Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №607/1898/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2026 Справа №607/1898/26 Провадження №2/607/2969/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_2

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКППНОМЕР_3

представник позивачів ОСОБА_1 ,

до Байковецької сільської ради, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43, с.Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області, ЄДРПОУ04394846

про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування своїх вимог вказують на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з відповідної частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на квітень 1991 року, проживали та були зареєстровані 5 осіб, крім позивачів, ще були зареєстровані: голова двору – ОСОБА_6 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та - зять – ОСОБА_5 , 1961 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 24.11.2021 р. №1470 даний будинок рахується за вказаними особами. На даний час позивачі звернулись в Тернопільську районну державну нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину через відсутність правовстановлюючого документу про належність цього майна спадкодавцеві. Відповідно ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. Таким чином кожному із членів колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 , в тому числі померлому ОСОБА_5 , належало на праві спільної власності по 1/5 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Відтак позивачі, як спадкоємці за законом, набули в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , в рівних частинах право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, тобто по 1/15 кожна. З врахуванням наведено, просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрите провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачів – адвокат Костова Н.З. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Байковецької сільської в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із встановлених обставин та відповідних їм правовідносин на підставі норм закону.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що повторно видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 29 вересня 2021 року.

Після його смерті Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №531/2021.

Спадкоємцям за законом, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 (згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 ) та дочки ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 ) і ОСОБА_4 (згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ), які спільно проживали з батьком на момент його смерті, що підтверджується довідкою про останнє місце проживання померлого від 11.08.2021 №186.

Так, постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В. Ю. від 17.02.2022 позивачам відмовлено у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтв про право на спадщину за законом та, серед іншого зазначено, що згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 24.11.2021 р. №1472 станом на 01.01.2013 р. державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 в бюро не проведена.

Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав до колгоспному двору, членами якого на 15.04.1991 р. були 5 осіб. Зокрема, згідно виписки з погосподарської книги, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 11.08.2021 р. №185, членами колгоспного двору станом 15.04.1991 р. в АДРЕСА_1 були: - голова двору – ОСОБА_6 , 1931 р.н. (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ); - дочка – ОСОБА_2 , 1965 р.н.; - зять – ОСОБА_5 , 1961 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ); - внучка – ОСОБА_7 , 1984 р.н.; - внучка – ОСОБА_3 , 1989 р.н.

Згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 24.11.2021 р. №1470, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

Згідно ст.123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990р., майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки. Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991р. № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі УРСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990р.

Законом України «Про власність», який вступив у дію 15.04.1991 р., скасовано інститут колгоспного двору, але не скасовано правового статусу членів колишнього колгоспного двору, щодо майна колгоспного двору, яке належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та у зв`язку з прийняттям Закону України «Про власність» були виключені з Цивільного кодексу УРСР (1963 року) в главі ІІ «Спільна власність» статті 120-127, що стосувалися правового положення членів колгоспного двору. А в розділі VІІ «Спадкове право» зазначеного кодексу України 1963 року була виключена стаття 563, що стосувалася отримання спадщини в колгоспному дворі.

Згідно із роз`ясненнями у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Отже, враховуючи те, що станом 15.04.1991 р. членами колгоспного двору в АДРЕСА_1 були: - голова двору – ОСОБА_6 , 1931 р.н. (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ); - дочка – ОСОБА_2 , 1965 р.н.; - зять – ОСОБА_5 , 1961 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ); - внучка – ОСОБА_7 , 1984 р.н.; - внучка – ОСОБА_3 , 1989 р.н., то в силу ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, кожному з них належали частки по 1/5 будинковолодіння.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на те, що ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіту щодо належного йому, як члену колгоспного двору, майна - 1/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 не складав, спадщину після його смерті прийняли дружина ОСОБА_2 , дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги, та на момент смерті проживали разом із спадкодавцем, відмови від її прийняття протягом шестимісячного строку не заявляли, інші спадкоємці, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, відсутні, а тому суд приходить до висновку, що позивачі успадкувала 1/5 частину вказаного житлового будинку, яка належала спадкодавцю по 1/15 частці на кожного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Відповідач в судове засідання жодних доказів на спростування доводів позивача не подав, згідно відзиву заперечень щодо позову не заявив, щодо вирішення спору покладається на думку суду.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що житловий будинок побудований до 05 серпня 1992 року, через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок та не проведення спадкодавцем державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивачі не можуть реалізувати своїх спадкових прав, а тому їх право підлягає судовому захисту, а тому позов підставний та підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 права власності по 1/15 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 273, 352, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. 16, 392, 1216-1219, 1223, 1268, 1270 ЦК України 2003 року, суд,

У Х В А Л И В :

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/15 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/15 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/15 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене та підписане суддею 09.03.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай