Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №127/39410/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/39410/25

Провадження № 33/801/234/2026

Категорія: 155

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 рокуСправа № 127/39410/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Войтка Ю. Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.

Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 12.12.2025 року о 00:05 год. по вул. Привокзальна, 17 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VW Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає обставинам правопорушення, тому просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки встановленим обставинам справи та дослідженим доказам, унаслідок чого дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б у розумінні вимог КУпАП підтверджували факт керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння. Зокрема, на наявному у справі відеозаписі не зафіксовано факту керування ним транспортним засобом. Під час перегляду компакт-диска встановлено, що відеозйомка не була безперервною до її завершення. На зазначених відеофайлах відсутня фіксація керування ОСОБА_1 автомобілем, а також відмови останнього від проходження огляду.

Водночас скаржник зазначає, що не заперечує факту вживання алкогольних напоїв, однак це, на його думку, не є беззаперечним доказом того, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, і не звільняє осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також суд від обов`язку всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності.

Крім того, скаржник вказує, що на відеозаписі відсутня фіксація складання направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, йому не було запропоновано надати пояснення, а також не зафіксовано факту складання протоколу, пропозиції щодо надання пояснень та отримання ним копії протоколу.

В матеріалах справи відсутній акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, натомість наявне лише направлення до медичного закладу, що не є доказом проведення первинного огляду.

За твердженням скаржника, його було доставлено до ТЦК, у зв`язку з чим зазначені процесуальні дії були проведені без його присутності. Факт його затримання та доставлення до ТЦК зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить довідка Укрпошти про відстеження поштового відправлення R067110385851 «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17)

З огляду на вказане неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 538288 від 12.12.2025 вбачається, що 12.12.2025 о 00:05 год. по вул. Привокзальна, 17 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VW Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Велась відеофіксація на портативні відеореєстратори № 470720, 472965, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та дослідженим відеозаписом події.

Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я).

За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`янінням у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, працівник поліції, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, правомірно висунув вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на території автозаправної станції, у присутності працівників поліції сів за кермо автомобіля та від`їхав на інше місце. На запитання працівників поліції, з якої причини він сів за кермо транспортного засобу, ОСОБА_1 пояснив, що перегнав автомобіль та перепаркував його в інше місце, щоб не створювати перешкод іншим особам. Зазначені обставини зафіксовано технічними засобами відеофіксації.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 фактично здійснював керування транспортним засобом, оскільки відповідно до усталеної судової практики та правозастосування під керуванням транспортним засобом слід розуміти будь-яке його переміщення за допомогою органів керування незалежно від тривалості такого руху, відстані переміщення чи мети здійснення такого руху.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом спростовуються дослідженим відеозаписом, на якому зафіксовано факт переміщення ОСОБА_1 автомобіля, а також його власні пояснення.

Посилання скаржника на те, що відеозапис не є безперервним, не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин справи, оскільки наданий відеозапис містить фіксацію істотних обставин події, зокрема: обставини переміщення транспортного засобу, поведінку водія, його спілкування з працівниками поліції та пояснення.

Сам по собі факт відсутності безперервної відеофіксації не свідчить про недопустимість або недостовірність наявних у справі доказів та не спростовує інших доказів, досліджених судом першої інстанції.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи акта огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак від проходження такого огляду він відмовився. Саме у зв`язку з відмовою від проходження огляду акт огляду на стан сп`яніння не складався, натомість було оформлено відповідні процесуальні документи щодо направлення до медичного закладу.

В свою чергу, відсутність у матеріалах справи Акта огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів не спростовує правомірності дій працівників поліції та не впливає на правильність висновків суду. Акт огляду є процесуальним документом, який складається за результатами фактично проведеного огляду. Водночас у випадку відмови особи від проходження такого огляду об`єктивно відсутні підстави для його складання, оскільки сам огляд не відбувся. Отже, відсутність Акта в такій ситуації є логічним наслідком поведінки водія, а не свідченням порушення процедури з боку працівників поліції.

Окремо слід зазначити, що скаржником не наведено жодних конкретних аргументів, які б свідчили про порушення його процесуальних прав у зв`язку з відсутністю Акта огляду. Не обґрунтовано, яким саме чином ця обставина перешкодила реалізації права на захист, подання доказів чи спростування обвинувачення. В апеляційній скарзі відсутні посилання на те, що особа наполягала на проведенні огляду, але їй було відмовлено, або що їй не було роз`яснено порядок його проведення. За таких умов доводи мають виключно формальний характер і спрямовані на створення сумніву без наведення реальних порушень.

Апеляційний суд звертає увагу, що у поданій апеляційній скарзі скаржник не заперечує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та факт вживання ним алкогольних напоїв, що додатково підтверджує правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, отримуючи посвідчення водія, ОСОБА_1 набув право на керування транспортними засобами та водночас погодився нести передбачену законом відповідальність і виконувати обов`язки водія, визначені законодавством України. Однак вимоги відповідного пункту Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія пройти у встановленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння ним виконані не були.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі відсутня фіксація складання направлення на медичний огляд, пропозиції надати пояснення, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Наявність або відсутність відеофіксації окремих процесуальних дій сама по собі не свідчить про їх фактичне невчинення, оскільки факт складання відповідних документів підтверджується матеріалами справи.

При цьому апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції дослідив надані у справі письмові докази, відеозаписи та пояснення учасників провадження, після чого надав їм належну оцінку відповідно до вимог закону.

Посилання скаржника на те, що його було доставлено до ТЦК, а окремі процесуальні дії проводилися без його присутності, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення та не свідчать про недоведеність його вини.

Суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та до спроби їх переоцінки без наведення нових істотних обставин чи доказів, що могли б поставити під сумнів законність та обґрунтованість постанови. Водночас суд першої інстанції дослідив матеріали справи у їх сукупності, надав оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у взаємозв`язку, дотримався принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів.

З цього випливає, що зазначені доводи скаржника не можуть спростовувати правильність висновків суду щодо законності та обґрунтованості складених працівниками поліції протоколу та інших матеріалів справи.

Також, апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано.

З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення, суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.

За таких обставин постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко