Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №497/3070/25 — Болградський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2026

Справа № 497/3070/25

Провадження № 3/497/8/26

06.03.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

при секретарі – Божевої І.Д.,

за участю захисника - адвоката Тузлукової І.П., в режимі відеоконференції.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Болград адміністративний матеріал, який надійшов з Болградського РВП ГУНП в Одеській області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Главані Арцизького району Одеської області, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , особу встановлено на підставі паспорта громадянина України (книжка) серії НОМЕР_1 , який виданий 25.04.2007 року Арцизьким РВ ГУМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №513865, який складений 15 листопада 2025 року, в цей день, 15.11.2025 року о 14 годині 27 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Т-16-32, 16 км, керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Протокол про адміністративне правопорушення складено за ч.1 ст. 130 КУпАП.

05.02.2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Тузлуковою І.П., яка здійснює свої повноваження на підставі доручення Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 27 січня 2026 року №2-15-2026-000217, подане клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Представник посилається на те, що процедура огляду поліцейським на стан вживання алкогольних напоїв була здійснена формально, без роз`яснення водію ознак вживання наркотичних засобів, без роз`яснення процедури та наслідків відмови від проходження огляду, без пред`явлення направлення на медичний огляд. В день складання адміністративного протоколу ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, тому взагалі не перебував і не міг бути у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, має захворювання - 2-х сторонній неврит слухових нервів з глухотою ІІ-ІІІ ступеню та порушенням мови. Тобто, в силу об`єктивних обставин він просто не міг усвідомити те, що йому говорять працівники поліції і надати свої пояснення. В протоколі не зазначено, які саме підстави або ознаки, на думку поліцейського, свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Працівник поліції під час оформлення адміністративного протоколу навіть не надав ОСОБА_1 можливості скористатися послугами адвоката, а враховуючи, що останній не має юридичної освіти навіть не був ознайомлений зі своїми правами та не був повідомлений про правові наслідки ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення. Всі ці підстави свідчать про недотримання вимог ст. 256, 266 КУпАП та Порядку і Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник Тузлукова І.П. в судовому засіданні підтримала заявлене нею клопотання про закриття провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі диск з відеозаписом події, заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений:

- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року № 1413/27858 (надалі Інструкція);

- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року N 476, від 28 жовтня 2015 року N 888 (надалі Порядок).

Відповідно до п.2 розд.1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розд.1 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Перелік таких ознак є вичерпним.

Отже, згідно закону, для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп`яніння, передбачені ч.3,ч.4 розд.1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).

Недотримання цієї процедури має наслідком її недійсність, як те передбачено ч.5 ст. 266 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та медичному закладі відмовився, на який носій зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в протоколі не зазначено, поліцейський вже після роздруківки протоколу зазначив, що згідно ст. 268 (помилково вказана стаття) проводилася відеофіксація.

Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

У даному випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння фіксувалась технічними засобами, а тому суд перевіряє дійсність процедури фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння та її відповідність вимогам закону на підставі цього доказу-відеозапису.

Із наявного у справі відеозапису не вбачається, що б працівники поліції зупиняли транспортний засіб, а лише під`їхали до нього, коли він зупинився на блок-посту.

З відео також вбачається, що працівники поліції пропонують водію поїхати в лікарню, але при цьому не пояснюють для якої мети, та з яких підстав, тобто не пояснюючи виявлені ознаки сп`яніння.

Крім цього, пропонуючи прилад Драгер, працівники поліції не пояснюють водію, що це за прилад, для чого він, і мету його використання.

Також відео не містить повної безперервної картини з моменту спілкування з водієм та до складання протоколу.

Таким чином, відповідними та належними доказами відсутні докази зупинення, пояснення причин зупинення, а також пропозиції пройти відповідний огляд на стан сп`яніння.

Отже, відеозапис свідчить, що ознаки алкогольного сп`яніння, які уповноважена особа вважала підставами для огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським у водія не встановлювались, про їх наявність водію не повідомлялось, та про те, що водію не було чітко роз`яснено причину та процедуру проведення огляду на стан сп`яніння.

Також представником надана довідка серії МСЕК №013622 видана 28.07.1992 року, відповідно до якої ОСОБА_1 має третю групу інвалідності, надану безстроково, з діагнозом пов`язаним зі слухом та глухотою, тобто цей факт свідчить про певні вади у особи та необхідності залучення захисника, все це працівники поліції не встановили, через що позбавили особу можливості зрозуміти, що відбувалося, та право на захист його прав та інтересів

Залучення захисника (адвоката) в адміністративних справах зазвичай є правом, а не обов`язком особи. Однак, участь захисника стає обов`язковою, якщо фізичні чи психічні вади особи перешкоджають самостійному захисту.

Згідно з ч.1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного …сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного… сп`яніння.

Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння…, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Оскільки наданими суду доказами не доведена наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння як підстав для проведення огляду, та нечітка і незрозуміла пропозиція огляду, не доведено факту керування транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

На виконання вимог п.2.7 Інструкції по оформленню матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 року №185, до протоколу залучаються матеріали, які підтверджують факт здійснення адміністративного правопорушення (рапорту посадовців, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення та ін.).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Крім того, у справі "Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.

Тому з обставин, зазначених вище, а саме не доведеності відповідними доказами факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі, а тому порушенням порядку проведення огляду на стан сп`яніння та фіксації від його відмови, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведений відповідними належними та допустимими доказами.

Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку що, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст.9-11, 33, 130, 221, 245, 247, 252, 268, 280-285, 294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н ОВ И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя В.А.Раца