ЛКК №14/2 від 26.01.2026 вбачається, що ОСОБА_4 має онкологічне захворювання (а.с. 44-46).

З відомостей про доходи відповідачки станом на 28.01.2026 вбачається, що на початку 2025 року вона отримувала декілька разів виплати соціального характеру. Як пояснила відповідачка це були виплати по догляду за її колишнім чоловіком, як інвалідом 1 групи та виплати як малозабезпеченій родині, оскільки її донька на той час продовжувала навчання. На даний час вона таких виплат не отримує, що підтверджується вищевказаною довідкою.

Також, у довідці відображені доходи за передання земельної ділянки в оренду. Відповідачка пояснила, що вона у 2025 році успадкувала вказану земельну ділянку та уклавши договір оренди на певний строк отримала виплату за факт укладення такого договору, а також орендну плату за рік (а.с. 54-55).

Крім того, на спростування відомостей про ніби то єдине джерело доходу у вигляді соціальної виплати в сумі 2361 грн., як про то вказує позивач, відповідачка долучила копію договору оренди землі від 29.04.2020, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Енселко Агро» (а.с. 56-63).

Також, суд погоджується із твердженнями відповідачки та її представниці, що позивачем не надано і будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження отримуваних ним доходів взагалі, оскільки твердження про ніби то отримання соціальної виплати саме у такому розмірі, як вказано у позовній заяві також нічим не підтверджено.

Вирішуючи питання, чи доведено позивачем його право на утримання від колишньої дружини, суд приходить до такого висновку.

У відповідності до положень ч.2 ст.75 СК України: Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право одного з подружжя на утримання за умови непрацездатності та потребі у такій матеріальній допомозі.

Також, має бути доведена і та обставина, що інший з подружжя може надавати таку матеріальну допомогу.

Щодо питання доведення обставин того, що позивач потребує матеріальної допомоги, суд звертає увагу на те, що останнім не було подано жодних належних та допустимих доказів про розмір отримуваних ним доходів.

Щодо доведення позивачем обставин того, що відповідачка може надавати таку допомогу, то позивачем так само не долучено до позовної заяви жодних письмових доказів, які б свідчили про спроможність відповідачки надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідачка надала докази, отримання на даний час нею єдиного виду доходу – орендної плати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Такі ж доходи від тієї ж аграрної компанії отримує і позивач ще з 2020 року.

Згідно ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень… Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому всупереч принципу змагальності цивільного судочинства позивач не надав достатніх та допустимих доказів (не надав жодних доказів), а також не просив суд про сприяння у витребуванні відповідних доказів на підтвердження того, що відповідачка має доходи і може сплачувати аліменти на його утримання, а він, в силу свого матеріального стану їх потребує.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст.75 СК України визначено, що: Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв`язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом.

Відповідачка та її представниця вказують, що ОСОБА_3 негідно поводився у шлюбних відносинах, оскільки вчинив кримінальне правопорушення відносно матері відповідачки, що і слугувало підставою для розірвання шлюб між сторонами.

Суд частково погоджується із такими твердженнями, виходячи із такого.

Шлюбні відносини мають на увазі перш за все союз жінки та чоловіка і взаємовідносини між ними, що визначено у ч.1 ст.21 СК України.

Разом із тим, судом об`єктивно встановлено, що сторони проживали разом із матір`ю відповідачки у належному їй будинку протягом тривалого проміжку часу.

У відповідності до ч.2 ст.3 СК України : Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, очевидним є той факт, що матір відповідачки була членом їх сім`ї. Дана обставина також була встановлена і вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 06.11.2025, де обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом було визнано зокрема і вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Незважаючи на те, що поняття сімейних відносин є ширшим за поняття шлюбних відносин, вчинення кримінального правопорушення стосовно матері відповідачки навряд чи можна назвати гідною поведінкою у шлюбних відносинах, оскільки це безпосередньо стосується одного з подружжя (в даному випадку відповідачки) і така поведінка позивача вочевидь не може свідчити про гідне ставлення не лише стосовно потерпілої особи, а і стосовно самої його колишньої дружини, матір`ю якої є потерпіла ОСОБА_4 ..

За таких обставин у справі, вимоги позивача є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання непрацездатної особи після розірвання шлюбу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Представниця відповідачки: адвокат Пєлєшенко Діана Русланівна, пров. Миколи Петрова 3, м. Городок, Хмельницького району, Хмельницької області.

Повний текст рішення суду виготовлено 11.03.2026.

Суддя: