Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №308/958/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/958/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження №62025140160000995, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ільниця Хустського району Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, з повною середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

Стрілець 1 відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, обізнаним із порядком проходження військової служби, несення внутрішньої служби та порядком віддання і виконання наказів, у порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 11, 29, 35, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, в умовах воєнного стану 16 серпня 2025 року близько 13 год. 30 хв., перебуваючи у розташуванні військової частини НОМЕР_1 НГУ за адресою: АДРЕСА_2 , маючи реальну можливість виконати наказ командира, без поважних причин та законних підстав відкрито відмовився виконати наказ (бойове розпорядження) командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 61 від 15.08.2025, виданий на виконання бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 342/3ТУ від 12.08.2025 щодо відрядження визначеного складу військовослужбовців у район збору в АДРЕСА_3 з метою подальшого вивчення представниками військових частин НГУ, який був доведений до нього т.в.о. першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 НГУ — начальником штабу підполковником ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України, а саме: непокора – відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, зазначивши, що вони відповідають дійсності.

У вчиненому щиро розкаявся, свою протиправну поведінку засудив. Пояснив, що відмовився виконати бойове розпорядження у зв`язку з необхідністю направлення на лікування (оперативне втручання), погіршенням стану здоров`я та відсутністю проходження військово-лікарської комісії.

Обвинувачений просив суд призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні просив суд урахувати, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся та засудив свою протиправну поведінку, у зв`язку з чим просив призначити його підзахисному мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 402 КК України.

З урахуванням наявності пом`якшуючої обставини захисник також просив суд застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати його винуватим та призначити покарання за ч.4 ст.402 КК України у виді 5 років позбавлення волі, не заперечив проти звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст.402 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого та засудив власну протиправну поведінку.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відповідно до статті 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, яке виразилося у щирому жалю з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуді своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено; не вказані такі і прокурором в обвинувальному акті.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Також суд бере до уваги наведені відомості про особу обвинуваченого, який свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю.

ОСОБА_4 є військовослужбовцем, має повну загальну середню освіту, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-фтизіатра, психіатра та нарколога не перебуває, має захворювання, пов`язані та не пов`язані з проходженням військової служби, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, висловив намір виправити свою поведінку та надалі не допускати порушень закону.

Урахувавши зазначені обставини, наявність обставини, що пом`якшує покарання, а також відсутність таких, що його обтяжують, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.4 ст.402 КК України у виді позбавлення волі.

З врахуванням положень ч.1 ст.75 КК України суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, та покладає на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.

Призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

В рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме: з 16.08.2025, тобто з моменту затримання, і до 21.08.2025, у зв`язку з чим, на думку суду, слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_4 за цим вироком покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 16.08.2025 і до 21.08.2025, виходячи з положень ст. 72 КК України, що 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді застави в розмірі 242 240,00 грн. у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін. Після набуття вироком законної сили застава в розмірі 242 240,00 грн., яка внесена за ОСОБА_4 , підлягає поверненню особі, яка внесла цю заставу, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 .

Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_4 під час кримінального провадження та судового розгляду в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі у період з 16.08.2025 по 21.08.2025.

Запобіжний захід у виді застави у розмірі 242 240 гривень 00 копійок у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, разом із зобов`язанням з`являтись за першим викликом до суду, - залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Після набуття вироком законної сили заставу в розмірі 242 240 гривень 00 копійок, яка внесена 21.08.2025 за ОСОБА_4 особою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до квитанції №196289463 від 21.08.2025 повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_9