Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №734/500/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/734/516/26 Справа № 734/500/26

ПОСТАНОВА

іменем України

11 березня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577523 від 28.01.2026, водій ОСОБА_1 28.01.2026 о 11 год. 57 хв. керував транспортним засобом Рено д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога Козелецької ЛІЛ відмовився, про відповідальність був попереджений, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове зсідання не з`явився, подавши клопотання-пояснення з приводу складеного відносно нього адміністративного протоколу, у якому зазначає, що дійсно 28.01.2026 о 11 год. 57 хв., керуючи транспортним засобом Рено д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Київ-Чернігів та був зупинений працівниками поліції за пошкодження задньої частини автомобіля. Під час спілкування, поліцейські звинуватили його у тому, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд у медичному закладі. Він взагалі не вживає наркотики у будь-якому вигляді і будь-яким шляхом. Крім того, є військовослужбовцем і його періодично, в тому числі і того дня оглядає лікар на предмет сп?яніння як алкогольного, так і наркотичного. На їх звинувачення він заперечив та погодився пройти огляд на стан сп?яніння у закладі здоров?я. При цьому, один з працівників поліції сказав, що випише направлення до закладу здоров?я. Він бачив як він відстебнув боді-камеру і поклав її до службового автомобіля. Після цього працівники поліції біля авто почали йому казали, щоб він відмовився від огляду і це не буде мати жодних для нього наслідків. Через кілька хвилин вони фактично переконали його відмовитися від огляду на камеру. Після цього, поліцейський взяв камеру із службового автомобіля і він вже на неї, як і домовилися, сказав що від огляду відмовляюся. Після цього на нього було складено протокол за ч.1 ст130 КУПАП. Наголошує, що від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння не відмовлявся, а зробив це вже після того, як поліцейські його до цього переконали, запевнивши, що за це нічого не буде. Вважає, що у моїх діях відсутні ознаки вчинення правопорушення, тому просить закрити провадження у даній справі. Оскільки є військовослужбовцем, то не може прибути у судове засідання, відтак просить провести розгляд за його відсутності.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577523 від 28.01.2026, в якому зафіксовано обставини інкримінованого правопорушення, зокрема, вказано про керування останнім транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а також про його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в порядку встановленому законом.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, при цьому протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах.

Відтак, сам протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, складені уповноваженим суб`єктом, не можуть бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, рапорті поліцейського, які є документами складеними уповноваженим суб`єктом, мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

Згідно направлення від 28.01.2026, ОСОБА_1 направлявся на огляд до Козелецької ЛІЛ, виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, як працівники поліції на патрульному автомобілі наздоганяють та зупинять автомобіль марки Рено д.н.з. НОМЕР_1 під кернуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки є пошкодження задньої ляді автомобіля. Під час спілкування з водієм, поліцейський запитує, чи не вживав той алкогольні напої та просить дихнути. На це ОСОБА_1 дихає поліцейському та відповідає, що взагалі не вживає ані алкогольні, ані наркотичні засоби. У зв`язку з контузією приймав ліки, але це було давно, понад місяць. При цьому каже, що готовий проїхати на будь-яку експертизу. Поліцейський заявляє ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння та пропонує пройти огляд. На це ОСОБА_1 відповідає, що готовий пройти будь-який огляд. Після цього працівник поліції каже, що буде виписане направлення, після чого залишаю боді-камеру в службовому автомобілі. Камера фіксує розмову ОСОБА_1 з поліцейськими, після цього вони заходять за автомобіль. Про що спілкують камера не зафіксувала. Так продовжується з 5.00 хв. до 11.00 хвилин запису. Після цього, поліцейський достає боді-камеру з салону автомобіля, та направляється до місця де знаходяться ОСОБА_1 та його колеги. Поліцейський каже: «На камеру», на що ОСОБА_1 запитує: «Відмовляюсь, поспішаю?». Після цього поліцейський роз`яснює наслідки відмови та ще раз запитує у ОСОБА_1 , чи згоден він проїхати до медичного закладу. На це останній відповідає, що відмовляється, оскільки поспішає, бо терміново викликали в частину.

На думку суду, поведінка поліцейського, зафіксована відеозаписом не свідчить, що останнім було виявлено у ОСОБА_1 реальні ознаки наркотичного сп`яніння. З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими він поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, виконував вказівки поліцейського, мав звичайний колір обличчя, а сам емоційний стан не може слугувати підставою визнання поведінки невідповідною обстановці. Більше того, ОСОБА_1 заявляв поліцейським, що мав контузії.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як в даному випадку, оскільки на переконання суду, поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеозаписі, не вказують на наявність у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп`яніння.

При цьому слід зазначити, якщо проведення медичного огляду пропонувалося працівником поліції без явних на те причин, описані ознаки сп`яніння не відповідають фактичному стану водія, винуватість водія автомобіля в порушенні п.2.5 ПДР поза розумним сумнівом не може вважатись доведеною.

З огляду на викладене, суд констатує необґрунтованість вимог працівників поліції щодо проходження гр. ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння за фактичної відсутності таких ознак, і як наслідок - порушення процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння, що свідчить про неправомірність дій поліцейського та вказує на недоведеність обов`язкової складової об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Досліджений судом наявний у матеріалах справи відеозапис є небезперервним, не відображає повної фіксації події, оскільки не містять відеофіксацію в період з 5:00 хвилина по 11:00 хвилину. В цей час боді-камера перебуває у службовому автомобілі та фіксує те, що працівники поліції спілкуються з ОСОБА_1 , однак зміст розмови відео не передає. При цьому суд зауважує, що до того, як поліцейський залишив камеру у салоні службового автомобіля, ОСОБА_1 заперечував вживання будь яких заборонених засобів та погоджувався пройти будь-яку експертизу. При цьому не казав, що кудись поспішає. Але, після спілкування з поліцейськими, зміст якого не зафіксовано, запитуючи у поліцейських: «Відмовляюся? Поспішаю?», відмовляється від проходження, мотивуючи тим, що поспішає до частини.

Отже, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім цього суд зазначає, що дані відеозапису узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та не спростовують його доводи.

Зазначене свідчить про те, що посадовими особами патрульної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов протии України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку наддало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним п.2.5 ПДР в розпорядження суду надано не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 247, 251, 252, 256, 266, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - закрити.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя