Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №595/94/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/94/26

Провадження № 2-а/595/24/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 4785 від 10 грудня 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а провадження у справі закрити. Окрім того, у заявлених вимогах позивач просить поновити строк на оскарження вказаної постанови. Вважає, що строк на оскарження постанови пропущений із поважних причин, оскільки копію постанови він отримав 27.01.2026, що стверджується супровідним листом державного виконавця. За наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді судового збору. В обґрунтування позову посилається на те, що підставою для притягнення до відповідальності у постанові зазначено формулювання, яке за змістом зводиться до того, що він, ОСОБА_1 , не пройшов військово-лікарську комісію, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим законом, до 05 червня 2025 року по теперішній час з метою визнання придатності до військової служби. Разом з тим наведене у постанові формулювання не є належним і зрозумілим викладенням суті обвинувачення, оскільки фактично являє собою неконкретизоване переписування загальних положень нормативного припису без прив`язки до встановлених фактів щодо конкретної особи. У постанові не визначено, яка саме подія адміністративного правопорушення відбулася, у чому саме полягає його протиправна поведінка, де, коли і за яких обставин вона була вчинена та якими доказами це підтверджується. Замість опису фактичних обставин постанова містить узагальнений висновок посадової особи про непроходження ВЛК, що не розкриває складу правопорушення і не дає можливості перевірити законність притягнення його до відповідальності. У постанові не зазначено, коли саме та якою саме військово-лікарською комісією його було визнано обмежено придатним, не наведено реквізитів відповідного рішення ВЛК, не вказано номер і дату довідки або постанови ВЛК, не наведено жодного документа, який підтверджує наявність у нього такого статусу. Крім того, у постанові відсутня конкретизація того, яким саме законом встановлено обов`язок пройти повторну військово-лікарську комісію та чому цей припис застосовано саме до нього. Зазначення у постанові конструкції «до набрання чинності цим законом» без повного посилання на закон, його реквізити, дату набрання чинності та конкретну норму, яка створює обов`язок повторного огляду, робить обвинувачення юридично невизначеним. У у постанові не розкрито, який саме юридичний обов`язок інкримінується Позивачу, а також не наведено підстав, з яких відповідач вважає, що такий обов`язок виник саме у нього, оскільки не зазначено конкретних даних, які підтверджують його належність до категорії осіб, на яких поширюється пункт 2 розділу II Закону № 3621-IX. У постанові не зазначено, коли, ким і на підставі якого висновку військово-лікарської комісії його було визнано обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX, що є ключовою передумовою застосування пункту 2 розділу II цього Закону, а також не наведено посилання на конкретний документ, яким така обставина підтверджується. Окрім того, на момент винесення постанови відповідач був позбавлений повноважень накладати адміністративне стягнення, а постанова підлягає скасуванню з огляду на пропуск імперативного процесуального строку, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 29 січня 2026 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови № 4785 від 10 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив мотивує тим, що військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час, зобов`язані самостійно звернутися до відповідних ТЦК та СП за місцем їх перебування на військовому обліку для повторного проходження медичного огляду та зобов`язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Цей обов`язок не розповсюджується на осіб з інвалідністю. Позивачем вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме, не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаним, що був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час та не виконано обов`язок проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025. Як визначають норми статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Виходячи з викладеного та обставин справи, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням норм закону та не підлягає скасуванню.

09 лютого 2026 року від представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В., через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст.44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вказує, що позивач із доводами відзиву не погоджується, оскільки вони не спростовують наведених у позові обставин і не підтверджують правомірності оскаржуваної постанови належними та допустимими доказами. Відзив переважно містить загальні посилання на воєнний стан, мобілізацію, конституційний обов`язок захисту Вітчизни та нормативні положення про повноваження ТЦК та СП. Такі посилання не доводять правомірності конкретної постанови № 4785 від 10.12.2025 і не замінюють обов`язку відповідача встановити і підтвердити факти, які утворюють подію та склад адміністративного правопорушення саме щодо позивача. Оскаржувана постанова фактично побудована на одному твердженні, що позивач, нібито, не пройшов повторний медичний огляд до 05.06.2025, як особа, яка була визнана обмежено придатною до військової служби до набрання чинності відповідним законом. Водночас у самій постанові не зазначено, коли саме, якою ВЛК та на підставі якого документа позивача було визнано обмежено придатним. У постанові відсутні реквізити довідки ВЛК, відсутня дата медичного огляду, відсутній номер висновку ВЛК, відсутнє будь-яке посилання на документ, яким підтверджується цей статус. Відзив відповідача не усуває цієї вади та не додає доказів, яких бракує. Відповідач обмежився загальним викладом норм про військово-лікарську експертизу, про функціонування реєстру та про законодавчі зміни, але не довів, що ці норми стосуються позивача і що необхідні передумови для їх застосування у цій справі встановлені та підтверджені документально. Посилання відповідача на пункт 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-IX не підтверджує правомірності постанови без встановлення факту належності позивача до категорії осіб, на яких поширюється ця норма. Застосування цього припису можливе лише тоді, коли доведено, що конкретна особа була визнана обмежено придатною до військової служби до набрання чинності законом і не має статусу особи з інвалідністю. Відповідач не надав доказів, які підтверджують наявність у позивача такого статусу «обмежено придатний» до набрання чинності законом, хоча саме від цього відповідач виводить наявність обов`язку пройти повторний медичний огляд. Відзив містить перелік персональних даних, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак наведення переліку можливих даних не доводить, що у реєстрі щодо позивача містяться саме ті відомості, на які посилається відповідач, і не доводить, що такі відомості є точними та актуальними. У цій справі має значення не загальна структура реєстру, а конкретний доказ щодо позивача, який повинен бути придатним для судової перевірки. У позові окремо зазначено, що оскаржувана постанова не містить зрозумілого і конкретного викладення суті обвинувачення. Відповідач у відзиві не спростував цієї обставини. У постанові не описано подію правопорушення в термінах конкретних фактів, не визначено, у чому саме полягала протиправна поведінка, які саме дії або бездіяльність інкримінуються, у який спосіб встановлено невиконання обов`язку, які документи це підтверджують, і чому відповідач вважає, що обов`язок існував саме для позивача. Відповідач також зазначає, що правопорушення вчинене позивачем полягає у непроходженні повторного медичного огляду до 05.06.2025. Водночас відповідач не доводить, що він встановив факт цього «непроходження» у належний спосіб, і не доводить, що позивачу були забезпечені належні умови для реалізації процедури повторного огляду. У матеріалах справи відсутні докази належного виклику, вручення направлення, повідомлення про необхідність вчинення конкретних дій у визначений час, а також докази, що відповідач з`ясовував причини і обставини, які могли унеможливлювати проходження ВЛК. Відповідач посилається на статтю 38 КУпАП і зазначає, що стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. Водночас відповідач не називає дату виявлення правопорушення і не надає жодного доказу того, коли саме і за яких обставин правопорушення було виявлено. Саме по собі посилання на норму закону без встановлення дати виявлення не дозволяє перевірити дотримання строків притягнення до відповідальності.

02 березня 2026 року ухвалою суду зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду докази (витяг з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; копію висновку військово-лікарської комісії тощо), які б свідчили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , було визнано непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

06 березня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надійшла заява на виконання ухвали суду від 02.03.2026, в якій зазначено, що надати суду докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , було визнано непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, неможливо, у зв`язку з відсутністю запитуваних документів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ковалівський Б.В., будучи присутнім у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву представник відповідача В.П.Тимофій просила розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом установлено, що 10 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , винесено постанову № 4785 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за наступних обставин. 01 грудня 2025 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель с. Зубрець був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також, під час звірки даних встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію, який був визнано обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом до 05 червня 2025 року і по теперішній час, з метою визнання придатності до військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме, не пройшов військово-лікарську комісію, який був визнаний обмежено придатний до військової служби до набрання чинності цим Законом до 05 червня 2025 року по теперішній час з метою визнання придатності до військової служби. Отже, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, яке вчинене в особливий період.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженого Законом України № 4757-IX від 14.01.2026.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі – Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).

Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.

Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.

А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідно і особи, яка тимчасово виконує його обов`язки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи не встановлено та відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби, а відтак, на нього поширювався обов`язок проходити ВЛК до 05.06.2025, як це зазначено в оскаржуваній постанові.

Згідно заяви представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка надійшла на адресу суду 06 березня 2026 року на виконання ухвали суду від 02.03.2026, надати суду докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , було визнано непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, неможливо, у зв`язку з відсутністю запитуваних документів.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, вчиненого в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4785 від 10 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст.9, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,– задовольнити.

Постанову № 4785 про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 – скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: І. І. Тхорик