Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №606/44/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/44/26

Рішення

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Малярчука В.В.

при секретарі судового засідання Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Теребовля справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП Миколаївської області Солодкого Сергія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026 року до Теребовлянського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП Миколаївської області Солодкого Сергія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив скасувати постанову ЕНА № 6491485 про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбаченеч.1 ст. 121-3 КпАП України посилаючись на те, що 10 січня 2026 року близько 13 год. 30 хв. був зупинений інспектором УПП в Миколаївській області. В подальшому інспектором було винесено щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у зв`язку з встановленими номерними знаками на автомобілі Європейського Союзу. Номерні знаки вилучено згідно з актом від 10.01.2026. Вважаю такі дії інспектора УПП в Миколаївській області неправомірними у зв`язку з нижченаведеним. 0З травня 2025 року Муж проходив військову службу офіцерського складу за контрактом та виконую бойові завдання на півдні України. 10 січня цього року в ході виконання службових обов`язків та виконання бойових завдань здійснював рух автомобілем марки "Lanos" через місто Миколаїв Миколаївської області. На автомобілі були встановлені номерні знаки Європейського Союзу. Під`їжджаючи до поста поліції встановив державний номерний знак автомобіля на панель лобового скла для можливості огляду. Незважаючи на це, а також повідомлення спеціального паролю для проїзду військовослужбовців, все таки був зупинений інспектором патрульної поліції. В подальшому також пред`явив службове посвідчення, що підтверджує проходження військової служби на посадах офіцерського складу. Використання не на лінії бойового зіткнення автомобілів цивільного зразка, заміна номерних знаків, невикористання державних номерних знаків, використання цивільної форми одягу передбачені для скритого управління військами, в тому числі з метою збереження життя і здоров`я особового складу, скритого виконання бойових завдань, неможливості ідентифікації ворожими силами (диверсійними групами ворога) автомобіля в одному місці розташування кілька разів чи ідентифікації його власника (військовослужбовця, територіальної реєстрації т/з не притаманній даному регіону), приховування місця розташування пунктів дислокації особового складу, техніки, майна тощо. Тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення (суб`єктивна сторона), а саме відсутність вини у формі умислу чи необережності та наявність дій в межах крайньої необхідності під час дії воєнного стану та збройної агресії росії, Зазначена постанова є незаконною та порушує його права та інтереси так, як позивач не порушував ПДР.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у спрощеному провадженні.

30.01.2026 року від відповідача надійшли витребувані судом документи та відзив на позов, в якому зазначено про незгоду з позовом з посиланням на факт вчинення позивачем правопорушення. Мотивуючи тим, що під час несення служби 10.01.2026 року на блок посту за адресою АД Н-24 «Миколаїв-Благовіщенськ- Вознесенськ» 224 км, поліцейським УПП в Миколаївській області ДПП був зупинений транспортний засіб «Lanos» з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Інспектор під час перевірки документів та огляду транспортного засобу відповідно до пункту 20 Постанови Кабінету міністрів Україна № 1455 від 29.12.2021 року Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, та пункту 3, пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану попросив пред`явити документи, зазначені в пунктах 2.1, 2.4 а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Під час зупинки транспортного засобу було виявлено, що державний номерний знак іноземної реєстрації не належить даному транспортному засобу, чим порушив ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Позивачу повідомлено, що розгляд справ, за ч. ч. 1 ст. 121-3 КУпАП буде проводитися на місці. Водію було роз`яснено права особи, згідно ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Права водію було роз`яснено в повній мірі.

Після чого поліцейський виніс постанову серії ЕНА № 6491485 від 10.01.2026 року та наклав стягнення на позивача в розмірі 1190 гривень, відповідно до санкцій статті. Факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, та відеозаписом з бодікамери БК 474176. Встановлено, що під час руху водій керував автомобілем з іноземною реєстрацією, але під лобовим склом були розміщені номерні знаки української реєстрації, які належать цьому автомобілю, проте не були закріплені у визначених законом місцях. Таким чином, фактично на момент виявлення правопорушення транспортний засіб мав видимі ознаки іншого автомобіля іноземної реєстрації, тобто номерні знаки, що належать автомобілю, не були закріплені належним чином, а транспортний засіб фактично експлуатувався без правильно встановлених номерних знаків. Під час перевірки транспортного засобу працівниками поліції візуально встановлено, що до кузова транспортного засобу не були прикріплені номерні знаки української реєстрації. Під лобовим склом автомобіля знаходилися номерні знаки українського зразка, але вони не були встановлені у визначених конструкцією місцях — а саме на передньому та задньому бамперах. Тобто в момент руху транспортний засіб перебував у стані, що підпадає під ознаки правопорушення, визначеного ч. 1 ст.121-3 КУпАП. Той факт, що водій є військовослужбовцем або міг мати намір встановити знаки пізніше, не звільняє його від обов`язку дотримання вимог Правил дорожнього руху. Факт наявності номерних знаків під лобовим склом не заперечує, що вони були закріплені не у встановленому місці. Згідно зі ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", працівники поліції уповноважені виявляти та припиняти адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Факт того, що транспортний засіб був на іноземній реєстрації, означає, що: їх використання створює візуальне введення в оману інших учасників дорожнього руху та правоохоронних органів. Закон не передбачає жодних винятків, які дозволяли б розміщувати номерні знаки іншої держави або іншого зразка «для зручності», «тимчасово» чи «під склом». Посилання позивача на проходження військової служби є юридично необґрунтованим, оскільки: КУпАП не містить винятків щодо застосування ст. 121-3 для військовослужбовців; транспортний засіб не є спеціальним військовим транспортом; правопорушення вчинено поза виконанням бойового чи службового завдання (якщо це не доведено позивачем належними доказами).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та громадяни зобов`язані діяти в межах закону. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Вважає, що дії інспектора були правомірними, а постанова законною та обґрунтованою.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно вимог ч.3 ст.261 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у ній докази, суд вважає що поданий позивачем позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2026 року о 13 год.51 хв. в м. Миколаїв траса АД Н24 224 км ОСОБА_1 керував вищевказаним ТЗ марки "Lanos" з номерним знаком який не належить цьому ТЗ nbk474176, чим порушив п.2.9 (в) ПДР України керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу, внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП. За дане правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою ЕНА № 6491485 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.

Згідно постанови ЕНА № 6491485 транспортний засіб марки "Lanos" НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .

Згідно довідки про проходження військової служби від 05.09.2025 року № 489 виданої ОСОБА_3 про те, що він проходить службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу та знаходиться в районі виконання бойових дій.

Відповідно до п.2.9 в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-число вукомбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака , тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, твердження позивача щодо використання номерного знаку nbk474176 у зв`язку із службовою необхідністю суперечить п.2.9в) ПДР України.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Оцінивши надані сторонами докази по справі, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а саме керував вищевказаним ТЗ марки "Lanos" з номерним знаком який не належить цьому ТЗ nbk474176, чим порушив п.2.9 (в) ПДР України, що має наслідком відповідальність у виді штрафу у розмірі 1190 грн. Відповідно, оскаржувана постанова прийнята працівником поліції в межах наданих йому повноважень, після встановлення в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а стягнення застосовано до порушника відповідає санкції статті.

Оскільки перед судом доведено факт наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, суд не вбачає правових підстав для закриття провадження по справі з підстав п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, як про те клопотав позивач.

Судом враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.121-3КУпАП також підтверджується відеозаписом знагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що позивач визнав керував транспортним засобом з номерним знаком що не належить транспортному засобу автомобіля Lanos.

Крім того позивачем вказано у позовній заяві про те, що він керував транспортним засобом марки "Lanos" з номерним знаком який не належить цьому ТЗ nbk474176 так як він виконував бойові завдання.

Однак, КУпАП не містить винятків щодо застосування ст. 121-3 для військовослужбовців; транспортний засіб не є спеціальним військовим транспортом; правопорушення вчинено поза виконанням бойового чи службового завдання.

Таким чином підтверджуючих документів позивачем не додано, тобто на якій підставі він керував транспортним засобом марки "Lanos" з номерним знаком який не належить цьому ТЗ nbk474176.

Тому, суд вважає, що матеріали справи містять, а позивачем не надано достатніх доказів які спростовують порушення ним зазначених вище вимог ПДР України.

Позивачем не доведено та не подано доказів, які спростовують позицію відповідача щодо законності прийнятого рішення про притягнення до відповідальності позивача по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Суд вважає, що представленими доказами, які дослідженні у судовому засіданні та додані відповідачем до відзиву, підтверджується факт вчинення правопорушення позивачем.

Тобто, з дотриманням норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно доказами щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення, що є належними та припустимими доказами та не свідчить про протиправність дій працівників поліції при розгляді справи та спірної постанови відповідача.

На підставі викладеного суд вважає, що позов не є обґрунтованим тому не підлягає до задоволення, а доводи позивача не спростовують позиції відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КпАП України підтверджується належними та допустимими доказами суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи було встановлено вину позивача у вчиненні вище зазначеного адміністративного правопорушення.

З огляду на вище наведене, суд вважає, що постанова серії ЕНА №6491485 від 10.01.2026 року, відповідає вимогам закону та в межах повноважень тому, не підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» до правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 2,3,5,72-77,241-246, 257- 258, 260, 268 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП Миколаївської області Солодкого Сергія Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Малярчук